Вибач мені...

Прокинутись вночі від подиху вітру чи подиху душі? що це? що ти відчуваєш, коли тримаєш в руках його серце, коли чуєш його биття? Це сила чи слабкість? Ти знаєш його, як свої п’ять пальців...Ти відчуваєш подихи його життя...мелодій його долі...Як промінь сонця, ти торкаєшся до його очей...ти дивишся в них і вони відкриті перед тобою...ти бачиш океан чистий, але бурхливий, в якому шумлять пристрасті його буття...Дихання...його дихання пронизує тебе до самої сутності...він, ніби проходить через усі перегороди не зважаючи на них...Ти можеш його зрозуміти без слів, без рухів, без міміки губ...ти все одно будеш знати, що саме він хоче тобі донести, бо ти у його думках...ти - це він...він оволодіває тобою...Він тримає тебе у себе на лодоні....але його серце знаходиться у твоїх думках, у твоїй голові...у тобі...і він там назавжди...

Але ні в я кому разі ти не маєш права на знищення цієї „думки”, бо він довірився тобі...він закохався у тебе...а ти не хто, щоб грати його почуттями...а він не лялька...Але, якщо твоє „Я” осмілиться зробити боляче комусь ,хто оселився у тебе в душі...не забудь ,що він оселився в твоїй душі, в твоєму серці...і за твою дурницю буде розплачуватися він, та твоя „середина”...Ти промовиш: ”Мені жаль, але вибач..”...

Я для тебе ніхто просто прихожа по твоїй душі...але саме я благаю тебе...не роби боляче тому, кого любиш, бо це завдасть болю саме тобі і мені...Не шуткую нічиїми почуттями, бо ти ніхто порівняно з тим, хто тобі довіряє і хто тебе оберігає від середовища ненависті своєю любов’ю!

Розкаючись, ти відчуєш біль відсторонення самої від себе...ти зненавидиш себе, бо це ти завдала усім страждання...але все через сумнів, через звеличення своєї волі...Повір мені...воля – це самотність...а тепло, яке ти відчуваєш поряд – це зовсім не теплий светр...Зніми свої рожеві окуляри і признайся сама собі...і ти відчуєш те тепло, яке відчувала тоді...тоді поряд з ним...просто зажмур очі і я впевнена, ти побачиш його...його образ...бо ти залежиш від нього, від цього тепла...

P.S.Вибач мені, що я зробила тоді ту помилку...до сих пір згадує це з великим болем, бо тоді я зробила, як нелюдяне створіння, як посміялось над чужими почуттями...зруйнувавши себе...Вибач, за це... Дякую, за вислухання данної інформацію:)