Він ліквідовував Свєрчевського

Одну із найгучніших повстанських акцій, в якій був ліквідований заступник міністра оборони Польщі, генерал зброї Кароль Свєрчевський – традиційно пов’язують із Степаном Стебельським-“Хріном”. Саме він командував сотнею “Ударник-5”, яка 28 березня 1947 р. провела цю засідку біля між селами Балигород і Тісна на Лемківщині.

В тіні “Хріна”, одного з найбільш бойових командирів УПА, залишаються інші командири та стрільці, які відзначилися в даній акції. Зокрема, за цю акцію були нагороджені: чотовий Іван Захаренко-“Грань”, ройовий Дмитро Марусяк-“Зайчик” – Золотим Хрестом бойової заслуги І кл.; кулеметник “Дух” – Золотим Хрестом бойової заслуги ІІ кл.; амуніційний “Водяник” – Срібним Хрестом бойової заслуги І кл.; ройовий Дмитро Ровенчак-“Заяць”, ланковий “Шварний”, кулеметники “Комар” і “Берест”, стрілець “Гріх” – Срібним Хрестом бойової заслуги ІІ кл. Також Золотим Хрестом бойової заслуги І кл. за цю та інші акції нагороджений і сотенний Степан Стебельський-“Хрін”. Ще кілька повстанців отримали інші відзначення, а бунчужний сотні Михайло Жук-“Прикуй”, який згодом дезертирував з відділу і перебрався на Захід, залишився без нагороди, незважаючи на те, що саме він перший почав стріляти по авто генерала.

Безпосередньо засідку організувала і провела чота під командуванням уродженця Наддніпрянщини – чотового “Граня”. Іван Захаренко народився 12 червня 1908 року в смт Велика Лепетиха, яке тепер є райцентром Херсонської області. Закінчив 4 класи початкової школи, працював машиністом. Відслужив у Червоній Армії у 1929–1930 рр., де отримав звання старшого сержанта. Вдруге мобілізований у 1939 р., наступного року став лейтенантом. Обставини, за яких І. Захаренко опинився в Західній Україні, невідомі. Можна припускати, що тут дислокувалася його військова частина і під час її відступу він залишився. В реєстрах повстанців зазначено, що його служба в ЧА закінчилася у 1941 р.

В УПА І. Захаренко потрапив у липні 1944 р. Спочатку був стрільцем, від жовтня 1944 р. – ройовим, а від лютого 1945 р. – чотовим у першій сотні “Веселого” куреня “Рена” (згодом сотня “Ударник-1”, відділ №94), діяв у Карпатах, на Лемківщині. 21 березня 1945 р. відзначився у бою з НКВД у с. Струбовиська. Після бою 2 квітня, коли загинув ст. бул. “Веселий” і сотня була розбита, зібрав тих, хто розбіглися або хворіли. Це дало можливість відновити відділ, який у червні очолив Франц Григорович-“Дідик”. В цей час “Грань” перехворів тифом.

Повстанець Степан Дубницький із першої чоти сотні “Ударник-1”, якою командував І. Захаренко, так описував свого командира: “Мав сині очі, короткі вуса і лису голову. На голові завжди носив шапку, яку називали петлюрівкою. Був повільним, але відважним та завзятим вояком”. У повстанських документах того часу він характеризувався командуванням як “добрий жовняр”. Наказом УПА-Захід ч. 18 від 1 березня 1946 р.“Граневі” признано ступінь старшого булавного УПА з датою 1 січня 1946 р.

Через тертя із поручником “Дідиком” І. Захаренко за власним проханням у 1946 р. був переведений у сотню “Ударник-5” (відділ №95а командир – хорунжий Степан Стебельський-“Хрін”), де також виконував обов’язки командира чоти. Саме у цьому відділі “Грань” зі своєю чотою здійснив цілий ряд успішних бойових акцій, вершиною яких була ліквідація К. Свєрчевського.

Після виселення українців Лемківщини під час акції “Вісла”, І. Захаренко влітку 1947 р. перейшов з групою повстанців (зокрема “Степаном” та “Іваськом” із сотні “Хріна”) на територію Львівського краю ОУН. Зберігся документ, в якому надрайонний провід ОУН Миколаївщини-Щиреччини 12 липня 1948 року повідомляє командира “Граня” про те, що той відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл. В цьому терені перебували і інші повстанські командири Лемківщини, зокрема колишній командир тактичного відтинка “Лемко”, майор Мартин Мізерний-“Рен”-“Лоза” (виконував обов’язки окружного організаційного референта Городоччини, навесні 1949 р. повернувся в Карпати) та колишній командир сотні поручник “Стах” (загинув взимку 1948–1949 рр. у с. Колодруби Миколаївського району). 2 вересня 1948 р. наказом ГВШ ч. 2/48 “Грань” підвищений до ступеня хорунжого УПА з датою старшинства 22 січня 1947 р.

Доля І. Захаренка-“Граня” наразі не встановлена. Так само невідомі подробиці його життя до 1944 р., зокрема, немає відомостей про сім’ю, хоча у документах зафіксовано, що він був одружений. Кому відомі подробиці життя та діяльності Івана Захаренка та його побратимів, просимо писати на електронну адресу [email protected] або на адресу редакції.