Буду

По вулиці тихенько пробігаюсь,
За мною сніг легесенько рипить.
Я підніму блакитні очі в небо,
В них засіяє сонечко і радість.
Проникне вітер глибоко під светер,
А всім байдуже...Я сама...
Нема нікого в білім світі:
Лечу, мов птаха по життю,
Давно сама, а всім й мені байдуже
Бо я щаслива, бо я така одна.
Я посміхнуся цілім білім світу,
У відповідь почую тихий шум:
Пориви вітру у блакитній вишині,
Рипіння снігу під ногами в мене,
Приємний щебіт закоцюблих горобців
Тремтяча тиша.
А я б побігла на край світу,
А я б всі кольори в один змішала,
Дарма, що вийде просто чорний-
То є життя, його то колір.
А через безліч років, мабуть,
Згадать не зможете мене,
Я буду жити не для слави,
Я буду жити для життя.