Холод.є

І цілий вир думок у голові
Не дасть заснути вже спокійно,
І очі не закриються до тих пір, 
Аж поки сонце за вікном не встане,
Воно своїм теплом мене зігріє,
Надію подарує на життя...
Лиш тільки я, як завжди зіпсую все:
Міцними шторами закрию світ навколо,
Щоб жоден промінь ненавмисно
Не залетів у шумний рій моїх думок.
Там повний хаос й все як завжди:
В кутку десь трохи мотлоху зібралось,
Який давно вже непотрібний,
Та тільки викинути ще й досі жаль...
А там думкам моїм так затишно і тепло,
Постійно є про що поговорити,
От тільки бідна голова 
Не витримає їхнього напору
І скоро лусне від тих ідей,
Що в ній спалахують щодня й щомиті...
Колись не витримає, може, і серденько,
Яке так вправно з"їдають хробаки-думки...
А чесно кажучи, чомусь так томно
На клаптику матерії, що люди звуть душею.
Якийсь холодний вітер там постійно завиває,
Гудуть від пустоти тихенько мрії,
Давно сумують вони в мене у душі,
Та все ж чомусь бояться ще летіти на свободу...
Ні, правда, холодно і трохи нез"ясовно...
Мабуть за шторами фіранку не закрила...