... Весна, або що треба для щастя ...

Чим більше гидоти в тебе в житті, тим менше тобі треба для щастя - просто відчути його.

Як
би я не йшла супроти всіх стереотипів та так званого, вигаданого мною
для задоволення власного его та індивідуалізму, популізму, але весна
творить дива. Чи то мій улюблений смарагдовий колір, який сьогодні
завойовує головні позиції в Природі, так впливає на мене, чи аромат
бузку, який з самого дитинства асоціюється зі здійсненням мрій та рідною
домівкою, але саме весна повністю завойовує основні позиції мого
щасливого буття.
Та як не крути, у весни є те, чого в неї ніколи й
ніхто не відніме: почуття чи то кохання, чи то закоханості чи бажання
легкого флірту. Ех, як же мало треба для щастя! Подумати лише: одна
єдина посмішка досить гарного хлопчини - і твій день, який починався
відносно лайново, перетворюється на суцільний, хоч і не казковий, але
досить сповнений добром сюжет. Та що там, навіть злий змій-горинич, який
уже більш ніж з півроку переслідує мене, стає звичайним збігом обставин
та недоречністю. Ні, все-таки є щось казкове в весні: чи могутня її
енергетика, чи неймовірно сильна магія - але щось та й є.
Знаєте, а
весна - суцільне щастя. Весна, це коли в трамваї окрім машинного масла
відчувається ще запах свіжої косовиці, а до вагону іноді залітають
маленькі парашутики кульбабки; коли замість просто відійти в тінь ти
залазиш на вокзалі до фонтану і, тримаючи в руках Жадана, починаєш
невинно посміхатися незвикшим до розгульної української душі
афроамериканкам (чи хто там вони за етнічною приналежністю?); коли
запідозрюєш на собі цікавий погляд сусіда, який не може співставити
текст "Депеш Моду" та янгольську зовнішність його читачки, і просто
починаєш повільніше перегортати сторінки, бо схоже, що з"явилася ще одна
жертва сучукру.
Ні,
однозначно, життя прекрасне, не без своїх стьобів над нами, але
прикольне. Просто треба навчитися приймати навколишнє таким, яким воно
є, а якщо хочеш яскравіших барв, то пензлик макати не в чарку з черговою
порцією "фарб", а до маленької тоненької річки, яка вночі наповнюється
неперевершиною симфонією жаб"ячого оркестру, а зранку вбирає в себе
перші кольори ще сонного неба, яке як студент, що прокинувся на першу
пару, поволі вдпускає останні сновидіння вслід за зорями. Хочеш змінити
світ - почни з себе, зі свого способу життя; зашвирни в далеку шухляду
свої покоцані рожеві окуляри - вони втомилися перетворювати
різноколірний світ на звичний тобі рожевий мегаполіс. Забудь, викинь з
голови саму думку про всі невзгоди: не вмієш робити добра, не створюй
хоча б зла; не лізь до чужих справ: їхній світ такий же самий як і твій,
єдина справжня допомога - навчи їх бачити світ таким, яким він є.
Хоча,
що ми всі можемо зробити для людини, яка мріє про рожевий автомобіль,
золоті сережки та маленького собаку? Напевно, ми вже втратили таких
людей, і єдине, що лишається, так це збереження їхньої демократії без
втручання до нашої.
Ні, ні, і ще раз ні! Я не хочу щомиті втрачати
людей, здібних вірити у щастя! Все: відкриваю набір до школи щасливих
людей. Особливі вимоги:

1. віра в те, що Капітошка не просто глюк накуреного вовка;
2. перегляд радянських мультиків з роззявленим ротом;
3. постійний пошук 5-пелюсткових квіток бузку;
4. відсутність шкідливих звичок ( таких як: "життя - лайно, і краще вже не буде!" );
5. дурнувата звичка посміхатися до так званих прихованих камер;
6. підрахунок міжповерхових сходинок;
7. найголовніше: віра в Щастя.Всі зацікавлені можуть звертатися за адресою: Сьоме небо, хмаринка 2.

А
якщо серйозно, то просто слід змиритися, що ми вже ті, ким ми є. Не
знаю як ви, а я повністю задоволена життям: іноді їм, іноді сплю,
постійно співаю, часто малюю, рідше пританцьовую. А ще взимку всього
цього не було: лишалася лише віра в Діда Мороза та замилування
прикольним скрипом сніжинок під ногами. Ні. весна змінила мене, просто з
голови до п"ят, ще декілька таких весн - я стану суцільною позитивною
грудкою щастя, якщо зовсім не перетворюся на якого-небудь Капітошку,
який так само буде радіти літньому дощику та невпинно нести радість
оточуючим.
Ах так, забула, закохалася, як завжди платонічно та
надовго, а головне зрадила колишньому улюбленцю. Весна змінює все,
навіть мій актуальний взимку чай з лимоном на чай з мелісою чи м"ятою.
Весна,
злам підсвідомості та просто нервової стабільності. Хоча, що ще треба
людині в період реінкарнації природи, тільки повна реінкарнація душі.