Казочка про їжачків.2.

Ніколи раніше з Їжачком не траплялось такого. Ніколи раніше він не мав бажання співати і веселитися без  будь-якої причини. А ось тепер, коли наступив місяць травень, він цілими днями співав і веселився, і якщо хто-небудь у нього питав, чому він співає і веселиться, Їжачок тільки посміхався і починав співати ще голосніше.

• Це тому, що весна прийшла, - говорив Ведмежонок. - Тому Їжачок і веселиться!

А Їжачок дістав із комірки скрипку, покликав двох зайців і сказав їм:

• Йдіть, візьміть свої минулорічні барабани і повертайтесь до мене!

І, коли зайці прийшли з барабанами через плече, Їжачок наказав їм йти позаду, а сам пішов першим, граючи на скрипці.

• Куди це він іде? - запитав Перший Заєць.

• Не знаю. - відповів Другий.

• Нам бити у барабани? - запитав він у Їжачка.

• Ні, поки не треба, - сказав Їжачок. - Хіба ви не бачите: я граю на скрипці!..

І так вони пройшли весь ліс.

На узліссі перед високою сосною Їжачок зупинився, задрав свій писочок і, не відводячи очей від дупла Білочки, став грати саму ніжну мелодію, яку тільки знав. Вона називалась: “Сумний Комарик”.

• Пі-пі-пі-пі-і!.. - співала скрипочка. І їжачок навіть примружив оченята — так йому було гарно й сумно.

• Навіщо ми тут зупинись? - запитав Перший Заєць. - Хіба ви не розумієте? - здивувався Їжачок. - Тут живе Руде Сонечко!

• А в барабани нам бити?

• Почекайте — пробурчав Їжачок. - Я скажу коли...

І знов примружив очі і заграв “Сумного Комарика”.

Білочка сиділа в дуплі і знала, що це Їжачок стоїть під сосною, грає “Сумного Комарика” і називає її Рудим Сонечком... Але вона бажала якомога довше слухати скрипку, і тому вона не виглядала із дупла.

А Їжачок грав цілий день до вечора і, коли стомлювався, кивав головою зайцям — і вони тихесенько барабанили, щоб Білочка знала, що Їжачок все ще стоїть внизу і чекає, коли вона вигляне.