23 лютого, свято?

  • 23.02.21, 11:05
«ДЕПОРТАЦІЯ - АКТ ГУМАНІЗМУ»

У Чечні та Інгушетії 23 лютого чоловіків не вітають, для багатьох це День пам'яті про масову депортацію. Радянська пропаганда повторювала думку про те, що депортація була «актом гуманізму по відношенню до народу-бандиту», «який, поза всяким сумнівом, заслуговував більш суворого покарання». Пізніше один великий партійний функціонер, член Політбюро ЦК КПРС сказав, що «чеченців НЕ реабілітували, а помилували»

Офіційно ж депортацію визнали всього-на-всього спотворенням ленінської національної політики під час культу особи Сталіна». «Спотворення» гнівно затаврували в двох реченнях «Короткого курсу історії КПРС», в якому було не менше 1000 сторінок. Поголовного насильницького переселенню в сталінському СРСР зазнали багато народів: німці, фіни, калмики, карачаївці, балкарці, кримські татари, понтійські греки, які проживали в Криму, болгари і вірмени, корейці і турки-месхетинці, українці і представники багатьох інших народів.

Переселяли як за національною ознакою, так і за класовою. Масові депортації відбувались в країнах Балтії і Західної України, на Кавказі, в Ленінграді і Карелії, незважаючи на війну і блокаду. Всього в 1944 році було виселено на схід близько 873 тисяч чоловік, а до жовтня 1948 року - 2 млн. 247 тис. Всі вони є репресованими та підлягають реабілітації.

Операція під кодовою назвою "Сочевиця" по виселенню Інгушетії і Чечні була однією з найбільших. Тих кого не змогли загнати в вагони для худоби - розстрілювали, спалювали в сараях. Операція почалася 23 лютого 1944 року в 02:00 за місцевим часом, коли по радіо було передано кодовий сигнал «Пантера», і завершилася 9 березня. У ній брали участь близько 19 тисяч оперативних працівників НКВС, НКДБ і військової контррозвідки "СМЕРШ", і 100 тисяч військовослужбовців військ НКВС - по одному на кожних чотирьох переселенців - жінки, діти, старі люди включно.

Війська заздалегідь розмістили на Північному Кавказі під виглядом фронтових частин, відведених на відпочинок і переформування. О шостій ранку військові почали стукати в будинку і будити господарів, даючи їм дві години на збори. Потім їх везли вантажівками до найближчих залізничних станцій і завантажували в "теплушки". Уже в першу добу з населених пунктів вивезли 333 739 осіб, і завантажили в ешелони 176 тис. 950 осіб. В 11 ранку Берія телеграфував Сталіну: "Виселення проходить нормально. Вартих уваги випадків немає", - а ввечері влаштував у Грозному бенкет.


Хоррор

  • 17.02.21, 15:27
Вночі, десь після дванадцятої, раптом почула, як зверху над головою щось глухо гепнуло. Так якби хтось зронив на підлогу мішок бульби з висоти свого зросту. І після цього таємнича тиша.
Відстовбурчила вухо, бо ж знаю, що нагору відселилися жити хазбінд з котом, будують там собі мансарду-гніздо. Бо мансарда дуже помічна штука для волелюбних чоловіків і котів, там можна досхочу курити папіроски, голосно відригувати, чухати яйці, розкидати шкарпетки, дерти пазурями крісло і художньо блювати кормом на дальність в різних місцях (останні два пункти це про кота, повідомляю про всяк випадок, ібо). І ніяка кончена фурія не зіпсує тобі цей парадайз. Бо навіть кончені фурії знають, що це не їх територія.
— Мамо, що це було? — вистромив носа зі своєї кімнати дєткаМонової Стефан.
— Не знаю, синку. Щось впало. Треба йти подивитись, мабуть, — відповіла я, хоча вилізати з-під ковдри дуже не хотілося.
— Валєра!  — гукнула я знизу, задерши голову. — ВАЛЄЄЄЄЄРА!
Ніхто не відповів, лише позаду мене схвильовано сопів дєтка. Подивились одне на одного і стрімко ломанулися нагору по сходах. Відкрили двері — а там темнота і тиша, ніц не видно. І тільки-но я простягнула руку, щоб увімкнути світло, як з того кутка, де стоїть диван, донеслося сердите сичання:
— От якого дідька, га?! Я вже втретє намагаюсь заснути! Я втомився! Я випив снодійне! А ви тут лазите і кричите! ДОКОЛЄ?!
— По-перше, ніарі, бо ми рятувальна експедиція, наступного разу не прийдемо якшошо, будеш тут лежати холодний, і кіт злиже тобі лице до кістки. А по-друге, швидко кажи, що це так апасно гупнуло, раз ми вже тут всі зібрались?
— Це я пожбурив клунком в кота, бо він шкрябав в двері і не давав заснути. А тепер вшивайтеся, експедиція, спасіба.
Ну і ми вшились, звісно, намагаючись голосно не ржати і не наїбнутись зі сходів. Кіт задоволено світив очима з-під дивана і крутив маленькі волохаті дулі.

Олена Монова.

Пра йолку з хеловіном

  • 22.01.21, 10:23
- Куме, ви ялинку вже прибрали?

- Та нє, ми ще навіть гарбуза не прибирали...

PS: Усіх з п'ятницею :)

Громадяни вільних країн...

  • 17.01.21, 09:45
...спілкуються між собою мовою свого народу, своєї країни. Це зовсім природньо. Але це правило не працює для колоній, колоніальних країн, бо там автохтонна мова завжди винесена на маргінез, нею спілкуються аборигени нижчої верстви суспільства. А вищі класи спілкуються між собою мовою метрополії.

Але ж тут така штука, що аборигени хочуть пристосуватись і теж вибитися в начальство. І тому вони теж переходять на мову господаря.

Та навіть при самому досконалому пристосуванні, господар завжди нагадає хто вони такі і звідки. Тут варто нагадати Пушкіна, який назвав Гоголя хохлом.

Так що тут треба зробити такі висновки: зовсім природньо, коли слуги у господаря вдома розмовляють мовою господаря, інакше їх просто не візьмуть на роботу.

І тут ти маєш зробити вибір, мій друже, ким ти хочеш бути: господарем в своїй хаті чи слугою в домі господаря.

Лесь Подерв'янський.


Ніхто не хоче найняти спаммера?

  • 14.01.21, 16:15
Бо є чудовий варінт, свій персональний гівнописець. Кілька профілів, може вести бесіду сам з собою за ваші гроші. Працює з запорєбріка, але чомусь плату просить у долларах. Дивно... 
Ось ця яскрава, не побоюся цього слова, людина wallgirl
Та й прайс нічогенький:


UPDATES: Ех, знесли, бідолаху, лавочку прикрили. Але це ще не кінець історії: боти знають як обійти нашу сувору реєстрацію на сайті. Так що чекайте реінкарнації.

23%

Чому у нас рівень і якість життя не такі, як в Чехії?

29 грудня 1989 року федеральні збори Чехословаччини (сформовані ще за комуністичної доби!) ОДНОГОЛОСНО обрали письменника та дисидента Вацлава Гавела президентом країни. Результатом його роботи стало мирне "розлучення" Чехії і Словаччини та їхня інтеграція до Євросоюзу і НАТО.

Через 1 рік і 11 місяців, 1 грудня 1991 року "мудрий український нарід" обрав президентом депутата від Комуністичної партії України, голову Верховної ради України (сформованої за радянської доби), колишнього секретаря ЦК КПУ, члена Політбюро ЦК КПУ, колишнього начальника управління агітації та пропаганди ЦК КПУ Кравчука Леоніда Макаровича.

Цікаво, що за дисидента і письменника В`ячеслава Чорновола тоді проголосувало 23,27% - нічого в країні з того часу практично не змінилося у плані відсотка мислячих людей.

Ще цікавіше, що разом з комуністами навіть частина націоналістів та українських патріотів голосувала за Кравчука. Бо воно, бачте, було "батьком української незалежності" - так з телевізора "мудрим українцям" розповіли комуністи. Бо Кравчук, бачте, сам-один, мов той Ілько Муромець вороженьків здолав і незалежність виборов.

У 1993 році комуністичну партію Чехословаччини було визнано злочинною організацією. В Україні КПУ було розпущено лише 16 грудня 2015 року, за часів президенства Петра Порошенка. До цього українські комуністи багато років були на підтанцівках у олігархату та Кремля, всіляко відвертаючи Україну з цивілізованого шляху.

До речі, комуніст Кравчук присягав на Конституції комуністичної України, хоча на фото добре видно, як поряд сиротливо лежить Пересопницьке Євангеліє.

Народ, який не знає, або забув власне минуле, не має майбутнього. Це так Платон сказав. Саме тому імператриця Катерина ІІ наказувала своїм генерал-губернаторам у захоплених литвинських (білоруських) та українських землях: "Надобно лишить их исторической памяти ненужной..." І позбавляли.
(с) Павло Бондаренко


Про творця Діда Мороза

Дід Мороз, як не дивно - про що мало хто знає - має і автора і рік народження. Так, у слов'янській міфології був один персонаж, але він, правда, називався бог Тріскунець (Студенець, Карачун, Зимник, Мороз, Хлющ), який умертвляв самотніх подорожніх, заморожував худобу...

По віруванням наших предків, вночі у люті морози він ходив попід вікнами від хати до хати і кликав людей на ім'я. Той хто відгукувався - вмирав. Вірили, що саме він занапащав урожай. Звідси і вірування, що чути оклики на своє ім‘я - погана прикмета.
А у мішку "з подарунками" він носив голови мертвих, а червоний кунтуш, через те, що був забризканий кров‘ю...

Потім на тисячу років про нього благополучно забули і не згадують досі.
Але мало хто зараз пам'ятає і те, що у радянського Нового року, як і у його головного символу, теж був свій автор, причому один і той же.

Це - сталінський маразматик Павло Постишев (крайній праворуч в обнімку з "вождем"), той самий Постишев, який так захоплено організовував масові репресії і Голодомор в Україні, у якого дах їхав на всі боки. Прославилася ця геніальна людина тим, що вилучила з продажу мільйон коробок сірників з тієї простої причини, що під час запалювання сірника полум'я (на його думку) набувало схожість з профілем Троцького.

Саме він в 1935-році, коли більшовики відчули певний святковий вакуум, вирішив впровадити нове соціальне божество - Діда Мороза і став ініціатором створення радянського свята "Новий рік", замість "буржуазного" Різдва і повернув святкову ялинку, яка після Жовтневого перевороту, в рамках боротьби з "клерикальної пропагандою", була оголошена "пережитком минулого". (До цього вулицями міст, під антирелігійними прапорами, навіть ходили спеціальні патрулі, видивлялися, чи не горить у вікні різдвяна ялинка).

Таким чином в 1937 році, з ініціативи Постишева, на сцені Будинку Союзів був офіційно представлений герой нового радянського культу - Дід Мороз.
Трохи пізніше цей же Постишев, винахідник діда Мороза, той самий, який вивів і затвердив діда Мороза як соціалістичну норму святкування і новий образ, обов'язковий для всіх комсомольських, молодіжних та дитячих осередків - той же самий Постишев заборонив продаж "Любительскої" ковбаси як контрреволюційної.

Що примітно, Постишева через півтора року після того, як він створив образ діда Мороза і просунув його в маси, розстріляли. Це сталося в лютому, 1939 року. Розстріляли, що показово, на морозі. І забули. Унаслідок чого автор  перетворився на таку собі заморожену статую.

Ось такий цікавий збіг обставин. Можна сказати, стародавній слов'янський міф в якійсь мірі втілився в життя.


Коли митниця дає "добро"

1863 год. Йокогама. Некий голландский торговец со свежеприбывшего корабля проходит таможню. В числе декларируемых предметов — клетка с 1 (одним) живым тигром для киотского зверинца. Таможенники заявляют, что никаких тигров у них в списке налогооблагаемых товаров не числится, тариф они определить не могут, а значит не имеют права пропускать животное. Голландец в истерике. Во–первых, везти тигра обратно — это жуткий расход, во–вторых, сделка же сорвется... А таможенников заело настолько, что они даже на намеки о благодарности, безграничной в разумных пределах, не прореагировали. Купец в отчаянии потребовал голландского консула.

Явился консул, невозмутимый рыжий тип в пенсне, посмотрел на купца, на таможенников, на тигра и сказал, что таможенники в своем праве. Они не обязаны идти навстречу и вносить дополнения в тарифную политику. И поскольку корабль уже отошел с погрузки, купцу ничего не остается, как забыть об этих деньгах и выпустить тигра на свободу, раз уж прибыль из него извлечь невозможно.

— Как на свободу? — всполошились таможенники, — Где на свободу? Здесь?

— А где же? — поинтересовался консул, — Он же его за воротами не может выпустить, это же будет провоз в страну нерастаможенного груза. Только здесь.

— Да он же нас сожрет!

— Не знаю, он, по–моему, не голодный. И вообще его явно укачало. Но это не имеет значения. Право собственности священно и мой подопечный может распоряжаться своей, как ему угодно. В рамках японских законов, конечно. Но закон ему этого не запрещает, не так ли? Так что, я думаю, что мы пришли к совершенно легальному и взаимно приятному решению. Честь имею.

Тигр был растаможен мгновенно и мирно отправился в старую столицу.

Пра врагов і їх визначні ролі в історії срср

Как только умер Ленин (1924), оказалось, что второй человек в партии, товарищ Троцкий — предатель.
Каменев, Зиновьев, Бухарин и Сталин свергли Троцкого и изгнали из СССР (1927).

Но через пару лет оказалось, что Каменев, Зиновьев и Бухарин тоже враги и вредители. Тогда доблестный товарищ Генрих Ягода их арестовал (1936).

Чуть позже Ягоду как вражеского агента арестовал Ежов (1937).

Но через пару лет оказалось, что и Ежов не товарищ, а обычный предатель и вражеский агент. И Ежова арестовал Берия (1938).

После смерти Сталина (1953), все поняли, что и Берия тоже предатель. Тогда Жуков арестовал Берию (1953).

Но вскоре Хрущев узнал, что Жуков враг и заговорщик. И сослал Жукова на Урал.

А чуть позже вскрылось что и Сталин–то был врагом, вредителем и предателем (1956). А вместе с ним и большая часть политбюро. Тогда Сталина вынесли из мавзолея, а Политбюро и примкнувшего к ним Шепилова разогнали честные партийцы во главе с Хрущевым (1957).

Прошло несколько лет и выяснилось, что Хрущев был волюнтаристом, проходимцем, авантюристом и врагом.

Тогда Брежнев отправил Хрущева на пенсию (1964). После смерти Брежнева, выяснилось, что и он был вредителем и причиной застоя (1964-82).

Потом было еще двое, которых никто и запомнить-то не успел (1982-85).

Лирическое отступление: ....Пока писали сценарий, умер Андропов, и новым генсеком был избран Черненко. Константин Устинович. Перед "Кин–дза–дза!" явственно замаячила перспектива запрета, поскольку на протяжении всего фильма большинство персонажей, иногда и по нескольку раз, повторяли слово "ку", которое запросто могло быть воспринято цензурой как скользкий намек на инициалы первого лица страны. Данелия и Габриадзе стали срочно думать, чем бы заменить нежданную крамолу. Но пока решали – Черненко уже умер, и слово "ку" сохранилось....

Но тут пришел к власти молодой, энергичный Горбачев. И оказалось, что вся партия была партией вредителей и врагов, но он–то сейчас все исправит.

Тут–то СССР и развалился (1991).

А Горбачев оказался врагом и предателем.

Чтобы коварные враги не догадались испортить светлый праздник великого октября, на россии его празднуют 7 ноября.

Використана література: Віктор Суворов, інтернетні розумники

У Леся днюха

Многая літа неперевершеному митцю, у якого сьогодні якраз День народження.

Він, клятий, мишей зовсім не чіпа. Каже, шо з мишами треба поводитись так, як хочеш, шоб миші поводились з тобою...

Опанас (до Толі). Сина, оно подивись - моpе!
Толя (без ентузіазма дивиться на бурне море). Папа, а моpе - оно большоє, так шо дpугого бєpєга не видно?
Опанас. У бінокль відно.
Толя. А єслі бінокль зламався, тагда відно?
Опанас. Та заїбав відно, шо ж тогда увідіш!
Толя. Папа, а на том бєpєгу наші?
Опанас (зловісно). Там кацапи...
Всі зловісно мовчать. Поїзд зупиняється, чути кpики "Пpиїхали!" і погpозливий гуpкіт моpя.

Не можна мстить! Повинні ми любити Всіх підарасів, злодіїв, убивць, Бо кожен з них нарід, всі богоносці.

Нервове посмикування білочки — це живе свідоцтво міці нашого електричного струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу

Так дальше жить ніззя! Скрізь долбойоби!

От блядська Данія! Піздєц всім сподіванням!

Як остопизділи менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуя в рота
Повинні привести себе у резонанс
З ефiром свiтовим.