Профіль

Лянця

Лянця

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Свіже відео

День ніч

  • 09.11.09, 12:19

"Позич мені мою любов, я поверну або проп"ю..Даруй мені свої думки чи поміняй їх на любов..."

День - це ти...Безперечно...Знаєш, тоді, раніше, коли ми ще були так близько, коли відстані між нами були ледь відчутні..тоді я так любила усміхатись тобі..просто так...Знаєш, тоді не боліло так сильно..Тідо мені вистачало слів, тоді мені вистачало емоцій...І лише трішечки не вистачало тебе...

ніч яка місячна...

..Але ніч - то я...Знаєш, ти досі в моїх снах..Іноді ти йдеш, так несподівано тікаєш, що я прокидаюсь від страху втратити тебе зновУ, навіть уві сні...А іноді ми разом..Ти поряд...Ти рідний..Ти мій... Я просто не хочу вірити в правду...Хочу жити уві сні..Завжди...

"..Вже не болить, лиш розриває на шматки..."

Щось змінилось....Або я...Або ти...Або та прірва між нами стала аж надто глибока...Я не вірю...Чуєш..Я не хочу вірити... Стільки часу минуло?...Вічність...Але...Досі..День- це ти...

Одна з

  • 08.11.09, 21:57

Вона була лише одною з ...одною з тих, кому зараз сумно,одною з тих, хто ковтаючи сльози так і не зміг зупинитись..не зміг йти далі..забути...
вона була лише одною з ...одною з тих слабких і безвільних, понівечених душ, котра вже не бачила сенсу думати про майбутнє, чи вірити в диво..вона була одною з ... одною з тих, хто розучився мріяти, одною з тих, хто вже не вірить казці, одною зі скептиків, циніків, байдужих і німих..вона була...і мабуть, важко змиритись з цим, але все, що їй зараз потрібно, це склянка води і дві заспокійливі пігулки. головне вчасно випити їх, а потім спати, цілий день спати..зараз немає нічого кращого, ніж забуття.
їй сказали, що все це не варте сліз..але то, здається, були не тільки сльози..то було внутрішнє прощання, прощання з щирістю і розпач...відчай...рятують тільки дві заспокійливі пігулки..
хто б міг подумати, що все ось так обернеться...
вона сміялась, голосно і нестримно, а потім довго-довго не могла зупинитись і плакала...її бліде обличчя випромінювало лише страх..страх від втрати..." ВІДПУСТИ", ех...вона винна, сама у всьому винна, любов не відпустить...буде важко...врятують тільки дві заспокійливі пігулки і..сон..
тік-так-тік-так, годинник не дає спокою. вона вслухалась до кожного звуку, їй не давало дихати це вологе повітря, її сліпило сонце за вікном, сон тікав..а час зупинився...
що ж з ним робити, з тим часом, його так багато..океан..море...вагон часу. його можна навіть їсти на сніданок, ним можна і запивати...але його вдосталь, щоб зрозуміти, що все втрачено...від реальності врятують лише дві заспокійливі пігулки...
їй ніколи не було так тяжко.....
навіщо, тримаючи руку в руці, давати безпідставну надію на щастя...вчора вона усміхнулась своєму відображенню і сказала " у всьому є свою плюси"...а потім були..дві заспокійливі пігулки...сон...вона втратила віру...знищила себе...
...тоді, коли в серці порожньо, тікай...щоб їй вже не було так тяжко змиритись з твоєю відсутністю.

ти приходиш...

  • 08.11.09, 19:42

Ти приходиш на мить..Щоб просто сказати мені "привіт", щоб з байджужим виразом обличчя спитати як в мене справи..heart

Ти приходиш так рідко..Щоб просто глянути на мене своїми безмежно злими очима і..усміхнутись..."Усмішка просто скасовує погляд"...heart

Ти приходиш невчасно...Найчастіше запізнюєшся, або ж просто переносиш зустріч, ан яку я так чекала...heart

Ти приходиш випадково...Або ж ретельно сплановано, мною, тобою, врешті, нами обома...heart

Ти приходиш...Щоб знову піти... heart

Написане давно....

  • 07.11.09, 23:58

31 день

 

А знаєш, це неважко.

Ось так забути все і навчитись жити без тебе

Перекреслити мрії, перекреслити думки, перекреслити почуття…

Спробувати раз і назавжди радикально щось змінити…

Не дзвонити…не писати…не любити…

Зрештою, я вмію так…

 

Знаєш, я не зламалась нарешті…

Мабуть, якщо досі не втратила розуму, то маю шанси спокійно жити далі,

будувати своє життя заново,

 думати про своє серце,

 щось відчувати,

чогось прагнути,

от тільки зовсім забути про тебе,

 бо тебе нема…

тебе не стало, для мене

 

Скільки часу минуло??

Мабуть, не пам’ятаєш…

Так от, я скажу тобі…місяць…

Рівно 31 день від мого останнього повідомлення, 31 день від останньої краплі надії, і я живу…

Далі намагаюсь вершити свою долю, йду далі…не озираюсь назад..

Не шукаю тебе…

Лише іноді заглядаю на твою сторінку….

 

Як вчора….

«Минаємо тих, хто найбільше нас любить, бо ми егоїсти…»

Намистинки

  • 07.11.09, 23:00

Намистинка до намистинки... Я просто не знаю, чому треба ось так старатись для тебе..Все навколо...Навіть квіти..Наші фіалки..Фіалочки...Навіть Я...Все навколо стає єдністю..Дійсністю...Лише...Якби ти був тут, біля мене...Але...Я не боюсь епідемій, не боюсь відстаней, не боюсь ворогів...Я за нас боюсь...Так...Важко...Збагнути..Уявити, що світ існуватиму без тебе...Що час...Ти просто повинен Бути...Бути зі мною...Я просто шукаю...чекаю...І наші фіалочки....

Будь поряд.... І нехай весь світ перевернеться....А потім складеться заонво...Намистинка до намистинки...

Яке нам діло...Коли ми будемо...коли БУДЕМО МИ!...

 

!!!!!! П.С. Якщо комусь незрозуміло, якщо хтось вважає це маячнею, то ви просто помилились сторінкою. ЦЕЙ БЛОГ НЕ ДЛЯ ВАС! просто мені байдуже до чужих думок, особливо якщо вони не лише суб"єктивні, зрештою, як усі, але й негативні там, де негативом і не пахне! будь ласка, будьте обережні зі своїми словами. Пишу це не просто так! Вперше і востаннє! Мені дуже боляче через ДУРНІ НЕОБ"ЄКТИВНІ СУДЖЕННЯ, які мені написала одна людина!!!

Сон

  • 07.11.09, 12:25

Снилась дорога!..Вже втретє снилась дорога, на яку нікого не пускають...Цього разу ми спробували йти разом...Він усміхався, цілував, ...він подарував мені ляльку ...Таку малесеньку..Таку милесеньку.. Просто Барбі....Схожу на мене....Чимось не таку....Але....Я усміхалась... була щаслива..Я вірила...

Картина Саврасова, Лесная дорога

Снилась дорога....На котру нвкого не пускають....Вже втретє...Я знаю, куди вона веде...Цього разу - нас з тобою...

Дорога....

Просто....

Фальш...

Просто сон...Втретє...

22.42

  • 06.11.09, 22:42

22.35 Чекаю...Ти, мабуть, якраз набираєш повідомлення....Ще трішки...

22.36 Час зупинився...Чому так довго? Ти ж напишеш, правда?...

22.37 Звук...Ні, це телефон брата....Знову...

22.38. Невже ти забув, що обіцяв бути поряд.....Хоч іноді...

22.39. Наливаю до горнятка зелений чай....Я втомилась...

22.40. Ріжу помаранчі....Навіщо ти мені потрібен? Ти тільки сон....

22.41. Що буде завтра?...Мабуть все забудеться....Принаймні оте втрачене "сьогодні"

22.42. Чекаю...Ти, мабуть, якраз набираєш повідомленя....

Я є

  • 06.11.09, 22:20

Знаю, мене тут трохи довго не було!...сорі.......причина банальна  - в мене в квартирі ставили нові вікна, і ото все так затягнулось...

зараз дуже спустошена..просто немає сил...порожнеча всередині.. пора зробити привал..давно пора.. 

безлад...я вже навіть не знаю, чи потрібно мені все це..... почуття в безодні...

без болю легше..

без бою...