***

Іноді так шкода минулих літ... тобто не самих літ, а те що їх не повернеш... шкода, що деяки моменти перейшли у минуле...і розуміня того, що вже ніколи саме так як було раніше не буде - неприємним осадком осідає на душі... на самій її глубині,щоб не було так тяжко... але завжди минули дає про себе знати... фото, відео, подібні ситуації...випадкові зустрічі... усе... Знаю, кожен зараз скаже (ну можливо не кожен... але подумають, напевно всі), що "Гей,дівчинко.Отямся! Яке минуле? Ти ще так мало знаєш, з твоїм то віком"... так то воно так, але все ж минуле, воно є... Я не шкодую про моє сьогодення, але іноді я сумую за тим що було "вчора"... Хіба ж це погано? Просто бувають миті, коли мені здається, що в моє "сьогодні" можна додати трохи "вчорашнього"...і дуже тяжо визнавати, що такі "експеременти" - даремні... люди змінюються, змінюються й обставини... пам'ять - не зміниш... Я вірю...щиро вірю, що все, що з нами трапляється - на краще!.. проте, часто зустрічі з минулим так впливають на сьогодення,що їм підсилу змінити наше майбутнє, причому не завжди в кращий бік...

Цінуйте завжди те що маєте сьогодні, щоб воно "завтра" не перетворилось у "вчорашнє", а перейшло з вами у новий день...