Гадаю, усім буде цікаво дізнатися, як же передається на письмі назва нашої країни мовами народів світу.

Отже, Ukraine пишуть англійською, в’єтнамською, данською, малайською, німецькою та французькою мовами;

Ukraina – баскською, естонською, індонезійською, ісландською, латиською, литовською, норвезькою, польською, філіппінською, фінською, шведською;

Ucrania – іспанською та португальською;

Ucraina – галісійською та італійською;

Ucraїna – каталанською;

Ucrin – ірландською;

Oekraїne – голландською;

Wcrain – валлійською;

Ukrayna – азербайджанською та турецькою;

Ukrainё – албанською;

Ukrajna – угорською;

Ukrajina – словацькою, чеською та хорватською;

Ukrajini – словенською;

Ikren – гаїтянською;

Украина – російською та македонською;

Украіна – білоруською;

Украйна – болгарською;

Украjина – сербською;

[Юкрена] – гінді;

[Украінаші] – грузинською;

[Вкраніа] – арабською;

[Вукелан] – китайською;

[Укеулаіна] – корейською;

[Юкгерн] – тайською;

[Укураіна] – японською.

У більшості мов назву столиці нашої держави традиційно передавали як транслітерацію з російської – Kiev. Після здобуття незалежності як вияв поваги до нашої держави в багатьох мовах Київ стали називати відповідно до української вимови – Kyiv. Саме таким написанням нині користуються в таких мовах, як азербайджанська, англійська, в’єтнамська, валлійська, галісійська, індонезійська, ірландська, ісландська, малайська, мальтійська, португальська, турецька, філіппінська.

Старому написанню Kiev і досі надають перевагу в албанській, баскській, голландській, данській, італійській, іспанській, каталанській, норвезькій, румунській, французькій та шведській мовах.

Інші мови мають власні традиційні вимову та написання:

Киев – російська, болгарська, македонська;

Кіеў – білоруська;

Kiievis – естонська;

Kijev – латиська;

Kijevas – литовська;

Kijоw – польська;

Киjев – сербська;

Kyjev – словацька та чеська;

Kijev – словенська, угорська та хорватська;

Kiova – фінська;

[Кииф] – арабська;

[Кіеві] – грузинська;

[Ківа] – гінді;

[Джіфу] – китайська;

[Кієпеу] – корейська;

[Кіефу] – японська.

- Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.
- Десь го зловив?
- Туй на путьови.
- А се наш сепаратист вадь мацкальський?
- Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.
- Може узвідати, де суть го цімбори?
- Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.
- Йдеме. Я попробую.
- Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?
- Что?
- Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?
- Пішеш?
- Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?
- Іванов Іван Івановіч.
- Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?
- Что? (чути звук удару у вухо)
- Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по-англицьки паспорт?
Пітьо помагає:
- Па-ас-с-спо-орт.
- Дякуву. (До сепаратиста)
- Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш?
- Да. Вот в карманє.
- Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?
- Что? (чути звук удару у друге вухо)
- Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?
- Оказав?
- Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом в Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.
- Заблудив?
- Ти шо, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?
- Чєво??? (чути черговий удар у вухо)…

Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які буде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО:

Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?
Де йдеш, до фраса? – Куда вас черти нєсут?
Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которые удостоверяют вашу личность?
Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?
Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?
Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.