Проти всіх...

***
Він тихо, послідовно добиває свою плоть,

Пояснює все просто й лаконічно,

Спростовує поверхні, нівелює іншу суть,

Обмежує вчорашнім свою вічність.

У коренях його немає поступу, - діра,

Не чорна, але світла там немає,

Потреби не з бажання, та бажання із єства,

Не сонце в небесах, а лампа сяє.

Пригноблені емоції, безмрійні відчуття,

Боятися себе, - найкращий захист,

Розради в задоволення та користі нема,

Від того, що хтось може співчувати...

Самотність компенсована екранами. Слова

До нього долітають мертво-штучні,

Агресія стабільна. Не нервує висота,

Коли ти потрапляєш в інших влучно.


(... він мовчки проводжає хитрим поглядом дороги

і часто помічає те, що ми в собі не бачим....

.... він може прирівнятися до чорта чи до бога

то що для нього ти чи інші значать...)


Яскраві декорації, актори входять в роль,

Він знищує себе, щоб стати іншим.

На сцені гасне світло, у пітьми своя любов

До тих, хто на загал здається ліпшим...


Він тихо, послідовно добиває свою суть,

Питання совісті відкладене на завтра

Він знову проти тебе й проти всіх,

У нього як і в тебе – власна правда...