..... Все в сад

  • 11.08.21, 12:21
Последний полноценный день поездки в Батуми был посвящён, тадаам, его величеству Ботаническом саду. Экскурсия была заказана заранее и экскурсовод нам попался удивительно колоритный-Никита Швыдко, грузин по маме и украинец по папе, родился во Львове, но всю сознательную жизнь провел тут, в Аджарии. Человек с бомбическим чувством юмора,  почти энциклопедический ботаник и фанатик своего дела-те качества, посредством которых невольно перенимаешь с интересом любую информацию, даже такую казалось бы обыденную как "из какого сора растут стихи, неведая стыда, как жёлтый одуванчик у забора, как лопухи и лебеда ")))). Поэтому, ещё дорогой в сад, у нас произошло новое знакомство с городом и его обитателями, прошлыми и нынешними.  Так, мы узнали, что   когда-то здесь обосновались братья Нобели, посчитав Батуми наилучшим местом для строительства перевалочного нефтяного терминала для транзита чёрного золота из Баку через Тбилиси сюда, на побережье, откуда оно дальше продолжало свой путь в большой мир. Продолжает и сейчас. А в доме братьев функционирует технологический музей, молодой и зелёный, если побываете-пишите что там видели))). 
После музея, на выезде из города, мы ехали в основном через русскоговорящие кварталы, вдоль железной дороги с одной стороны и моря с другой.  Ехали-ехали и минут через 20 приехали))) 
В сад есть несколько входов, нас доставили к верхнему, чтобы мы, прогуливаясь неспеша, спустились к основанию, и все увидели и не сильно устали. 
Если вы думаете, как я когда-то, что ботанический сад-это просто такой себе огромный парк для прогулок и ничего более, то вы ошибаетесь. Такие места это огромные научные лаборатории под открытым небом))). Здесь акклиматизируют растения, проводят эксперименты, которые потом успешно или не очень внедряют в нашу повседневную жизнь. В такие места завозят растения из разных концов света, наблюдают, пробуют выращивать в местных условиях, как вот тот же самый чай. Или эвкалипты, с помощью которых удалось осушить колхидские болота, или хинное дерево, ставшее незаменимым помощником в борьбе с малярией.Ну а про мандарины и киви, что растут в каждом дворе, я вообще молчу). Все факты, что я услышала, естественно в моих 2х бухгалтерских извилинах не задержались, хоть я и слушала гида с открытым ртом (наверное, надо было бы закрыть). Я думаю, что даже обычная прогулка все равно доставит удовольствие от обилия зелени, прохлады, в отдельные времена года ещё и фруктов, которыми частенько подкрепляются и гиды и туристы, от головокружительных видов на море, многие из которых припоминаются ещё по кадрам из советских фильмов. 
Сад, как это обычно бывает, зонирован по ареалам естественного "обитания" растений, Азия, Северная Америка, Австралия и Новая Зеландия, Мексика, Средиземноморье-вокруг света за пару - тройку часов)))  Кстати, часто чтобы это все увидеть, достаточно посетить какой-нибудь местный ботсад в вашем городе. Ботаники они такие ботаники, везде))). 
Батумский сад основал такой себе профессор.... Харьковского университета Андрей Краснов, читаем :"Большой вклад в дело внедрения новых субтропических культур на Черноморском побережье Кавказа внёс ботаник и географ Андрей Николаевич Краснов (1862-1914), мечтавший превратить Колхиду в цветущий сад, который снабжал бы фруктами, чаем, маслами всю Россию.Он сумел обосновать идею создания сада субтропической флоры как «лаборатории для решения поставленных задач», убедить в том правительственные круги, найти близ Батума подходящее место — Зелёный мыс, едва ли не рощу царя Аэта, где, якобы, висело легендарное «золотое руно» за которым плавали аргонавты, и основать там Батумский ботанический сад. 
Он привёз из Китая и Японии и посадил в Чакви мандарины, хурму, тунг, бамбук, ямс, лаковое, восковое и бумажное дерево. "
И да, про бамбук, тут его выращивают до 40 видов, проводят ежегодные фестивали, на которых демонстрируют всевозможные способы его использования, от еды до мебели. На моё замечание, что здесь мона селить пандочек, Никита мгновенно ответил" А мы (грузины) по-вашему разве на них не похожи?"))) и это заставило всех улыбнуться, так как наш гид и в самом деле внешне напоминал фигурой этого забавного мишку.

Дальше слова кнопать не хочется, я итак всех прикумарила, леплю фоточки :


И вопрос, есть ещё задумка рассказать про рыбный рынок, будете читать? 

Галопом по...

  • 09.08.21, 21:30
"Домашня кухня" була анонсована нам наступного дня як апофеоз поїздки по гірській Аджарії. Тобто зранку нас завантажили в типовий мікроавтобус Мерседес та повезли геть з міста. Спочатку в бік турецького кордону, вздовж узбережжя, до містечка Гоніо та давньої фортеці, на честь якої містечко названо і до прозорих пляжів Сарпі, саме їм надають перевагу батумчани, обираючи місце відпочинку. Дорогою гід розповів нам про буремні 90ті та 2000ні в цьому регіоні, про біглого (здогадайтеся куди) главу аджарської автономії Аслана Абашидзе та сумні події тих років,про які досі нагадують мовчазні свідки - рештки підірваних мостів та будівель. Думаю, що їх недаремно не прибирають-люди швидко забувають погане, а інколи потрібно пам'ятати, щоб не повторювати помилок.
Турецький кордон, облаштований по-сучасному при тихоненавісному Саакашвілі, досить жваве місце:переходять пішки, машинами, автобусами. Дуже розвинений бізнес-човниковий туризм, з якого практично животіє переважна кількість місцевих. І буквально в кількох хвилинах від нього, на невеличкому водоспаді встановлено цікавий пам'ятник Андрію Первозванному - святому, що ніс християнство не тільки в слов'янські землі, але й сюди, на Кавказ.

Поки всі фотали Андрія і сиділи на імпровізованому троні під ним, я перебігла на той бік дороги, щоб подивитися як водоспад біжить до моря і побачила оці дивакуваті камінці.

Далі ми рушили вгору у гори))) на невеличке плато, звідки відкривається панорамний вид на місто 

та звідси ж запускають у вільний політ людей на пароплані за якихось 250 ларі. 
За цю суму ви зможете спланувати акі гордий орел аж до самісінького пляжу,

якщо звісно не впадете  десь по дорозі в папороті, що захопили всю місцеву флору та майже зруйнували вирощування грузинського чаю в цьому регіоні.

На плато також височиє білий бетонний хрест, ні не той що у пісні БГ, а просто традиційно встановлений вдячними "підданими" яким-то там братам (ще живим), що "опікуються" місцевою громадою. Коза Ностра а-ля Аджарі. Хрест має наближати тих братів до Бога, такий собі портал у вічність. 
Хоч моя вроджена врєдність щиро вважає, що "по дєлам їх впізнаєте", тобто якщо і справді ці хлопці несуть добро людям, то і хреста ніякого не треба. Але спустимость з цих висот знов вниз, щоб відвідати ще пару-трійку водоспадів, місце зустрічі двох річок, кам'яні мости цариці Тамари,

місцевого винороба, 


скуштувати смачнющий кавун, послухати дорогою народні пісні (в оцій молодий грузин та хор співають про кохання, а от в оцій молода грузинка співає про кохання, і так сім разів поспіль , одна пісня за одною, не особливо відрізняючись для наших неокрєпших українських вух). Накатавшись отак по окрузі, бусік повіз нас серпантинами під самісіньке небо, де потопаючи в зелені то там то тут розкидані оселі, я навіть не можу сказати, чи бачили ми окремий населений пункт, чи просто хто де примостився, той там і збудував дім. 

Хоча зупинки автобусні траплялися (досі не розумію як зустрічні авто розминаються на цих козиних тропках ). Брешу, не козиних, кіз ми майже не побачили, їхню роль тут окупували невеличкі, прям мініатюрні корівки, що дуже гарно привчилися скакати по "пересєчьонной мєстності". Гід сказав,що ці створіння здатні давати багато смачнющого молока, з якого власне і виготовляють місцеві неповторні сири. Приїхавши на місце, ми побачили звичайний 2 поверховий будинок з великими критими видовими терасами, уставленими столами їз тарілочками, мисочками, кувшинчиками, глечиками, полумисками, блюдечками і все це було наповнене купою різноманітної їжі, як на сільському весіллі. Щоб оцінити масштаб завєдєнія, скажу лише, що крім нашої компанії в 16 людей разом з гідом, на терасі розмістилася втричі більша під гаслом "живе Белорусь", невеличка арабська родина та музиканти на імпровізованій сцені. За офіціантів були діти володарів "ресторану", а троє найобдарованіших ще й розважали гостей народними грузинськими танцями. 
Про їжу- по-справжньому смачно були приготовані кілька соусів та імретинські хачапурі (не плутати з аджарськими човниками , ці більше схожі на звичні круглі лепьошки), а от плов та шашлик підкачали, перший був схожий на кашу, другий, кажуть, був дуже гумовий та сухий (вірю на слово, оскільки бачила вирази обличь колег після спроби скуштувати). Що як то кажуть їм зайшло, так це чача. Однак мабуть там вона була якась особлива, оскільки всі, хто потім купив собі в місті пляшечку додому, сказали, що "ні то пальто". Знов таки, це суб'єктивний погляд моїх колег. Цей прекрасний напій так вдарив на мізки деяких, що з гір ми спускалися дуже весело, влаштувавши в бусіку прям трешовий дискарь. Яким дивом водію вдалося втримати автівку на дорозі, я не розумію й досі, але він молодець. 
На цьому вечір не закінчився, найбільш завзяті пішли ще шукати пригоди в пляжних ресторанчиках. А мене чекало тепле лагідне море під яскравими зорями, воно краще будь-яких розваг. 

Попереду ботсад, рибний ринок, ще трішки, далеко не тікайте)

Сьогодні не про веселе...

  • 07.08.21, 18:11
На східному фронті сьогодні без змін
Все тихо, загинув лише один
А ми переходим до інших новин
Бо стільки цікавого в світі

Чекайте, як це загинув один?
Скажіть тоді, чий він був син
Добряче пожив чи був молодим?
Що бачив останньої миті?

Скажіть, не мовчіть: як звали його?
Того, для кого настало ніщо
Темрява впала на біле чоло
І більше не буде нічого

Діти на плечі не сядуть йому
І жити родині зі словом “чому?”
Роками ховати у собі війну
І не розірвати це коло

Одне лиш життя, один лише світ
Якого сьогодні закінчився звіт
Добре хоча б, що йому не болить
Нас може він цьому навчити

Але нам сказали: сьогодні – без змін
На східному фронті загинув один
Спробуйте жити серед цих новин
Коли стільки цікавого в світі.


Автор ФОЗЗІ (ТНМК)
roserose

І пра кухню

  • 06.08.21, 14:25

Не ту, шо шкапчіки-шухлядки, а гастрономічний бік поїздки у Аджарію)))
Живучи в столиці (насправді в будь-якій частині України, від заходу до сходу) ми поскладали  собі певний стереотип щодо грузинської кухні-на кожному кроці тут у нас маємо "фірмовий" ларьок хачапурі-шаурма-шашлик, на кожному пляжі лунає "чурчхелла", кожний ресторан та супермаркет пропонує Сапєраві, Кінзмараулі та хінкалі))). І це я тільки навскидку написала, кожен знає і про курку табака (тапака-така пательня), сулугуні, сациві, пхалі, ткемалі не тільки  по назві, але й на смак.
 То ж не дивно, що голодувати ми не збиралися))) і не довелося-середні ціни в кафешках навіть у курортному Батумі менші за наші столичні ресторанні. Офіціанти переважно молоді грузинські хлопці, російську розуміють не всі, англійську трохи краще, меню зазвичай практично оформлене ніяк, тобто просто роздруковані листочки з буквами-краказябками, бува без перекладу, але цифри наші (ну як наші? , арабські, вони ж індійські), та в цілому все норм-замовляли та отримували бажане)
А бажане було:

В перший день, після перельоту та заселення, під час першої прогулянки на набережну, у пляжному ресторанчику наша дружня компанія з13 ротів замовила 11ть!!!хачапурі по-аджарські, пару звичайних літніх домашніх салатів аля огірки-помідори та пару рибок дорадо (це 2м прошареним дівчатам, які наперед шось знали про ті хачапурі). Сказати, що офіціанти були збентежені кількістю хачапурів-це нічого не сказати. Наша свєдуща  директорка попередила, аби ми брали одне на 2х, та хто ж її слухав? Ніт!!! Кожному треба було свій окремий смачний справжній аджарський хачапурь.Ми готові були почекати, тим більше що до цього вже принесли бутилочку вина. Пройшло якихось півгодини, салати і риба давно вже були подані (про них окремо) і ось він стояв переді мною-безмежний човник з тіста, повністю заповнений розтанувшим тянучім запашним сулугуні, на волнах якого покоїлося сире куряче яєчко, а на додачу подано шматочок вершкового масла. Береш цей шматочок, гарно умаслюєш всі бортики човника, потім ретельно перемішуєш сир, яйце та максимум тіста, а потім відламуєш бортик та гарно занурюєш в отриману мішаніну, щоб потім помістити весь цей скарб на язик та відчути всі відтінки сирно-вершкового задоволення. 
Але триватиме це недовго))) на п'ятому шматочку починаєш підозрювати, що дещо погарячився, на сьомому впадаєш в тиху паніку, на десятому здогадуєшся - живим звідси не виповзти. А він ще майже цілий))) 
Підсумок, дууууже смачно і дууууже ситно, в наступні 4 дні хачапурі по-аджарські ніхто не замовляв) А як же згадані риба та салати? Риба смачна, до неї за замовчуванням подане гарне картопляне пюре, салати огроменні, і порції і шматочки овочів в них, з травами та гострим перцем. Ціна- середній чек з кожного за їжу, вино та смачнющий лимонад склав всього 20 жєл, десь 180 грн на наші. А да, директорка замовила "каву по-Батумські", про яку вичитала в нашому рекламному туристичному буклеті, на що офіціант тільки мило посхміхнувся та знизав плечима- виходить це просто маркетингова фішка))) Кава в Батумі така як скрізь, хіба що місцеві мешканці запросять вас у гості та під неспішну бесіду, змелять на ручному млинці кавові зерна, потім заварять з них у джезві пару горняток чорної смачної кави. Ви будете пити її, тримаючи обережно за ушко горнятка у лівій руці та думати за шось глибоко особисте, а випивши, виллєте гущу в бік від себе на бумажну серветку, трішки зачекаєте і тільки після того, старенька бабуся поворожить вам на кавовій гущі на дні про щасливе майбутнє, цікаву подорож, красенів-наречених і купу емоцій. Ось це, мабуть, і буде та сама завітна кава))) 

Далі буде;), це не все, не розслабляйтеся))) 



Это сказал фараон))) 04082016

  • 04.08.21, 10:30
Он был очень умен...
Как оказалось, в тот день у меня был очередной философский заскок настройlol

http://blog.i.ua/user/2398405/1951628/






Ч3. Ще трішки

  • 24.07.21, 22:27
  міста.

Сьогодні більше фото, менше слів (ага, щазз) ))

Продовжуючи тему маленької Італії у сонячній Аджарії викладаю тирнетне фото  театральної площі (бо на ньому хоч щось можна роздивитися)


Оцей помпезний "вах, золотий Чоловік" в центрі композиції -  Нептун. Знов якась наближена копія знаменитого фонтану 16го сторіччя у італійській Болоньї.
І, як на мій ділетантський погляд, приклад нашої промовки "що занадто, то не здраво". Поясню свою точку зору: цей красень з відвертими сиренами та амурами по периметру досить природньо вписується в ансамбль пам яток такого самого стилю та типу в себе на батьківщині, а тут його оточують панельні багатоповерхівки, надсучасні будівлі готелів та якісь мінімаркети. 



До того ж, він в порівнянні з оригіналом, виглядає сумнівною китайською підробкою (нехай вибачить мене митець). На щастя, неподалік ми знаходимо красивенний бульвар їз танцюючими фонтанами, бамбуковою рощею, залом одружень 






Як ви вже помітили, в сторону всіляких променад - них місць ми ходили весь час вже вночі.
А от зранку був час трішки поблукати центром. Побачивши з балкону готелю цікавий зелений дах і площу перед ним, ми з колегою самонадіянно рушили в той бік і ледь не заблукали. Але нас зупинив якийсь місцевий дядечко, запитав шо ми шукаємо і по одній фразі "такая красивая зеленая крыша" одразу направив в потрібному напрямку. Дуже привітні та чемні люди, дуже.
В результаті нам відкрилася цікава площа (площа Європи) , де змішані епохи, дивіться самі. 
Ось Медея їз золотим руном 

Стирила заради коханого Ясона реліквію свого краю, золоте руно, та втекла з ним))) жінка, що поробишlol
А ось астрономічний годинник на будівлі, де раніше був національний банк Грузії і сама будівля з вітражами


Ах да, зелений дах! Ну як зелений... трішки посмалений сонечком ))) 

Наподалік в сквері видатний діяч культури, грузин мусульманського походження, Мемед Абашидзе

На задньому плані яскравий приклад архітектурної мішаніни, що так притаманна цьому місту.
Дорогою до площі я ще зафотала армянську церкву

А моя колега спіймала мене з пляшкоюsmutili


Тока нікамуnevizhuладно?

О, ще бачили з автобуса дещо, хай буде загадка, чур без гугла, підказка є


Шо це?

Ч2. Місто

  • 22.07.21, 21:42
... контрастів))) 

Насправді, враження неоднозначні. Бачили ми в основному центр та ті вулички, що оточують шлях від аеропорту та тягнуться вздовж длинющої набережної- десь 15 км пляжу, велодоріжок, мадагаскарських пальм, курортних ресторанчиків, сувенірних наметів, вуличних музикантів, трішки циган і купа туристів))). 
З вікна мікроавтобусу Мерседес, якими тут переважно возять туристів, відкривались досить різношерстні види-від урбаністичних сучасних будівель, до 60 поверхів у висоту до облупаних совкових багатоповерхівок з завішаними білизною всіх мастей і розмірів балконами (просушити щось в цих вологих субтропіках просто анріал, в цьому ми впевнилися на власному досвіді). Місто активно будується, крім стандартного пляжного туризму, тут квітнуть буйним цвітом інвестиції у нерухомість. Ще в аеропорту нам напхали буклетиків їз пропозиціями закопати свої 5 сольдо в проект з будівництва якоїсь шикардосної вежі у вигляді... тризуба. Може архітектор з наших країв? 

Для зацікавлених:як сказав гід, квартира-студія, 33 квадрати, з ремонтом та технікою обійдеться в 45 тис американських доларів. Техніка буде гарна, а ремонт не дуже. До того ж, його щорічно прийдеться оновлювати, бо шпалери тупо не тримаються на стінах-саме їз-за неймовірної вологості.
Як ви здогадалися, всі  факти я знаю лише зі слів екскурсовода, тому в подальшому не буду це повторювати. До речі, гіда в нас за 2 дні було 2 різних, один з них українець по папі, але з 3х років живе в Батумі і знає про місто все-все-все. Другий трішки молодший, тим не менш дуже приємний і чемний хлопчина.
Об чом єта я? А, про місто ж!
А місто це першим ділом, поки не познайомишся з мешканцями, це архітектура. Мусульманське турецьке минуле, колхідські часи, радянські і сучасні грузинські все сплетено в неповторний колорит, який не розгледіти за пару-трійку прогулянок, що випали на чотири неповних дні,  включаючи поїздку по гірській Аджарії та переліти з/на Україну. Тим не менш, покажу, що вдалося пофоткати.
Спочатку все місто з висоти оглядового майданчика на вежі "Alphabetic tower" (вхід 15 желє, жартую - gel =Georgian lari, або приблизно 130грн), варте того, щоб піднятися.


Вночі ця вежа виглядає так

Знаходиться біля самого порту, на початку бульвару. Там же примостилися оглядове колесо та закохані Алі і Ніно,які то міліметрами рухаються  назустріч один одному, то навпаки, віддаляються. 

В інеті є дууууже пришвидшений варіант цього душещіпатєльного процесу, а якщо захочете подивитися в реальному часі, то запасайтеся панамками та попкорном і заліпайте біля пам'ятника десь на годинку. Але, як відомо, "счастливые часов не наблюдают", мабуть в цьому і задумка-зупинити час і поринути в нірвану, яку можна відчути лише поруч з коханою людиною. Оскільки такової поруч не було, то я просто ходила там неподалік купатися, рано вранці та пізно ввечері. Про пляж напишу окремо.
А поки що поринемо в куточок... Італії на Пьяцца. Маленька політична ремарка, як кажуть місцеві, всі давні пам'ятки створені при цариці Тамарі, а сучасні-при Міхаїлові Саакашвілі. Я не жартую, ця людина розпочала в Грузії масштабні зрушення вбік прогресу - реформи, дороги, електрика, телефонія, інвестиції, але на якомусь етапі перейшла межі, і тепер, визнаючи всі його заслуги, народ все одно налаштований проти і доволі серйозно - господина Міхо на Батьківщині очікує тюрма. Чому я про нього згадала? А тому, що Батумі був його улюбленцем, і ідея створити справжнє італійськє п яццо (по образу площі Сан Марко у Венеції) належить йому-спеціально завезений мрамор з 15 країн світу, щоб викласти мозаїку в центрі, по периметру розміщені кафешки, а на сцені кожного вечора грає жива музика. Ввечері там нема де яблуку впасти.
Фотки виставлю і свої, не дуже вдалі, бо вони телефонні, та додаю пару прілічних, але рекомендую подивитися власними очима)))


На сьогодні всьо, важко з телефону кнопати prostite але в мене ще є що показати smutili


Батумі)

  • 21.07.21, 21:53
... довгоочікувана та неймовірна подорож. Вражень вистачить на кілька томів, а от чи зможу описати - то ще питання. Але дуже хотіла би викласти дещо друзям.
Аеропорт Бориспіль після тривалих вимушених канікул знов перетворився в туристичну Мекку-літять всюди, куди тільки пускають. 

В саму будівлю пропуск лише по посадкових талонах, черги є кругом, але якщо летиш на кілька днів і з одним невеликим рюкзаком, то всі контрольні точки проходиш швидко і безболєзнєнно. 


Поки очікували посадку, кілька разів на різних мовах та напрямках оголошували пошук "потеряшек" - хтось застряг в туалеті, хтось в дьюті фрі, хтось ще щось. Призвіща звучали різні, то ж однозначно зробити висновок якому народу притаманна така риса як безалаберність та пофігизм на інших (чи все ж таки банальна, пардон, срачка? ) мені не вдалося. 
Літак і туди і обратно відлетів їз запізненням, може це така традиція у лоукостерів, не знаю, бо досвіду авіаподорожей в мене менше, ніж пальців на одній руці. Весь час трапляються місця всередині між пасажирами і роздивлятися що ж там внизу доводиться боковим зором. Тому, коли  я побачила в ілюмінаторі берегову лінію і місто, то вирішила шо "мы ужє прієхалі", навіть якось клацнула на  телефон той "Батумі"  з висоти пташиного польоту. Але, після цього ми ще добрих півгодини летіли вздовж узбережжя, гори під нами досить мало нагадували величний Кавказ і в мені закралася смутна підозра, що моя п'ятірка з географії плавно перемістилася зі шкали радянської школи в сучасну українську, тобто твердий тройбан з мінусом. Адже ця перерізана пагорбами краіна під крилом виявилася Туреччиною))). 

Збагнула я це звісно постфактум. Але пілот, на щастя, точно знав куди йому треба летіти, і висадив нас на невеличкому летовищі прямо у моря та біля підніжжя гір. На паспортному контролі витребували папірець реєстрації на сайті МВС Грузії (робиться заздалегідь) та ПіСіАр (це не те, що я одразу подумала, а просто ПЦР тест так звучить, хоча грузинська вимова англійської абревіатури ввела мене в невеличкий ступор). На виході нас очікував гарячій грузинський мужчіна, метр двадцять в коньках і шляпі, з табличкою, щоб ми точно знали що нас зустрічає саме він, а не інші 20 подібних йому чувачків. Отже, перший стереотип про високих карооких підтягнутих красенів-джигітів було спростовано, як то кажуть, на самому вході. 
Та ми їхали не до джигітів, а до моря і гір. 
Далі буде)))

А у тебя какая? Какая?Расскажи?

  • 21.07.21, 21:00
Любовь бывает разная: безумная, спокойная,
бывает очень чуткая, не терпящая лжи.
бывает безответная, ответная, бездонная,
а у тебя какая? какая? расскажи?

любовь бывает добрая, недобрая, нечестная
бывает бесконечная , а значит на всю жизнь!
бывает некрасивая, красивая, чудесная,
а у тебя какая? какая? расскажи?

любовь бывает сдержанной, несдержанной, неистовой
бывает слишком быстрою, и той, что не спешит.
бывает очень мягкая, бывает та, что с искрами,
а у тебя какая? какая? расскажи?
_
но ты стоишь измученный, усталый и рассеянный,
и держишься за поручни расслабленной рукой .
и говоришь мне голосом спокойным и уверенным:
- а у меня, наверное, ты знаешь никакой.

А.Астахова


+ картинка не в тему. Впрочем, как всегдаpodmig