Друзі...

Жахливо! Хто б міг подумати, що лише у період повного розслаблення
можна зрозуміти, що ти нікому не потрібен. Щоранку встаєш і просто
думаєш: а що ж сьогодні? У будні ти хоч комусь потрібна, всі від тебе
чогось вимагають, на щось чекають, чогось потребують, а ти іноді
думаєш, що допомога потрібна твоїм друзям, підтримка товаришам і т.к.
Лише в період, коли відпочивають всі, можна зрозуміти, що тебе за друга
ніхто і ніколи не вважав, тебе просто брудно використовують, всі просто
прикриваються якимись суспільними нормами і бояться сказати, що ти -
ніхто... Звичайно, це було б просто страшно почути: спочатку б билася в
істериці, звинувачувала себе в усьому, а потім просто б забула. Але
зараз так хочеться почути хоча б щось від людей, які для тебе дорогі, а
ти для них ніхто. Ти хочеш знати, де всі, чому ніхто не згадує про
тебе, чому єдине що їх надихає до спілкування з тобою - це плітки, які
вони можуть створювати з вашого спілкування. Ще можна назвати безліч
питань, припустити купу відповідей, але серце болітиме ще довго. Мозок,
звичайно, намагатиметься все пояснити, зрозуміти, але ... Ні, слово
друг лишилося лише на сервері сайту ВКонтакті, у житті його давно
замінили інші поняття: однокласник, сусідка, колега... А, хай з ним,
скоро все стане на свої місця: посмішка знову зявиться на обличчі,
голова гудітиме від розмов з "друзями", обговорення останніх новин з
товаришами посідатиме перше місце у списку "спілкування з друзями", та
лише воно плакатиме десь тихенько й нитиме, і нехай, може ще колись,
коли знову всі тебе потребуватимуть, воно скаже своє вагоме
"Стій!"...Може, будемо сподіватись, будемо вірити у краще, ні ти
прекрасно живеш, ти щаслива, це все воно...