Не хочу дискутувати на тему необхідності абортів. Просто хочу, щоб всі, кому не байдужа ця тема, змогли подивитися це відео. Людина, яка йде на таке, повинна принаймні уявляти, на що вона йде.
Хочу поділитися музикою, яка народилася у місті святої Єлисавети, в Кіровограді... Автор її - Олексій Харченко. Олексій грає на клавішах, Дмитро Дорош (також Кіровоград) - на гітарі, а на флейті - Mark Weinstein (США). Записали вони цей альбом в Києві у 2001 році. Я досі із задоволенням слухаю цю роботу. Титульну композицію я й пропоную Вашій увазі. Сподіваюся, що Вам сподобається. Непогана музика на ніч ))). Налаштовує на ліричний лад )).
Просто послухайте слова цієї людини. Послухайте, незалежно від того, як ви до неї ставитеся. Можливо, хтось знайде для себе в цих словах щось важливе. Коментарі закриваю, бо не для "срачу" ця замітка, а для того, щоб хтось можливо задумався. Як на мене, ці дні достатньо важливі.
Була в мене хвора. Ні, не так. Ми якось здружилися за час, поки були знайомі, тому просто хворою я її також не можу назвати. Навіть, коли я перейшов на іншу роботу (а разом з цим на іншу спеціальність) - ми все одно достатньо регулярно передзвонювалися а потім ще й переписувалися, коли вона стала користуватися інтернетом. Трохи не дожила вона до свого 29-річчя...
Так ось, пишу про що. Вона була суто російськомовна. Якусь частину свого життя вона взагалі прожила в Монголії. Ну, не знала вона до путя української. А от коли Анюта стала користуватися інтернетом, тоді вона від мене стала отримувати листи українською. Бо свого часу я на українську письмову перейшов та пишу в основному нею (за винятком тих випадків, коли спілкуюся з людьми, які однозначно українську не можуть зрозуміти - це, найчастіше, жителі Росії). Одного разу серед інших слів, які я отримав від Анюти листом, я прочитав наступне:
"Иногда ловлю себя на мысли, что думаю на украинском языке..."
От і слухай тепер про тих нещасних, хто не може чути в Україні українську мову! Я в існування мовного питання тепер зовсім не вірю! Якщо людина нормальна, то вона нормально сприймає й нашу мову. Анюта це також довела...
Чогось часто на очі потрапляє мені останнім часом постать Андрія Макаревича та його зустріч з Президентом Росії Мєдвєдєвим. http://blog.i.ua/user/1494975/578176/, http://blog.i.ua/user/357102/564887/. Проти зустрічі як такої нічого не маю, але потім було інтерв'ю, яке Андрій Вадимович дав Маріанні Максимовській.
Як на мене, то важко людину, яка дає таке інтерв'ю поважати. Але тут багато думок. Є ті, хто підтримує Андрія Вадимовича. Але я для себе відкрив, що Андрій Вадимович - постреволюціонер. Співає ті пісні, які вигідно та можна співати.
Було багато гнівних пісень проти радянської доби після розвалу радянської влади. Але настали для нього інші часи. І інші слова лунають з тих самих вуст.
Його право. Відповідь А.В. Макаревича блогерам я вважаю хамською. Повторюся, що якби ця пісня з'явилася сама по собі - це було б природньо. Але якщо це відповідь на критику блогерів особисто А.В. Макаревича, то мені, чомусь, таке видається низьким, та не достойним. Тим більше, що використовується таке неблагозвучне "прізвище" для позначення таких блогерів...
Знаю, що й тут не всі згодні з моїм баченням. Але так воно є. Така моя точка зору.
А взагалі-то, розпочав я замітку, щоб поділитися кліпом, який помітив на блозі Андрія Вадимовича - хтось з блогерів її туди помістив. Як на мене - дотепна пісенька. І що цікаво, в одному з кадрів - щирий сміх та оплески самого Андрія Вадимовича. (Це було раніше за цю історію із зустрічами та інтерв'ю).
Просто дуже сподобалося... Як побачив, вирішив, що треба поділитися. Як для мене - вершина думки Михайла Жванецького - це зміст радянської влади (до якої прагне зараз, на жаль, і український народ, якщо вірити цім всім виборам) - "Ой, вы приказали то, что мы хотим!!!". Думаю, що варто це подивитися та подумати.
Вже не пам'ятаю, коли і як я знайшов цей кліп та дізнався про існування групи "Foxy Jazz". Але мені здалася цікавою ця робота. І здається мені, що по ТБ її не крутять, тому можливо цікаво буде ще комусь. На цю пісню знято два кліпи. На ютубі можна знайти і другий. Це той випадок, коли обидва цікаві.Вирішив додати й другий :)