Ніколи не пізно почати все спочатку: змінити інтереси, роботу, житло, оточення... Ніколи не пізно переступити рамки дозволеного і спробувати просто пожити без правил, так, як хочеш ТИ, попри думку інших, попри все на світі. Я роблю помилки, усвідомлюю це, але продовжую жити так, як хочу. Просто немає сенсу намагатись бути кращою, ніж я є насправді. Єдина ціль - постаратись не завдати болю близьким мені людям. Але чому їхнє щастя не завжди співпадає з моїм. Дилема: любити себе чи жертвувати...

Читати далі...

...пусто... озираєшся назад... вивітрився запах... зникли силуети, звичні...відомі.... розвіялись спогади... все! Чому помирають мрії? Чому ж вони так мучаться перед тим як померти?? Чому ж вони так довго мучать тих, кому належать.. Мабуть, мрії - то не частинка душі, не поштовх до життя і якихось там безглуздих звершень...ні, то лише нікчемні паразити... Вони живуть всередині нас, вони руйнують нас, нищать, живляться нами і нашим щастям... а потім... ...потім помирають.. Від...

Читати далі...

Ми всі – лише ляльки…маріонетки, котрими завбачливо управляє хтось згори…а ми раді тому, бо варто лише зробити зайвий крок, варто лише ступити не туди, і щось зруйнується.. Щось буде не так.. Нас тримають на повідку…Нами намагаються управляти…Ми завжди прикуті до обставин…Чи не так? Коли ти смієшся, іноді завбачливо завмираєш в щасливій гримасі, ти ж завжди боявся помилок, боявся, що Він тебе не почує, що не дозволить йти далі.. А просто припинить це! І ти вірив.. Вірив лише йому…Театр дає тобі ...

Читати далі...

...як важко нам даються початки...коли потрібно змінити щось..відступити від прийдешніх справ, чи зламати в собі певні стереотипи..чи..просто...забути щось і йти вже по новому шляху... ..початки - це завжди нгевпевненість...Нетривкі намагання відрізати від товстого клубочка життя ще одну ниточку...зробити щось ВАЖЛИВЕ..потрібне..Ризикнути врешті... Хотілось би вірити, що початки частіше перетворюються у відчуття самореалізації, аніж хаос... ...намагалася почати..вдруге... НІ..... ..не...

Читати далі...

Невже ти й справді маєш на мене право?... Ось так просто висмикувати мене з життєвої течії і володіти мною певний час, щоб врешті викинути.. Але ж ти повертаєшся. А я вже нічого не можу зробити. Я просто йду за тобою, намагаючись осягнути глибину твоїх очей, збагнути чому саме я?.. Я безсила.. Я надто слабка, щоб опиратись.. Невже ти й справді маєш на мене право?... Однією тільки усмішкою вбивати в мені МЕНЕ, одним лиш поглядом руйнувати все, світле й справжнє, що в мені було.. Колись ...

Читати далі...

Заплющую очі і раптом усвідомлюю, як же я втомилась. Щодня те саме – різкі перепади настрою, крики, нестерпна нудота і нерви...нерви.. нерви.... Раптова буря за вікном. Її не відчуваєш на собі, але бачиш. Чітко і ясно. І коли на вулиця ллє, як з відра, то немає жодних заперечень, жодних сумнівів, що це відбувається насправді. Очі не можуть брехати. Очі ніколи не обманюють. Очам ми віримо беззаперечно. А от серце.. Зрадливо - квапливе. Чого воно хоче? Сьогодні? Розплющую очі і .....

Читати далі...

"...я не зміг" "...я нікуди не зникав" "..я ж казав..." "...може дійсно...." "....якщо....." "...вибач, що НЕ...." зрештою, коронне "...МАБУТЬ...." "Це не те, що я хочу почути, Зірвати з твоїх губ, сховати під плащем. Минають січень і лютий. Я слухатиму ще" (Крихітка Цахес) Я втомилась....Зірвалась.....Це занадто...Довго.....Це надто важко..... ЗЛА!

[Приєднана картинка]У всіх є таємниці...Маленькі, чи великі...Страшні, чи зовсім навпаки, дуже навіть хороші...Але якими б вони не були, вони є завжди...І з ними так тяжко...Мої маленькі таємниці живуть всередині мене...І я так за них боюсь..Боюсь, щоб їх ніхто не розгадав, щоб ніхто не порушив їхньої неймовірної загадковості...Боюсь, що прийде час, коли не зможу бути з ними сам на сам..Іноді так хочеться розповісти про всі свої таємниці...Поділитись з близькими людьми радістю, чи поплакатись...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Як часто ви зголошуєесь на ризик? Втратити щось, щоб потім отримати більше..Або ж, щоб потерпіти повне фіаско. Хтось ризикує щодня, намагаючись мати все бажане, часом принижується, падає лицем в болото, а часом - виграє. Хтось ризикує рідко, лише тоді, коли знає напевне про наслідки...Але ж чи ризик це?...Життя, як гра...Довга, непередбачувана гра з несподіваними поворотами. А ризик, це лише один з її етапів. Випадковий бонус, котрий завжди треба використати вчасно...

Читати далі...

Іноді і мені можна трішечки пограти...Вдати, неначе все погано, щоб нарешті докопатись до істини, або ж вдати, неначе все в мене добре...Знаєте, жтття - то справді дуже дивнв річ..Все в ньому відносне, плинне, все настільки скороминуче, що навіть не встигаєш оглянутись, як від нього вже і сліду не залишилось..Завтра останній іспит. Знань в голові небагато, проте надія є на хорошу оцінку...Сама не знаю, звідки в мене береться настрій...Чи то хороший, чи поганий.. Навіть коли я сама, можу...

Читати далі...