Трохи з історії Києва.

Адреса: вул. Дорогожицька, 7

Як дістатися: найближча ст. метро Дорогожичі.

Лук'янівське кладовище є одним із найстаріших у Києві. На його нинішній території поховання почалися з 1871 року, на той момент тут ховали померлих з Кирилівської лікарні. А ось офіційного статусу кладовища Лук'янівське набуло в 1878 році, після прийняття міською управою відповідного наказу. Спочатку тут ховали в основному людей із незнатних родин. Зробив кладовищі престижним тодішній голова міста професор Київської Духовної Академії Степан Сольський, який заповідав поховати себе саме на Лук'янівці. Після його смерті в газетах писали: "Помер у боротьбі за Лук'янівське кладовище".

З кінця 19 століття на Лук'янівському кладовищі функціонував дерев'яний храм Святої Катерини. Пізніше був побудований склеп-каплиця над могилою міського голови Стефана Сольського. У 1913 році в Катерининському храмі сталася пожежа й, на час відновлювальних робіт літургія відбувалася в склепі-каплиці. У 1962 році храм Святої Катерини на території кладовища було закрито. Через 11 років напередодні святкування 30-річчя Перемоги храм знесли, а на його місці поставили символічний військовий меморіал, під обеліском якого 4 поховання.

Територія кладовища значно розширилася до революції 1917 року, а от у радянський період її урізали. Протягом 10 років (1920-1930 рр.) Тут здійснювалися таємні поховання розстріляних у Лук'янівській в'язниці НКВС. Скільки їх на Лук'янівському кладовищі - невідомо, оскільки репресованих ховали в глибоких ямах, поверх яких робили потім звичайні поховання.

Після присвоєння Лук'янівському кладовищу статусу Центрального тут стали ховати не тільки простих киян, а й видатних особистостей. Серед тих, хто знайшов останній притулок на Лук'янівському кладовищі в Києві - відомі математики Д.А. Граве, Г.В. Пфейфер, вчені-медики Н.Д. Стражеско, А.Ю. Лур'є, А.М. Марзєєв, В.Ю. Чаговець, історик, другий президент АН УРСР Н.П. Василенко, ботаніки Н.Г. Холодний, Н.Ф. Кащенко, А.В. Фомін, чиє ім'я носить ботанічний сад університету ім. Шевченка, митрополит Київський та всієї України Костянтин. Поховані тут й червоні командири, й білогвардійці, й солдати армії УНР, могили яких майже всі були знищені при будівництві телевежі в 1968 році.

Крім того, на Лук'янівське кладовище переносили поховання після ліквідації могил на Аскольдовій могилі, Щекавиці, у Покровському монастирі, на погостах Феодорівської Лук'янівської, Вознесенської церков. Слід зазначити, що на території Лук'янівського кладовища є й могили представників різних країн: Болгарії, Німеччини, Польщі, Франції, Бельгії. Тому, можна з упевненістю сказати, що Лук'янівське кладовище має міжнародне значення.

З самого моменту заснування на території Лук'янівського кладовища діяли певні правила. Кожен сектор має свою назву, за якою можна зрозуміти, хто тут покоїться: знамениті вчені, духовенство, військові. Кожне поховання має свою документальну адресу: номер ділянки та ряду. Окремі скульптурні пам'ятники та склепи кладовища досить непогано збереглися. Є пам'ятники роботи скульпторів І. Кавалерідзе та С. Коненкова. Архітектурні споруди на кладовищі виготовлялися за планами архітекторів Брадтмана, Миколаєва, Геккера.

На початку 80-х років 20 століття Лук'янівський цвинтар планували знести, а на його місці розбити парк. Проти виступили Комітет захисту пам'ятників історії і культури, а також керівництво Шевченківського району Києва. До боротьби за збереження некрополя підключилися міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО, учасники міжнародного симпозіуму некрополеведов, який проходив у 1983-му році у Вроцлаві. Існує така думка, що врятував Лук'янівський цвинтар той факт, що воно було не дворянським, а різночинної-інтелігентським. Тут покояться в основному професори і доктори, офіцери невисоких рангів і зовсім пересічний київський освічений люд. Якщо високих чинів ховали на Байковому цвинтарі, то стара київська інтелігенція заповнювала чомусь саме Лук'янівське.

У 1993 році на Лук'янівському кладовищі зареєструвалася громада свв. новомчч. й ісп. Російських. Храм, який розмістився у склепі-каплиці Стефана Сольського, названий на честь Новомучеників та Сповідників Російських, багато з яких навколо цього храму й спочили.

З 1994 року Лук'янівське кладовище є Державним історико-меморіальним заповідником. Подібний статус не лише захищає його від знищення, дає можливість збереження в недоторканності пам'яток історії та культури, але й дозволяє проводити науково-дослідну роботу, пов'язану з похованнями. В Україні існує ще два кладовища, яким надано статус державного заповідника: львівський Личаків та кладовище на вулиці Зеленій у Чернівцях. Останнім нововведенням керівництва кладовища є екскурсії, які проводять співробітники музею на Лук'янівському кладовищі. Туристи можуть вибрати як оглядову екскурсію Лук'янівським кладовищем, так й зупинитися на тематичних екскурсіях. Наприклад, пропонується "медична" екскурсія, яка включає в себе відвідування могил великих "світил", академіків у сфері медицини. Є маршрут могилами архітекторів та художників Києва, або похованнями священнослужителів. Слід відзначити, що подібних Лук'янівському музею одного кладовища, в Україні більше немає. Тому, співробітники Лук'янівського музею переймають досвід у польських колег.

Будівля музею розміщується в старому будинку з червоної цегли й ще до цих пір опалюється за допомогою дров. Якщо зайти всередину, то в очі впадає план цвинтаря зразка 1886 року, розміщений на стіні. На стендах - фото, біографії та особисті речі, подаровані музею родичами відомих киян, похованих на Лук'янівському кладовищі. В архівах музею є інформація про сорок одну тисячу могил, але насправді на Лук'янівському кладовищі їх набагато більше, адже в одній могилі може бути два, а то й три поховання. На державний облік та під охорону взято 137 могил та художніх надгробків. Співробітники музею Лук'янівського кладовища докладають максимум зусиль для збереження київського некрополя: тут регулярно проводяться Дні вшанування пам'яті видатних діячів, знято документальний фільм про Лук'янівське кладовище, видано путівник, на основі проведеної в 1992 році інвентаризації поховань на Лук'янівському кладовищі, створено комп'ютерну базу даних.

NB:Всі доріжки на Лук янівському цвинтарі можна,а то й треба називати Братською могилою.У жовтні 1918 року,у Києві було розстріляно 5000 киян.Це були письменники,вчителі,діячі культури,......................,коротко сказати - еліта Києва.