Что нужно знать и не забывать при лечении больного:

- спрашивайте - крещенный человек или нет, если нет -должен сначала креститься. Но бывают  исключения, если лечение откладывать нельзя, тогда сначала зажгите 12 свечей. - обходитесь без рукопожатий, берегите руки. Если есть маленькие раны лучше лечение отложить, пока не заживут ваши руки. - не пользуйтесь косметикой, если вы лечите. Будьте такими как вы есть от природы. - не показывайте тайное любопытным людям. Берегите свою энергию. - не провожайте больного за порог, вы рискуете своим здоровьем. - старайтесь ребёнка до одного года и женщину после родов не лечить, в крайнем случае зажгите 12 свечей. - лечите только тех кто верит Вам и конечно Вы сами должны верить в свои силы. - лечением могут заниматся мужчины после 33 лет, а женщины с 40 лет и при этом покрывать свою голову платком. - не заниматься лечением грязными: ваше тело должно быть чистым. - женщинам не лечить в критические дни. - не произносите плохихслов. -не принимать алкоголью - не курить. - если вас просит помочь кто-нибудь с другим вероисповеданием, вы можете лечить. Все религии перед Богом равны. - не берите за лечение еду, полотенца, платки, ни в коем случае не устанавливайте сумму оплаты - вы утратите свои силы. Вылеченный человек сам отблагодарит вас, по мере своих возможностей. - лечение женщин проводите в женские дни; среда, пятница, суббота. Мужчин лечат в мужские дни; понедельник, вторник,четверг. - нельзя начинать и заканчивать лечение в воскресенье,  а также в божественные праздники. В исключительном случае, если всё-таки необходимо провести лечение нужно просить прощение у бога, что лечите в этот день. От испуга и энуреза лечат на убывающую луну, это очень важно, не забывайте об этом. Луна имеет три фазы: Луна в виде буквы «с» - луна убывает. В развернутом виде луна растёт. Полная луна- полнолуние. Цикл лечения обычно три дня, при запущенных болезнях 6, 9, 12 дней. Если вы начали лечить, не в коем случае не  прерывайте лечение, а то придётся начинать снова.

От испуга, заикания, сглаза, зубной боли, энуреза

Испуг может проявлятся в разных формах. У детей при испуге бывает капризность, озноб, отсутствия сна и страх темноты или чего-нибудь другого. Сглаз - это когда человека кто-то случайно или специально сглазил. При этом появляется зевота, бледность, слабость, может быть рвота или понос. Также может резко повыситься  температура тела.  Энурез это недержание мочи, особенно проявляется во время сна. 

Возьмите чашку с водой правой рукой за ручку так, чтобы большой палец руки был сверху чашки и произнесите:

Ключевая вода, не мой, не полощи крутые берега. А смой сполощи с р.б ...(имя) (если ребёнок до 3-лет- говорить с младенца малого) Все уроки, все переполохи, чтоб не урочилось, чтоб не полошилось. При утренней заре Марии, при вечерней заре Маремьяне. При красном солнышке, при злате месяце, при ясных звёздочках. Смывай из всего состава, из рук, из ног, из костей, Из глаз, из печени, из крови горячей, Из ретивого сердца, из легких, из почек, Из больных мозгов, из карих глаз из черных бровей. Чтоб не было щепоти щеломотищей, Чтобы не было никаких болей у р.б.(имя) (младенца малого) Матушка, Пресвятая Богородица пошли сна-угомона На р.б.(имя) (младенца малого) доброго здоровья. Спать- почивать, ничего не знать, век по веку, Отныне до вовеки. Аминь.

Сплюньте через левое плечо. Повторить 3 раза. Больному пить воду маленькими глотками в течении 5 минут по 3 раза в день.

Заговор от порчи.

1. Крестятся 3 раза перед иконой. 2. Пресвятая мать Богородица помоги Р. Б. имя …., избавиться от болезни и порчи. 3. Лекарь должен взять свежее яйцо в правую руку, водить над телом больного и читать заговор от порчи. 4. Конская, коровья, гусиная, утиная, лебединая, овечья, человечья, ветровая, боевая. Я высылаю тебя болезнь и порч не сама собой, а господом Богом, Иисусом Христом, животворящим крестом. (Водить яйцом, начиная с головы и заканчивая слова сделать крест) Из буйной головы, из светлых волос, из ясных очей, из бледного лица, из ретивого сердца, из утробы твоей, из белого тела, из слоистей костей, из жил, из под жил, из желудка, из под  желудка. (Водить яйцом над головой, по волосам, т. е. какие слова произносите там и рукой проводите) Я высылаю тебя болезнь и порч не сама забой, а господом богом вечерней (утреней) зарёю. Читать над больным 9 раз. 5. В стакан с водой разбить яичко. Если у вас есть дар, можете увидеть, кто сделал, как и на что… Больному показывать нельзя. Через время отдать животному.  6. При себе иметь медь, как защиту. 7. Растопырить пальцы, начиная с головы, вести до ног и говорить: «Вот от Р.Б. …ворот, тому поворот, кто напустил, пусть заберёт. К двери подойти и вытряхнуть» 3 раза повторить.

(Чтобы после лечения не взять болезнь на себя: Сам лекарь должен или под душ встать после лечения или хорошо вымыть лицо и руки. А также желательно почитать молитвы, особенно Николаю Угоднику.)

1. Возьмите баночку или стакан, наберите в него холодной воды из крана. Свежее куриное (желательно домашнее) яйцо нужно аккуратно разбить и вылить в ету воду. Важно не зацепить желток ножиком. Тут же поставьте баночку на свое темя, прислонив подбородком к груди. Продержите так 2-3 минуты. Теперь посмотрите, что видно в воде: 

- если вода чистая, прозрачная и желток лежит в белке, на Вас нет порчи;

- если желток лежит, а от белка идут вверх полоски, очевидно колдовское вмешательство. Если ети полоски (свечи) имеют пузырьки, то порча сильная;

- если в полосках есть черные точки, порча сделана на сметрь или с могильной землей;

В етих случаях Вам просто необоходима помощь специалиста.

2. Разбитое, треснутое, надбитое зеркало подарите врагам вашим или унесите подальше и закопайте в землю отражающей стороной вниз.

3. Запомни хороший обряд, чтобы вернуть потерянную в таком случае удачливость:Как только пойдёт  дождь, вывешивай на улицу новое кухонное полотенце. Только узнай предварительно, чтобы не было грома вместе с этим дождиком. Когда оно намокнет, принеси домой и высуши уже дома. Пользуйся им как обычным кухонным полотенцем. Только смотри, чтобы хоть в этот раз во время дождя твои завистники его не спёрли со двора.

4. ВИНОВНОМУ В ВОРОВСТВЕ. Наговорить на копеечки и раздать нищим. Вор будет наказан. Читать так: "Стоит гроб, при нем гробовая крышка. Дею я для поганого вора домишко. Кто мое добро взял, кто меня обокрал, Тот себя этим домом покарал. Будь ты, вор, проклят моим сильным заговором. Пойди ты в кипучую смолу, в горючую золу, В адскую преисподнюю. Мельница тебя измолотит, Бездна тело твое проглотит. Будь ты в домишке под крышкой закрыт, Землею тяжелой зарыт. Даю тебе, вор, три дня, верни мое добро до меня Или ты, вор поганый, тяжко заболеешь, Будешь адски страдать И на девятый день помирать. Иоанн-воин, батюшка, ты покорил своего врага, А я сгублю, убью, погублю вора. Ключ, замок, язык. Аминь. Аминь. Аминь."

5.   Если вы обнаружили у себя дома пропажу и хотите наказать вора, то поступите следующим образом. Соберите в одну большую кастрюлю все ножи, которые есть в доме, залейте их водой и поставьте на огонь. Когда вода закипит, читайте заговор: "Встану, не благословясь, пойду, не перекрестясь из дверей в ворота, из ворот во чисто поле, широкое раздолье. В чистом поле, в широком раздолье сидит черт молодой, хвостом машет, вокруг костра пляшет. На том костре сундук кованный стоит, в сундуке 1000 мук лежит. 1000 мук для воровских рук. Подойду к черту поближе, поклонюсь ему пониже: "Здравствуй, черт-батюшка! Что у тебя в сундуке за муки?" "Ножи булатные раскаленные, гвозди кованные да гири пудовые, что в грешников втыкаются, бьют их, да над ними издеваются". "Открывай, черт-батюшка, сундук, выпускай из него 1000 мук". Пойдите вы, муки, на того, кто на мое добро поднял руки. Режьте, колите и бейте его, чтоб покражу отдал, все, что у меня забрал. А если не вернет, в страшных муках умрет. Встанет у него мое добро как кол и не поможет ему ничто, даже высший престол". Ножи вынуть после того, как выключите плиту. Кипяток вылить через порог (если это дом) или из вашего подъезда (если живете в квартире). Так нужно поступать 3 дня. Желательно делать это на закате или в темное время суток. Вору тогда станет очень плохо.

Пробовали, помогает

6. С помощью магии можно привлечь удачу. И отогнать полочу неудач тоже поможет магия.Взять веник (аккуратно завязанный и нарядный), обмести им квартиру или комнату, приговаривая:"С этим веником уйдет все мое несчастье и неудача" (читать три раза.) Веник бросить на перекрестке. Кто возьмет, тот получит все невзгоды бросившего веник. Иногда это делают врагу. Кому такой веник попадется на пути - не дотрагиваясь, пройдите, плюнув через левое плечо. (старый, но действенный способ!).

7.   КАК ИСПРАВИТЬ НЕХОРОШУЮ СИТУАЦИЮ.Бывает, что у человека резко ухудшается устойчивая ситуация. Кто-то резко разругался с женихом, кто-то может попасть под сокращение на работе, у других - не ладится торговля…В этом случае рекомендую сделать так. В период от восхода Солнца до полудня любого дня нужно отломать росток любого домашнего растения у удачливого в этом вопросе хозяина. Например, если вы разругались с любимым, то росток надо брать у того, кто живёт в любви; если нелады в торговле - брать росток у удачливого торговца…Когда отделяете росток, скажите трижды: "Ты у меня (своё имя) в доме порастёшь, мне, как и (имя хозяина) удачу принесёшь!". В тот же день до полудня поместите росток в своём жилище в воду, чтобы прорастал. При этом скажите: "Принимайся и расти, чтоб мне (своё имя) удачу принести! Да будет так!". Когда прорастёт, пересаживайте росток в горшок с землёй, которую нужно набрать собственноручно. Как пересадите, скажите семь раз: "Принимайся, развивайся и расти, мне, (своё имя), удачу (скажите, в чём) приноси! Истинно!" Нужно в данном случае обозначить, в чём именно ждёте удачи. Например, чтобы человек "А" на вас женился или чтобы ваш бизнес наладился. Говорить надо своими словами. В полночь идите на ближайший перекрёсток, бросьте три монеты перед собою на землю и скажите: "Уплачено!". Повернувшись через левоё плечо, уходите молча домой. Если росток приживётся, ваше дело быстро наладится, а проблема решится.

Естественно, решение проблемы зависит от внутренней силы и умения управлять желаниями хотя бы на подсознательном уровне. В последнем почти не нужно произносить специальных заговоров - все говориться просто, своими словами. В етом и ценность.

СВІЧКА. Вогонь воскової свічки — священний і є найвищою жертвою Богу, богам та царству небесному предків. У кожній родині наставала найвідповідальніша пора, коли годилося робити з воску страсні свічки, великодні, громничні, сирітські, удовині, орданські та для роздачі бідним. Запалюючи якусь із цих свічок, господар обов’язково побожно приказував: «Світи, праведне сонце, святим душечкам і нам, живим, грій землю-матінку, наші ниви, нашу худібку!» Запалену свічку на Свят-вечір не вільно гасити, бо це символ життя, тобто «сонця праведного», вона має догоріти до кінця. Коли ж випадково хтось погасить свічку, то вірили, що в родині наступного року буде мрець. Благовіщенська свічка — нею злегка підпалювали волосся: на щастя й здоров’я. Братська (мирська) свічка виготовлялася всією общиною і, бувало, важила під два пуди. Цю свічку по черзі зберігали усі мешканці села. За повір’ям, бджоли дають багато меду і воску тому, хто у цей рік тримає в себе братську свічку. Таку свічку називали також василівська, благовіщенська, юріївська, микільська, іллінська тощо — залежно від свята, у яке її запалювали. Свічку запалювали «на куті» у переддень свята, і господар з родиною, а також братчиками та їхніми сім’ями бенкетували з горілкою, а наступного ранку свічку відносили у церкву до обідні для освячення і знову повертали в дім, щоб вона горіла на повторному бенкеті, при «гулянні свічки»; насамкінець її переносили у дім господаря-братчика, чия черга надійшла.

Великодня свічка вважається оберегом від кротів. Вранці до схід сонця господар з непокритою головою ніс у зубах на поле половину великодньої свічки, щоб кроти вимерли. Селяни, які мають бджіл, у Велику суботу старалися вкрасти у церкві воду для освячення і віск від великодньої свічки. Водою кропили бджіл, а воском обкурювали, щоб були здорові і давали багато меду. Шматочок воску такої свічки клали у вулики, щоби бджоли також раділи, як люди радіють Великодню. Вінчальна свічка. Помітне місце у давніх шлюбних обрядах займали «свєшники» — молоді люди, які носили великі воскові свічки молодої та молодого. Кожний «свєшник» мав перекинутий через плече (інколи підвішений на двох поясах) «кошелик», куди заправлявся нижній кінець свічки. Свічка нареченого була вагою «пуд с четвертью», молодої — «пуд без четверти». «Свєшники» під час заручин у церкві стояли навпроти молодих, були присутні при вінчанні і по закінченні обряду несли ці свічки у спальню молодих. Там їх встановлювали у діжку для пшениці, де вони горіли впродовж ночі.

Громнична свічка. Коли вмирає людина, в її руках має горіти вогонь громничної свічки, щоб освітлювати дорогу на той світ. Відсутність свічки вважалася великою бідою: померлий буде блукати в темноті, не зможе знайти інших покійників, стане упирем тощо. Вогонь громничної свічки має велику очисну й чарувальну силу. Громничну свічку ставили на покуті; нею світили під час бурі та зливи; її запалювали, коли породілля не могла «розрішитися», коли в селі пожежа, коли починалася війна тощо.   У західних українців на св. Миколу (б грудня) цей святий відмикає зуби вовкам і випускає їх з лісу, доки на Стрітення (2 лютого) Громнична Божа Мати не махне своєю свічкою, щоб вовки йшли назад. За легендою, Божа Мати врятувалася колись від вовків за допомогою громничної свічки, і з тієї пори вовки бояться вогню. Тому в день Громничної Божої Матері (теж 2 лютого) таку свічку виставляли у вікні. Нею ж підпалювали волосся дітям, щоб ті не боялися вовків. Вірили, що домовика у хліві можна побачити тільки тоді, коли зайдеш туди з запаленою стрітенською або громничною свічкою. Орданська свічка надає дитині розуму й сміливості. Вогонь орданської свічки благословен Сонцем Дажбога та богинею води Даною, яка колись на Водохрещу прийшла у світ, атому така свічка відводить бурю, грім, пожежу, усякі напасті та страхи. Вона також є символом плодючості, а тому її запалювали на весіллі. Вогнем такої свічки підпалювали біля скроні волосся, щоб росло густе і красиве, щоб голова просвітлювалася розумом, а людина була щасливою.

П’ятисвічник означає цілісність людського буття, духовну піднесеність, душевний спокій, багатогранність; також символізує союз землі і неба.  

Свічка-трійця є оберегом від злих сил та всіляких напастей. Першу робили Матері-Землі; другу — всеправедному Сонцю, небу, Місяцю та зіркам ясним; третю — довкіллю всеправедного Господа, усім на добро та пожиток. Готували трійцю так: сукали три грубт й великі свічки, обов’язково з воску власної пасіки; потім їх складали в китицю з сухих «мако-війських», «купальських» та «зеленосвятських» квітів, до яких додавали пучечки зеленої  калини, колосочки з «дідуха» та перев’язували барвистими стрічками. Свічки-трійці сукали перед полум ’ям  «живого вогню», заразом віск освячувався цим вогнем. У цей час проказували магічні слова. Трійцею випалювали над дверима хрести, котрі очищали від усього злого й лихого, виганяли «сили супротивні». З такою свічкою-трійцею після освячення ЇЇ на Водохрещу господар робив перший візит до бджіл. У деяких місцевостях свічку-трійцю робили після медозбору  на Спаса, в інших — перед святом Ордана; але в більшості - - у Великий четвер. Така свічка вважалася святою, чарівною, її запалювали при пожежі в селі, при громі та бурі, при освяченні господарства, нею відводили напасті та страхи. Л коли господар умирав, то свічку-трійцю вставляли Йому в руки, щоб вона праведним  вогнем освітила йому шлях до потойбічного світу. Також свічка-тріиця символізує трьох богинь долі, яким випадає особливий труд. Одна з них відає минулим, друга — теперішнім, третя — майбутнім (учора, сьогодні, завтра; народження, життя, смерть). Страсна свічка (четвергова) — - символ очисного вогню. Цс також громнична свічка: вона відводить пожежу від обійстя, ЇЇ також вкладають у руки вмираючій людині. Вогонь свічки «проганяє смерть» у Великий четвер. Це — закляття морозу, зими і смерті, яким очищується земля від усякої нечисті. Благочестиві люди старалися запастися страсною свічкою, яку запалювали під час «Страстей» упродовж 12 років. У кого є така свічка, у того господарство йтиме на лад, і ніяке зло не зашкодить, коли обкурити її димом усі пожитки.  На Поліссі відомий звичай у Чистий четвер із освяченою четверговою свічкою іти у хлів, щоб побачити «ласицю» (ласку) і за її  кольором визначити, якої масті треба тримати худобу. На Харківщині, «щоб побачити домовика, треба перед Великоднем, прийшовши із страстів, полізти із страсною свічкою на горище, і побачиш його у червоній сорочці». Або: «Вернувшись з паскальної заутрені, треба полізти на горище із страсною свічкою, і там на боровку побачиш велику собаку, це — домовик. Він може сказати, якої шерсті коні і худоба у дворі». Шестисвічник, хорос — знаменує зорі на тверді неба. Стародавні язичницькі символи (сонячні знаки, різні зооморфні зображення) вільно співіснували з християнськими, про що засвідчують ливарні вироби XII—XIIIст.

ЛЮБОВНА МАГІЯ. Наведемо декілька прикладів. До схід сонця на Юрія ловлять рибу мересник і дають їсти тому, кого хочуть приворожити; кісточку летючої миші, що має вигляд гачка або вилки, кріплять до коханого, щоб не втратити його; свіжий відвар із сушених ящірок дають випити хлопцю, якого хочуть приворожити до дівчини, а якщо дати перестояний відвар, то він утратить розум і скоро помре; щоб чоловік сильніше любив, дружина розрубує надвоє куницю і примушує чоловіка пройти між її частинами; дівчина, щоб її покохав хлопець, має проштрикнути веретеном серце крота; дають з’їсти хлопцеві зварене серце крота, щоб він любив дівчину так сліпо, як кріт; палкою, якою роз’єднали двох змій або ящірок, вдаряють закоханих, після чого в них втрачається любов одне до одного; воду після вмивання виливають на дорогу, по якій гонять худобу на пасовище: жоден хлопець не встоїть перед таким ворожінням і покохає дівчину; дівчата вмиваються водою, у яку клали бджолину матку, щоб хлопці линули до них, як бджоли до матки; дівчата в переддень Юрійового дня залишають на вуликах свої сорочки, а вранці одягають їх, щоб хлопці стогнали за ними, як гудуть бджоли у вулику; коли хлопцю і дівчині дати по половинці серця голуба, то вони будуть любити одне одного вічно; хто носить при собі серце ластівки, буде завжди любимий, особливо жінками; відвар кореня зозулиних сліз дають пити молодим, щоб вони жили у любові тощо.

ПРИВОРОТНЕ ЗІЛЛЯ — таємничий чарувальний напій. Дівчина, щоб привернути до себе парубка, вважала за потрібне напоїти його відваром особливих трав, наділених  магічною силою. Великою популярністю користувалася квітка первоцвіту. Сік первоцвіту входив до складу любовного напою, який варили опівночі з  вербени, чорниці, моху, пшениці, конюшини й меду. Досить було випити кілька крапель цього зілля, щоб запалитися коханням до того, хто його підніс. Силою привертати наділяли папороть, барвінок, любисток, приворотень. У давнину під час Зелених свят хлопці й дівчата бігали одне за одним зі стеблами полину, намагаючись вдарити ними суджену або судженого: полин уважався добрим засобом для привороту. ВИЛИВАННЯ ВОСКУ — магічний обряд. Аби позбавити дитину нічного переляку, над її голівкою ставили миску з водою (у деяких місцевостях обов’язково нову), лили в неї розтоплений віск або олово і за формою вилитого визначали, кого злякалася дитина. Іноді одним з атрибутів обряду виступав ніж. Знахарка кілька разів торкалася ним хворого і за кожним разом вбивала його в стіну або кидала ним у землю. Добрим знаком було, якщо ніж устрявав у землю, в іншому випадку хворому віщували поганий кінець. З аналогічною метою використовувався попіл, який насипали в мокру склянку і за формою фігур, що утворювалися, «встановлювали діагноз». ВІДГАШУВАННЯ — спосіб лікування від «уроків». Хворому давали випити трохи води, у якій «відгашували» вугілля «живого вогню», потім обмивали або кропили нею чоло, груди, ноги. У такий спосіб лікували й нічниці (неспокійний дитячий сон). Подібними властивостями наділявся й попіл. ВІДЛЯКУВАННЯ — магічний обряд. Головними відлякувальними засобами найдавніших замовлянь виступали речі, що мали очисні властивості: вогонь, вода, земля, камінь. Домінуюча роль серед них відводилася вогню: «Гад, гад, земля горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю! Гад, гад, вода горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю! Гад, гад, камінь горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю!» Поряд із вогнем відлякувальну функцію виконував і той, хто здійснював ритуал: «їхала баба лісом. Чорна запаска, чорна сорочка, чорний ліс рубати, вугілля палити, вогник затоптувати»; «Ішла баба чорною дорогою. Сама баба чорна, чорна плахта, чорна запаска. Та не руба ні дуба, ні явора, ні берези, тільки руба огник». Дослідники вважають, що така баба — ознака «чорного» світу — якщо не потойбічного, то такого, де відбувається переродження і де попередня якість може обернутися на протилежну. Відлякуючою істотою у замовляннях міг бути й пес: «Біг собака через міст, ряба шкура, рябий хвіст. Сюди круть, туди верть, втікайте, вроки, бо йде смерть». М.Новикова справедливо зауважує, що «собака замовлянь — це радше сірий вовк магічних казок: ще «не зовсім» собака, «не зовсім» домашня тварина». Це бродячий пес чи мисливський хорт. Функція охорони двору йому ще не притаманна. Навпаки, від його нападу замовляють худобу «Як сим сучкам не розвиватися, так і хортам моєї скотини (такої-то масті) не чіпати». НАВРОЧИТИ (вроки, уроки, навроки, зурочити, причина, призор, пристріт). За О.Афанасьєвим, віра у вроки насамперед пов’язана з давнім культом Сонця і грози: те, що раніше приписували Небесним Очам (посуха, неврожаї, хвороби, пожежі), з часом було перенесено на людину. «Без сумніву, є люди, — пише В.Даль, — наділені якоюсь темною, незрозумілою для нас силою і владою вражати дотиком або навіть одним поглядом своїм інше, у певному сенсі підкорене слабше створіння, впливати на весь його склад, на душу і тіло, благотворним або руйнуючим способом... Відомо, що вчені назвали це тваринним магнетизмом, а народ уроками». Наврочити людина може словами або очима. Таку злу людину можна пізнати по очах. За переказами поліщуків, небезпечно зустрічатися з людиною, у якої косі очі; різнокольорові очі; вилупаті очі; низько опущені брови; очі віддзеркалюють не пряме, а обернене зображення.  Шкідливим вважається погляд того, хто двічі ссав материні груди (такі люди найчастіше стають знахарями,чарівниками). На Поліссі їх називають завернутими. Завжди небезпечна зустріч із планетниками — людьми на яких находить певна пора (планета), коли вони мають підвищену енергію. Тому і ховають дітей від злого ока, так само й немовлят при купанні. Для впевненості потрібно знати замовляння проти вроку. Навіть предмет, що буває на людських очах, може бути навроченим, наприклад, добра скрипка може від цього легко тріснути, а щоб цього не сталося, треба зачарувати її від пристріту. Проганяють уроки замовлянням: «Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явленая, і луги, і береги, і середину. Очищаєш ти,  вода явленая, народженого од прозору: надуманого, погаданого, встрічного, водяного, парубоцького, дівоцького. Підіте, уроки, на сороки, на луги, на очерети, на болота, на моря».  Пам’ятаючи про небезпеку зустрічі з людиною, котра має «урочливий» погляд, у багатолюдних місцях намагалися вберегти себе, використовуючи різноманітні обереги. Дослідники вважають, що поняття про вроки постало тоді, коли люди вірили в магію слів (відрєкти — казати). А згодом уроками почали називати й  проклинання поглядом очей. Лихий погляд може бути в будь-кого, коли на людину находить несприятливий час. Проте цю пору ніхто не відає, крім знахарів, відьом, які і використовують свої знання та вміння саме тоді. Прислів’я та приказки: «Від уроків і Бог не заховає»; «Як ся убрав, так го урочили», «Не вроку їм». Повсякденна побутова примовка «Нівроку він дужий» та інші подібні до неї теж пов’язані з уроками. Тварини і птахи також володіють магією впливу на людину. Заєць викликає сонливість або безсоння; ластівка карає руйнівника її гнізда тим, що у нього з’являються веснянки або пігментні плями; летюча миша викликає появу ковтуна або безумство;  ящірка може зурочити, тому вагітній небезпечно її бачити; демон-«клубок» у вигляді кота може осипати людину вошами. ЗАГРИЗАННЯ— один із способів очищувальної магії, до якого вдавалися, аби вигнати хворобу. Він полягав у тому, що болюче місце кусали зубами. Загризали гризь (різноманітні болі в суглобах, запалення сухожилля), пухлини, нариви, бородавки, грижу в дітей. Ввважалося, що загризти, або закусувати, різноманітні болячки повиненмазільник (наймолодша дитина). При цьому говорили примовку, яку повторювали три або дев’ять разів. Крім загризання, уживалися інші способи — залякування, потоплення у річці, перенесення хвороби на іншу  людину або інший предмет тощо. Найпоширеніший спосіб — хворого зненацька обливали холодною водою. У деяких місцевостях психічно хворих шмагали осиковими різками. При гострих болях у дитини мати робила так звану «паринку по пузи», тобто сікла дитину прутом по животі.

ЗАВІРЧУВАННЯ (провірчування, вимірювання) — один із способів лікування «уроків». Хвору дитину міряли ниткою вздовж і вшир по простягнутих у боки руках. Ставили її на поріг, на рівні голови робили в дверях дірку, клали в неї нитку і забивали кілком. У деяких місцевостях самої нитки було не досить. Разом із нею  завірчували» обрізані на руках і ногах нігті та трошки волосся: вірили, що хвороба минеться, коли хворий хоч на волосину переросте її. Нитку тричі обносили навколо голови, а потім спалювали. Подекуди нитка мала бути обов’язково червоною, а кілок, яким її «завірчували», — осиковим, бо осика вважалася добрим засобом від усякої нечистої сили.

ОБКУРЮВАННЯ (підкурювання) — один із найдавніших засобів позбутися нечистої сили. Для обкурювання  брали ялівець і верес і запалювали їх: потрібно було перескочити через дим, щоб зняти з себе гріхи і не хворіти. Гілками ялівцю обкурювали житло під час епідемічних захворювань, цілі вогнища розкладали на дорогах, що вели із зараженої місцевості. Підкурювали димом також при найрізноманітніших недугах. Широко побутувало підкурювання зубів димом із насіння блекоти, рідше — чорнобилю. Підкурювали й іншими засобами: димом висушеного кажана, гречкою, яку сипали на розпечене каміння, линовищем гадюки, висушеною жабою, димом з різок віника, сорочкою з померлого, висушеною кров’ю  півня, ремезовим гніздом, димом із шерсті тварин. Сіно, що лежало у Свят-вечір на столі, уживали для підкурювання при різних хворобах. Таку ж роль відігравала солома, якою притрушували в цей день долівку. Дим з листя дуба очищує повітря, його боїться чорт. Димом з гілок ясена під час епідемії холери або чуми обкурювали житло.

ВИКАЧУВАННЯ ЯЙЦЕМ —магічний обряд. У багатьох місцевостях переляк у дитини «викачували» яйцем. При цьому знахарка, попередньо перехрестивши дитину та помолившись, тричі качала яйцем по її голові, тричі проводила ним уздовж рук та ніг. На завершення знову молилася та хрестила дитину, а яйце кидала собаці, щоби «вибрехала» недугу. В особливо тяжких випадках брали трійко яєць і повторювали процедуру три дні поспіль. Інформацію взято з сайту http://mamajeva-sloboda.ua/index.php

«Професійна» знахарка, зільниця, баба-повитуха. Ворожки по зорях тлумачать сни про життя і смерть, застерігають від злих людей, відводять лихо тощо. Це жінки, які знали Божу волю й уміли по-божому говорити. Слово зле, сказане ворожкою у відповідний час, конче має збутися, як і добре слово. Словом, яке знали лише ворожки, можна легко вилікувати людину або, навпаки, наслати на неї хворобу. З віри, що слово неодмінно збувається, від тих далеких часів зберігся звичай: як хто чхає, спішать сказати «Будь здоровий!» Ворожки знали найрізноманітніші ворожіння: «кінь ірже, трава чи лист шумить, дерево до дерева хилиться» — і по всьому цьому ворожили. Ворожка може приворожити хлопця чи дівчину, щоб любили одне одного; може заворожити й якусь річ. Баба-сповитуха (баба-повитуха, пупорізка, баба-бранка, бранна баба, баба пупова) — жінка, яка запрошувалася до породіллі, коли народжувалася дитина і справляли рожаничний бенкет. Свято це було своєрідною жертвою Пречистій Діві. На цій обрядовій трапезі подавали хліб, сир, мед та вино. Бабу-сповитуху до хати запрошував чоловік жінки. Баба не могла відмовити, бо то, вважалося, Божа праця. До хати, де лежала породілля, вона приходила з м ’ятличком — шматочком, відірваним від намітки — і хлібом — символом багатства та щастя. Вінчик-м’ятличок кладуть на голівку немовляти одразу ж після першої купелі, що знаменує завершення утробного життя дитини. По народженні дитини баба-сповитуха перерізувала пупик: у хлопчика сокиркою, а в дівчинки гребенем, щоб прихилити дитину до господарства, та обов’язково обмазувала пупик, аби швидше заживав, відваром чорної тополі. Особливе значення надавалося першій купелі, над якою чаклувала баба-повитуха. Готуючи купіль, вона додавала до неї «свяченого зілля»; у купіль дівчинки клала меду, квітів і трохи молока (щоб була гарною), а в купіль хлопчика — корінь дев’ясилу (щоб сильним був). Кожен, хто приходив до хати під час цього ритуалу, мав кинути у купіль монету на щастя. Скупану дитину баба-сповитуха обсушувала біля палаючої печі, що символізувало прилучення новонародженого до домашнього вогнища. Потім давала свячену воду матері, кропила хату, обкурювала себе, породіллю та дитину і вже після цього передавала дитину матері. Усі були впевнені, що тим самим повитуха захистила дитину від злих духів, і тому відчували себе зобов’язаними перед нею. Коли роди проходили тяжко, тоді в хаті відчинялося все, що можна відчинити: вікна, двері, скрині, розв’язувались усі вузли — щоб так само відчинився і розв’язався вихід очікуваної дитини. Баби-сповитухи знали безліч різних замовлянь від злих людей та проклятих очей. Вони знали зілля, яке клали в постіль породіллі як оберіг від нечистої сили. Протягом шести тижнів після пологів мати повинна була класти це зілля за пазуху, коли виходила на люди. У народі можна почути оповідь, як баба-повитуха приймала дитину в чорта. Коли закінчила вона своє діло, нечистий сказав: «Підемо в комору, я тобі за працю заплачу». А новонароджений чортик штовхнув бабу і шепнув їй на вухо: «Не бери, бабульо, золота — бери розпечений жар!» Прийшла баба до комори, дивиться — над дверима висить шкура, і який чорт не йде туди, всякий хапається лапою спочатку за шкуру, а потім за свої очі. От і баба так само зробила: доторкнулася рукою до шкури, потім до очей; увійшла в комору — і що ж? Чудо, та й годі! Що в лівому оці бачилося золотом, то у правому здавалося розпеченим жаром, і навпаки: де ліве око бачило розпечене вугілля, там правому видавалися золоті гроші. В Україні померлій бабі-повитусі клали у труну палицю і прив’язували до пояса хустинку з маком; на тому світі, казали, нападуть на неї діти (душі померлих) за те, що допомагала їм родитися для гіркого земного життя, і якщо вона не встигне відбитися палицею, то щоб розкидала мак; поки діти підбирали макове зерно, повивальна бабка тим часом старалася від них утекти.

Вагітність - стан, який має у народній традиції двояку оцінку. З одного боку, народження нащадка визнається головною метою шлюбу, вагітна жінка стає уособленням родючості, їй приписуються оберегові, цілющі та інші благодійні властивості. З іншого боку, вагітність вважається станом небезпечним (іноді нечистим) як для самої жінки, так і для навколишніх і всього життєвого порядку. Це пов’язано з присутністю в ній двох душ та її близькістю до межі життя і смерті. Чимало профілактичних заходів були виявом піклування про майбутню матір. Її намагалися відсторонити від важких робіт, оберігати від нервових потрясінь. Вагітній, наприклад, заборонялося лазити в піч та витрушувати сажу, бо в дитини буде задуха, носити поперед себе в запасці нарубані дрова, бо тоді в маляти буде грижа, бувати на похоронах, дивитися на потворних людей. Вагітна має бути дуже обережною під час ходьби, остерігатися, щоб не наступити на коромисло, бо інакше і в неї, і в дитини будуть на ногах нариви (Харківщина) чи дитина не триматиме добре голівку (Черкащина). Якщо вагітній жінці змія переповзе дорогу, дитина, яку вона носить, не буде жити. Небажані наслідки для майбутньої дитини можуть бути й тоді, коли вагітна злякається чогось. Побачить вона вогонь і, злякавшись, торкнеться рукою обличчя чи іншої частини тіла — у немовляти на цьому місці буде «вогник» (родима пляма). Злякається собаки, кота чи іншої домашньої тварини і відштовхне її ногою — новонароджений буде вкритий шерстю тощо. За повір’ям, неродюче дерево починало плодоносити, коли до нього доторкалася вагітна жінка, а щоб корова давала більше молока і приносила добрих телят, то коли її вперше приводили на двір, її мала зустрічати вагітна жінка. Найдієвішим магічним засобом вважалося куряче яйце: якщо носити його за пазухою, то воно попереджує передчасні пологи.

Безплідність - стан, який розцінюється як кара, результат чийогось наслання, прокляття батьків або як веління долі. Жінкам, що не мали дітей, заборонялося брати участь в обрядах, бути кумою, збирати врожай перших плодів. Вважалося, що після смерті вони не зможуть потрапити у рай і вужі будуть ссати їхні груди. Щоб позбавитися від безплідності, бездітна через огорожу брала у вагітної із рота в рот шматочок хліба; носила одяг багатодітної жінки або рожаниці; з’їдала три бруньки фруктового дерева, яке вперше зацвіло, або перші плоди яблуні, сливи, винограду;  «ходила до дуба і просила у лісового духа дітей» (Сумська обл.); пила зварену кору зрослої з дубом берези (Волинь); поспішала сісти на місце, де лежав свіжоспечений хліб (Полісся) або прямо на буханку хліба (Житомирщина). Білоруси вірили, що коли вкрасти шматок весільного короваю, то молоді будуть безплідними. Для попередження безплідності на весіллі молоду саджали на діжу, торкалися молодого хлібною лопатою, вдаряли молодих мішком з-під борошна тощо. Використовували у їжу тварин, які символізують плодючість: підмішували кров зайця, чорного півня, з’їдали серце їжака, статеві органи кабана, зайця, півня. Якщо молода хотіла залишитися бездітною, вона брала з собою на вінчання зміїну шкіру, крило летючої миші. Символом дітородної сили вважався пояс: проти безплідності підперізувалися гілкою верби, клали на ніч у ліжко пояс священика або носили його при собі. Ефективним засобом від безплідності вважалися предмети з отвором (кільця, монети з діркою, хлібні вироби у вигляді кільця і т. ін.). Для наслання безплідності використовували нитки від покривала покійника, землю з могили, кістку мерця,  а також предмети, які складаються з двох частин (замок з ключем, складаний ніж, пряжка ременя тощо). Поширеною практикою  було паломництво безплідних жінок до святих місць, джерел, чудотворних ікон.

Рожаниці (роджаниці, родиці, планіди) — богині дітонародження, жіночої долі, а заразом і долі новонародженої дитини. За віруваннями, вони оберігають кожну матір та її немовля від нечистої сили як удень, так і вночі, аж поки дитину не похрестять. Коли народжувалася дитина, як жертву цим богиням у давнину справляли рожаничний бенкет. Покровителькою рожаниць вважали богиню родючості й плодючості Діванну. Вона й богиня жіночої снаги. Спочатку рожаниць було дві, згодом три, пізніше стало сім, що відповідало дням тижня. Свято Рода і рожаниць відзначалося у тріаді свят бога урожаю Спаса. Образи Рода і рожаниць пов’язані з символікою зоряного неба. Доля асоціювалася з зіркою кожної людини; цей зв’язок відобразився у ворожінні по зірках, яке називалося «родопочитанням» («и по звездам смотрити и строити рожение и бытие человеческое» у Иосифа Волоцького, XV ст.). «Род» означало «доля», «призначення». Однак семантика зірок не зводиться до долі й смерті, до культу предків: у колядках образи зірок зіставлені з дітьми, зерном, урожаєм, достатком. Оберіг - невеличкий предмет, який носили при собі з охоронною метою. До оберегів належали наузи, нав’язи, амулети. У кінці XIX — на початку XX ст. вони ще широко застосовувалися в народній медичній практиці. Обереги завжди відігравали велику роль у житті людей, оскільки на них покладали великі надії: вони заспокоювали серце, стримували налаштовану на містичний лад уяву, охороняли найближче і найдорожче.

Вода - за народними віруваннями, найвеличніший дар неба Матері-Землі, бо вона оживлює її та робить  плодючою. Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Води, за первісними уявленнями, поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі — це дощові й снігові, «небесні» води, а жіночі — «земні», води криниць, колодязів, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Вода у предків була святою, вона обожнювалася. У народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Вода очищає людину від гріхів. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Щоб викликати вологу з небес, їй приносили в дар найсвятіше творіння Матері-Землі — хліб. Аби задобрити водну стихію (особливо при повенях), селяни приносили їй спеціальні жертви. Ще донедавна існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, доки не прийме офіру (жертву). Отож люди кидали в річку курку чи півня або хоча б мишу. Жертвоприношення часом бували й більші — топили коней,  іншу домашню худобу. Водним демонам, крім хліба, кидали грудкову сіль, варену рибу, мертвонароджених дітей, здохлих тварин. Бджолярі топили перший рій у жертву водяному. У велику посуху із землі викопували трупи потопельників (а їх часто ховали на березі річок чи озер, де вони загинули) і кидали у воду. На особливе ставлення предків до води, крім старовинних колядок, указує й українська пісня «Божок». У ній розповідається про божка, який простував собі дорогою. Зустрівши дівку з водою, він попросив напитися, але та відмовила, «бо вода єсть нечиста». Божок на це відказав: «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Звичайно, дівчина за таке нешанобливе ставлення до води була покарана: Стала дівка,налякалась, Перед Богом заховалась. Скоро дівка в церкву войшла — На сім сажень в землю пойшла. Особливу зцілювальну силу мають орданська, стрітенська, благовіщенська, купальська та непочата вода.

Благовіщенська вода відвертає лихі сили та привертає добро; від людей відганяє лихоманку, від нив — град і непомірні зливи. Вода «Єлена» називається так за ім’ям своєї винахідниці, її також треба зачерпнути якомога раніше зранку першим; той, хто зачерпує, мас робити це натщесерце; до зустрічних, якщо вони трапляються, не можна мовити жодного слова. Той, хто вживає цю воду, неодмінно має вимовити такий приговір: «Водо Єлено! Очищаєш луги і береги — очисть мене від усього злого: болісти і слабости». «Єлена» допомагає головним чином, як і непочата вода, «від пристріту» (хвороба ця проявляється такими ознаками: позіханням, нудотою, тремтінням і, нарешті, лихоманкою), «од підвію вихра» (хвороба ця походить, за повір’ям, від того, що людину підвіє вітер, а особливо вихор), «від курочки» (курячої сліпоти) та ін.

Дощова вода вважається помічною від головного болю, при хворобах очей і при бородавках; особливо корисними вважаються крапельки першого дощу, які залишаються на городині. За повір’ям, якщо вмитися навесні під час першої грози, то та людина ніколи не хворітиме.

 Зоряна вода найбільше допомагає корові, щоб прибувало молоко, Для цього беруть двоє порожніх відер і йдуть до схід сонця до першої криниці. Набирають у кожне відро потроху води, ставлять відро на цямрини й приказують так: «Добрий день тобі, водо Уляно й земле Тетяно! Прибуваєш ти, водо, з гір І з долин, і з усіх країн, прибудь же моїй корові рябій в жили і в нажили, в біле молоко, в тлусту сметану і в товстий сир». Від першої криниці йдуть до другої; добирають у відра води більше І приказують ті ж слова. Від цієї криниці йдуть ще й до третьої; там же набирають повні відра, приказуючи ті ж слова, й несуть їх додому. Зоряна вода має перестояти де-небудь у захищеному місці до вечора, щоб бува хто не напився (пити її не годиться). Коли вже настане ніч зоряна,  тоді виставляють ту воду на зорі. Ранком вже, як прийде час доїти, беруть ті відра з водою і Йдуть до корови. Першим відром тричі поливають корову й щоразу приказують ті слова, що й до води. З другого відра дають корові пити. Коли всього не вип’є, то що зостанеться, лають у помиях. Від цього часу де й береться молоко! Купальська вода. Вода на Купала має особливі цілющі властивості. Особливо хворим на шкірні хвороби радили є цей день до схід сонця скупатися в річці. Разом із купанням в Україні був звичай вмиватися водою з чотирьох криниць. Цілющі властивості приписувалися й зібраній до схід сонця на Купала росі, котру використовували при очних захворюваннях. Був також звичай занурювати хвору дитину у воду, настояну на «іванівських травах». Таку «іванівську воду» «черпали», розстеливши в полі (найчастіше в житі) полотно, а коли воно намокало, видушували з нього вологу. Наговірна вода — та, над якою проказував замовляння знахар. її використовували при найрізноманітніших захворюваннях — пристріті, «вроках» тощо, при «виливанні»  ляку, «заварюванні бабиць», вона була необхідним атрибутом при лікуванні від укусу гадюки. Непочата вода (джерельна) — та, що взята з криниці, річки, інших водойм до сходу Сонця. При цьому воду черпали із заходу на схід, проти сонця, а повертаючись з нею додому, не оглядалися назад. Подекуди вважали, що непочату воду для замовляння треба брати і проти течії. Прийшовши, слід привітатися: «Добрий ранок, колодязе Павле, і ти, земле Тетяно, і ти, водо Олено, обмиваєш луги-береги, обмий тіло і кості». Така вода була необхідним компонентом при замовляннях «уроків». Наливши в миску непочатої води, знахар чи знахарка кидали по одному тричі по дев’ять вугликів, рахуючи: «Не дев’ять, не вісім...» — аж до одного. Шепотіли заговір, давали хворому попити трохи цієї води, натирали нею або кропили йому чоло, груди, руки, ноги і виливали її на дерево чи на дев’яту межу, чи на роздоріжжя, чи між двері залежно від місцевості. За повір’ям, хворий сам до схід сонця повинен був принести води з дев’яти криниць або джерел. Знахар виливав її у дерев’яну миску, кидав три зубці часнику, йшов до печі, кланявся їй тричі, брав ніж і виголошував замовляння. За віруваннями, числа три і дев’ять та часник здатні протидіяти нечистій силі.

Орданська вода (богоявленська, йорданська). Вода на Водохрещу убезпечує від недуг на цілий рік, а хворим повертає здоров’я. Водохрещенські купелі були в давнину досить частим явищем.

Правдива вода — повертає людині зір, молодість, виліковує різноманітні хвороби. Вода також буває жива й мертва, цілюща й безсила — додає сил або, навпаки, відбирає їх. Жива вода гоїть рани, наділяє міццю,  примушує порубане тіло зростатися і повертає саме життя; у народних казках її називають ще богатирською, бо вона вважається напоєм богатирів. Вогонь, добутий з дерева тертям, і сьогодні відомий під назвою живого; відповідно до цього дощ, посланий на землю громовиком Перуном, називався живою водою. Цілюща сила води особливо виявляється навесні, коли ріки і джерела скидають із себе льодові пута, сніг перетворюється на дзвінкі струмки, а небо відмикає свої дощові сховища.

Мертва вода зцілює тіло, залишаючи його мертвим, допоки жива вода не поверне йому життя. Молодильна вода повертає молодість та надає сили.

     Одного дня їжачки вирішили померти за паровози. Навіщо, як, чому — ви мене не запитуйте. По їжачкам я не експерт, вони самі по собі, я сам по собі. Вони — пакостять, я — відкриваю світові очі. Але щодо померти — це вони добре придумали. Лише вітаю. За, можна сказати. Обома руками. Їжакам не місце на цивілізованому світі. Але якось мені це все підозріло. Адже їжачки ніколи нічого не роблять просто так. Навіщо ж вони хочуть померти за паровози? - Начальник! Начальник! Там того! Цього... - стрілочник Кузьмич нервово крутив у руках картуз. - Кузьмич! Скільки разів я тобі говорив — не турбуй, не турбуй господарський сон! — ставно сказав начальник станції і ліниво стьобнув Кузьміча різкою по худому заду. - Дякуємо, пане, - сказав Кузьмич, зігнувшись до підлоги. — Тільки справа термінова, невідкладна. - Ну що, Кузьмичу, у нашій дірі може бути невідкладного? — запитав начальник станції, чухаючидавно немиту п'яту. - Їжаки! - голосно прошепотів Кузьмич. І страшно вилупив очі. - Які їжаки? - сторопів начальник станції, вмить всівшись на ліжку. - Сірі! На рейках. Лежать, як Кареніна, трагічно так. А в лапах — транспаранти. А на транспарантах — напис. “Помремо”, пишуть “за потяги!”. - Да-а-а, дивна справа. За їжаків-то нас не погладять  по голівці. Випнуть, як є   випнуть, якщо ситуацію не розгребемо. Пошли туди,  розберемося — і начальник, напнувши халат з трояндами і турецьку феску, енергійно пішов вивчати ситуацію на місцях. Кузьміч, зрідка підстрибуючи, задріботів за ним услід.       Їжаки лежали на рейках скорботними, стрункими рядами. Колисалися прапори і транспаранти, Головний Їжак красивим тонким голоском витягував гімн про тяжку долю паровозів, які летять вперед. Начальник втер непрошену сльозу і голосно висякався. - Помремо за паровози! — раптом істерично скрикнув на рейках маленький їжачок, підвівся на одній лапці — і знову обпав. - Слухай, Кузьмич, робити щось треба. Пропадемо так, у них настрій то серйозний. У їжачків же такі зв'язкі і такі можливості — тільки тримайся. Чув, що з Головним Керівником полетів трапилося? Отож... А у нього такі можливості для протидії були, що нам і не снилися. І навіщо їм ці паровози знадобилися? - почухав керівник свою лисину, що вже пробивалася. — У нас їх і немає давно. Кузьміч, ось є у нас паровози? - Та один начебто завалявся — задумливо сказав Кузьміч. Потім зловив в бороді вошку і роздавив її двома пальцями. - Хто ж тут головний у них? — начальник пильно придивлявся до їжачків. — Той, що співає, напевно. Він на рейках не сидить! — і зрадів своїй догадливості.      Начальник станції підійшов до Головного Їжачка і кашлянув. - Да-да? - перервав спів Їжачок. - Скажіть, а в чому сенс акції? Навіщо ви хочете померти, та ще за паровози? — запитав начальник. - Нада — ухильно відповів Головний Їжак. - Слухайте, але так не можна! — обурився начальник станції. - Можна — спокійно відповів Їжак. - Але у нас же майже немає паровозів! — вигукнув начальник. - І? — підняв Головний Їжак брова. - Добре, задаюся. Навіщо вам вмирати? Адже життя прекрасне! — потім начальник нагнувся і пошепки запитав: — Може, паровоз візьмете? Останній! Майже як новий! - Ще вагон вугілля, провіант і вільну вітку до Бобруйська — жорстко поставив умови Головний Їжак. - Слухайте, а навіщо Вам до Бобруйська? — здивувався начальник станції. - Нада — другий раз за вечір ухильно відповів Їжак. І почав згортати прапори.      Паровоз нісся на всіх парах вперед, до світлого майбутнього і міста Бобруйську, який ще не знав, яке щастя на нього повинне було повалитися. «З'їзд тварин пройде за розкладом!» — із задоволенням думав Головний Їжак. “І ми покажемо всім, де раки зимують! І навіть проводимо! Хай знають дорогу!” Грав гармоніст їжачки танцювали, співали, раділи життя. Революція була неминуча і невідворотна.

ПИВО

      Одного разу їжачки вирішили попити пиво. Дивні бажання виникають у їжаків, але їжак — істота дика, науці  незрозуміла. Ось і творить будь-що, прикриваючись чесним ім'ям безневинного лісового звірятка. До того ж регулярно.

     Грибників, що випадково забрели на галявину їжачків, оточили швидко і вміло. Ті й отямитися не встигли.      - Грибники? -погрозливо запитав Головний Їжак.      - Грибники, грибники, - енергійно закивали грибники, поглибше ховаючи в козуб накопані в лісі гранати.      - Пиво є? - суворо запитав Їжак.      - Ні, вже немає, - занервували грибники.      - А гроші?      - А Вам навіщо? - обережно запитав один з грибників.      - Нада. На озеленення околиць — нахабно сказав Головний Їжак. - Осінь, листя жовтіє, падає. Непорядок це.  Треба щоб зелені були. І на деревах. Тому з вас ще і на клей.      - А-а-а...? - очманіло запитав грибник.      - А за те, що по наших листячках ходили — це по окремій статті. Спасибі що нагадали.      Грибники переглянулися. Це був явний і непрікритий  шантаж. Їжачків було багато, а грибників мало. Навіть з гранатами. І їжачки про  це знали.           Ті, що заблукали зітхнули. Віддавати пиво було жалко. Особливо їжачкам. Але і з грошима розлучатися не хотілося... Тяжка дилема. Грибники зітхнули і почали розв'язувати рюкзаки.      П'яні їжачки буянили до ранку.

За першоджерела дякуємо Євгену Каменецькому та сайту http://ejik-land.ru/

Казка третя: кошмари амнестичного Їжачка

     Жив, як водиться, Їжачок. Ага. І якось Їжачок спав. Спав, спав солоденько собі на животику, та якось уві сні  лівою лапкою поворушив. Щось, думає, якось порожньо поруч. Спить міцно, а сам все лапкою-то щось поруч на ліжку намацати норовить.      Щуп-щуп, щуп-щуп. Щось і немає нікого, начебто — крізь сон йому думка стукається. Ще трохи помацав, а там вже і край. Як підскочить Їжачок із сну свого про щастя  їжачкове, та разом в реальність бухнеться. Як відром води облили, сам не свій заполошний: оченятка витріщені, голки  на всі боки наелектризовані стирчать,  лапи по всьому ліжку сучать, шукають. Думки в голові б'ються круче ніж Ума Турман із самураями: ти де?! Де ти?! Де?! Ти куди, а? Куди поділася-то? Пописати, а, встала? Ну?      Світло в туалеті не горіло, навкруги тьма темна, тільки годинник байдуже до проблем Їжачка: тик-так, тик-так, тик-так...      Боже, куди ж вона? Куди подівалась-то? Що трапилось, а???!!! Їжачок в розпачі зрозуміти намагається. Ну,де, рідна, де ти, ніч же на дворі, спали ж? Що за марення-то таке? Люба! Ну як же... Вже і дивитися на нього  неможливо без жалю, вже і лапками не рухає, сидить статуєю, оченятка зупинилися, сльозки завмерли: як же так, а?      І тут, є все ж таки Бог на їжачковому небі: згадав. А кого шукаю-то? І не було ж нікого. Давно не було. Один  живу, один сплю. Це ж треба такий кошмар побачити, ніби пішла кудись. А уходити ж нема кому. Фу-х, пронесло. Ліг Їжачок знов у ліжечко, лапки на грудях склав, щоб даремно навкруги не шарились — не дати не узяти, ангел. Та щось сон пішов вже.  

(Дякуємо за першоджерела сайту http://ejik-land.ru/).

        У наукових колах прийнято вважати, що їжачок не має ні голови, ні лапок. Цю помилку ми спробуємо розвіяти у наступному абзаці.

     Так ось, у їжачків є і голова, і лапки. Уф, розвіяли! Таким чином, їжачком може вважатися невелика одноголова тваринка на чотирьох лапках, вкрита тим, що важко взяти в руки. Але так як цей набір ознак не  завжди дозволяє відлічити їжака, наприклад, від свині, жаби або від обкакавшегося теляти, то таку класифікацію ми, вчені, відкидаємо. При більш близькому розгляді в товстих рукавицях їжачок з'являється перед дослідником у вигляді круглої істоти, яка харчується незрозуміло чим.

          При більш тривалому нагляді виявляється що їжачки харчуються яблуками та грибами, якими їм вдається зняти зі своїх голок на спині. Якщо їжачку налити на спину молока, він поїсть і молока.

      “Їжачки — хижі тваринки, - вважає відомий вчений-їжаковід Ї.Ї.Лесников. - Ледве зазівається будь-який гриб або яблуко — відразу опиниться на чіпкій спині колючого мисливця!” Це думка вченого. В дійсності все виходить трохи інакше. У пошуках прожитку їжачки тихо-мирно ходять по лісу, збирають гриби, яблука, все це наколюють на голки і несуть у норку. А ось пляшки вони не підбирають, що розповсюджена помилка. Просто багато горе-вчених приймають неголених бомжиків за їжачків.

       Підмічено, що при падінні з яблуні їжачки видають характерний для них гепаючий звук, а при спробі піднятися знов на яблуню їжачки видають серію інших, не менш характерних звуків. Голодною зимою їжачки завалюються до людини в будинок і всю зиму смокчуть молоко із блюдца. Молоко вони люблять більше за життя і від цього продукту перейняли багато корисного. Наприклад, ретельно і довго спостерігаючи за молоком, їжачки навчились згортатися. Деякі особливо хитрі тваринки забираються на зиму у ведмедячий барліг і смокчуть  ведмежі лапи.

      Природніх ворогів у їжачків немає, а із неприродних слід, як нам здається, виділити асфальтовий каток.      В разі небезпеки їжак згортається клубком, а коли небезпеки немає, він із задоволенням стає “на мостік”,  підставляючи сонечку своє ніжне рожеве черевце.

          Зазвичай їжачки ведуть себе досить миролюбно і ні на кого не нападають. Але загнаний у кут, зляканий і неголодний їжачок може проявити свою агресивність по всій підлозі. А їжачиха, яка захищає своїх їжачків, може в приступі сказу розірвати на частини крупного лося.

     До речі,  укол їжачка теж є небезпечним. Тому, повернувшись із лісу, першим ділом огляньте себе на предмет виявлення на вашому тілі їжачків. Виявивши їжачка, вийміть паразита із ранки, обробіть місце уколу йодом і обов'язково зверніться в Інститут Інфекційної Зоології за місцем проживання. Їжачок може бути носієм гепатиту-Ё!

       Існує думка, що всі їжачки дуже схожі друг на дружку. Що можна сказати з цього приводу? Так, є така думка, Але чи справедлива вона? Ось в чому питання. Давайте поміркуємо разом. Ось якщо поставити рядом двох  їжачків, то розрізнити їх важко? Важко. Але якщо взяти 100-150 їжачків, то напевно знайдеться один їжачок, який несхожий на 99-149 інших. Правда? Такі факти...      Із наукових книжок нам відомо, що всі їжачки поділяються на звичайних, морських і річних їжачків (так би  мовити “їржачків”). У деяких регіонах Росії взимку були відмічені їжачки-шатуни (катуни), які часто виходять із  лісу і нападають на фруктові і грибні ларьки. А на території Грузії мешкають їжачки, які відрізняються від наших тім, що у них не тільки на спині, а й буквально по всьому тілу ростуть густі, чорні, кучеряві голки.

       Їжачки — сови. На відзнаку, скажімо, від свиней, які жайворонки. Саме тому їжаки ведуть виключно нічний спосіб життя — казино, рулетка, піп-шоу і так далі. Багато легенд ходить і про так званого “пьяного їжачка”, але,  по-перше, їжачок не п'є. А якщо вже пощастило випити мирно згортається в клубок і сопе, а не хитається чорт його знає де, не буянить і не матюкається, як інші п'яні ссавці! 

        Між собою їжаки спілкуються за допомогою тупоту. Про нічний шлюбний тупіт їжаків ходять легенди. А нічний шлюбний шепіт їжака чутний на багато метрів! Широко розповсюджена думка, що якщо поєднати їжачка із змією, то вийде два метри колючого дроту. Це помилка! Під час такого з'єднання їжачок, як правило, пожирає свою  партнершу-змію, і ніякого дроту не виходить, а виходить ситий їжачок і більше ніж 100 г їжачого навозу. Між собою їжачки спарюються дуже рідко, тому що це дуже болісно. Рожають їжачихи ще рідше, тому що це ще болісніше. До цих пір незрозуміло, як їжаки з'являються на світ. Якщо вони  живородящі, то їжачихам треба поставити пам'ятник за життя. А з іншого боку, ніхто  не бачив їжакових яєць. Тому якщо ви раптом почуєте в лісі чийсь несамовитий крик, знайте — це їжачки злучаються з їжачками. Або народжують собі подібних. У російському фольклорі їжаки вперше згадуються на рубежі XІІІ-ХІУ—ХУ-ХУІ-ХУІІ—ХУІІІ-ХІХ століть під назвою  “колючий колобок”. До речі, російська буква «Ё» була вперше виголошена, коли людина розумна російська вперше наступила на їжака.

       І на останнє хотілося б дезавуювати ще одну помилку. Деякі учені помилково вважають, що їжаки сильно  псують повітря. Таким псевдо-дослідникам слід було б уважніше постежити за своїми колегами по лабораторії.

За першоджерела дякуємо сайтам  http://ejik-land.ru/ та skill.ru - yarry

ПРО ЇЖАЧКІВ

      Неправду говорять про їжачків, але вони не ображаються, тільки бурмотять собі під ніс щось незрозуміле, та переглядаються.

     А хто справді бачив їжачків в польоті, тому щастя та вдача на рік вперед, а якщо їжачок, якийу хвості летить, тобі пір'ячко зверху кине, і спіймати його ти зможеш, то клад знайдеш. Лише їжачки давно пір'ячко не кидали, народ вони торуватий та запасливий, а часи зараз сурові. Подивиться їжачок на тебе, і плечима на льоту зниже винувато — не час, мовляв, зараз.

       Готуються до польоту їжачки довго — обговорюють, шуму та гомону — хоч святих винось, а пити ні-ні, жодної краплинки, за тиждень до цього пиятику припиняють. По шуму та по гомону, та по тверезості їжачковій і дізнаються люди бувалі, що їжачки в політ зібралися. А як вирішать, що летіти потрібно — ходять сурові, рішучі, на всіх цикають. І не доведи тобі Бог чарку їжакові в цей час запропонувати, або співати покликати — зиркне суворо, цикне багатозначно, кишені виверне, ірискою обов'язково пригостить, і тільки його й бачив. І якщо потім зустрінеш ти його — не визнає, а то й плюне услід. Лісові їжаки — ті з дерев стартують, вони до розбігу незвиклі. Польові — навпаки, носяться, мишей розганяють, суркам стусани дружні роздають — майданчик визволяють для смуги злітної, майданчик ту кожушками відзначать, а напередодні польоту всю ніч на ній вогнища палять та пісні співають. А водяні їжаки — так взагалі за місяць до польоту на сушу виходять, і тільки потім рибам інтерв'ю дають, вже з берега. В день польоту збираються їжаки зграйками, а якщо свято яке того дня — косяками, і порядку цього строго дотримуються. Винуватим медаль дають, пляшку горілки, розцілують і виженуть. А зібралися — так дві години речі один одному говорять, а хто річ не говорить, той піддакує та голками шумить.       Аплодувати серед їжаків не прийнято — на сміх піднімуть і розкажуть всім. Поговорять, а потім цілуватися починають, поки кожний з кожним у зграї або косяку не перецілуються, не летять — прикмета така.  А тут і для польоту час. Лісові їжачки на сусідніх голках вмостяться, і разом злітають, польові — по черзі, але всі по троє.   А водяні — ті завжди з кручі, та з товкача. Але доки всі їжаки не злетять, останні з місця не рушають, висять в повітрі вертольотом,і підбадьорюють. Коли вже піднялися всі — так і збиваються: лісові — клином,польові — свинею, а водяні — солдатиком. Летять не довго, але смачно. А ті, хто на землі залишився у тих, що летять шапки кидають, щоб летелось справніше.

За опубліковану казку висловлюємо подяку сайту http://ejik-land.ru

 

    Думати

 

          Небезпечне цезаняття - думати. Почнеш один раз — і зупинитися вже не можеш, все думаєш і думаєш, роздумуєш щось, зсуваєш силою думки скелі, крадеш телепатично пиріжки й головою пухнеш, увесь такий зосереджений.Ось мавпам легше, їм думати не треба, їм потрібен смачний банан і відчуття власної гідності. Так що страшна ця справа у будь-якому випадку. У людей воно звичайно страшне, синдром, знаєте, але коли їжачки подібним "непотребством" займаються, — це вже зовсім через край. Адже і не просто ж це так, як є не просто , недобре вони думати будуть, як є недобре,тому не можна допускати, щоб одного разу...

         Одного разу їжачки забажали думати. Глобально. На увесь світ і оточуючу їх дійсність. Це бажання прийшло до них раптово, абсолютно несподівано в найзвичайнішу мить їх їжачого життя, під час звичного, щовечірнього перегляду фільму режисера Стенлі Кубріка “Космічна Одісея 2001 року”. Це дивне бажання накинулося на них, немов лев із засідки і вперше задовгі-довгі роки призвело їжачків до сум'яття. Дивне відчуття зашебуршилося під їх голками. А коли шебуршиться дивне відчуття — їжачки сидять на місці.

         Неймовірно Мудрий Вчений сидів у кріслі, закутавшись в червоний парчевий халат, і почухував лівою рукою голий волохатий живіт, зрідка роблячи ковточок міцної кави.Час від часу він нагинався вперед, приставляв око до окуляра величезного телескопа і вивчав за допомогою нього безкрайнє зоряне небо. — КХМ, — ввічливо прокашлявся хтось із вікна.

— Так-так? — Неймовірно Мудрий Вчений був досить жвавий для свого віку, і встиг сховати пляшку із коньяком настільки швидко і акуратно, що на шляху всього лише розлив каву, розбив телескоп, і впав на колекцію нецке, яку збирав протягом двадцяти років (нажаль, ці крихкі старовинні статуетки виявилися настільки чутливими до падіння на них 83-х кілограмового тіла, що жодна скульптурка не вціліла).Витрусивши із бороди скалки, вчений поправив на голові тюбетейку, і, прийнявши гідний вигляд, повторно запитав:

—  Так-так? —Коньяк у вас добрий, — повів носиком Головний Їжак, зручно вмостившись на підвіконні. — Французський.

 — Та щови, що ви! — замахав руками Вчений. —Вам здалося! Це не коньяк, це фікція.Міраж я б сказав. І не французського, а вірменського.

— Мамо, мамо, — зашепотів у травичці їжачок. — А ось ти казала, що брехати погано. А дядя бреше. І не червоніє. Тобто і мені можна?

— Дяді червоніти не треба, у нього халат червоний, — суворо сказала їжачиха.

— А-а-а...- розчаровано протягнув їжачок і, чхнувши, згорнувся у клубок.

             Вчений намагався зробити великий ковток з пляшки. їжачки, що розмовляють, його нервували. Рука пройшла наскрізь — коньяк явно прагнув звести свій стан до міражу. Неймовірно Мудрий Вчений зітхнув.

 — І що вам потрібно? — приречено запитав він.

— Думати, —впевнено відповів Головний Їжак.

— Тобто? — не зрозумів Вчений.

— Глобально, — Їжак гордо випростався.

 — Слухай, а навіщо вам це? — приречено запитав Неймовірно Мудрий Вчений.

— Треба, — ухильно відповів Головний Їжак, і трава під вікном ухильно зашепотіла йому вслід багатоголосо:

— Треба...Треба... Треба...

— То як — думати? — наполегливо перепитав Головний.

— Ви знаєте, — Вчений потер перенісся, явно приймаючи якесь неймовірно важке, майже непід'ємне рішення. — Навіть не знаю, що і сказати... Бачте, я колись вмів думати. Вмів. Але це було давно, в молодості. А тепер — забув. Чесно. Вивибачте... Але я пригадаю! Я обов'язково прига... Але на підвіконні вже нікого не було. Лише гілки дерев та густа трава тихо шелестіли під ледве відчутним подихом вітру.

   }}}{{{  

         Десь далеко-далеко,на самому краю світу, в жовтому, вигорілому під сонцем степу, граціозно мчали їжачки. Їх біг був безшумний, а місяць освітлював дорогу. Їжачки намагалися думати. Як уміли. Без підказки. Самостійно.

   }}}{{{  

         ... І лише Тридцятьдругий праворуч гнав із голови будь-які думки. Він, як завжди, був проти.

         

Висловлюємо подяку за цю чудову казку Євгену Каменецькому  та сайту  http://ejik-land.ru/ .