Занадто меркантильний світ...

"Гроші вирішують все!" - скаже більшість із вас...Так, можливо, ви матимете рацію. Але справа не в кількості грошей, а у відношенні людини до них. Цінність людини, як особистості, втрачає свої корені там, де з'являються гроші. Навіщо пізнавати внутрішній світ індивідума, якщо він бідний, як церковна миша? І що, що він цікавий співрозмовник і просто хороша людина? На цьому далеко не заїдеш! Хіба можна з ним дозволити собі реалізацію своїх рожевих мрій? Хм, навряд чи...Так мислить добра половина українських дівчат, які ніяк не складуть собі ціну в пошуках товстого гаманця.І байдуже на все - лиш би знайти дурня, який з радістю буде витрачати свої лаве на якесь тупеньке дівчисько, яке своїми силами досягти в житті успіху не здатне ,бо просто напросто цього навіть не намагалося зробити, мотивуючи себе тим, що "головне вдало вискочити заміж". Ті чоловіки, які свідомо попадаються на гачок такої собі фурії ( а в додачу майже у 100% випадків ще й такої ж тещі), дійсно дурні. А як можна назвати чоловіка, який сліпо вірить в примітивні слова про неземне кохання, випучивши очі з орбіт на червоний ліфчик, який так "випадково" виглянув із-під блузки? 

Соромно за таких дівчат...але їх можна хоч якось зрозуміти. Більш соромно за подібних чоловіків, які справжні якості жінки нехтують заради розфарбованої ,як у папуаса, мордочки,  яка час від часу вивертає декольте і, переслідуючи свої меркантильні цілі, попискує йому на вушко чергову фразу "Котік, я тя лю"...

Парадокс - такі жінки найкраще влаштовують своє життя, а от чоловіки, як правило, через деякий час починають розуміти, в що вляпались, але, інертні й безхребетні, віддають свої долі і гаманці в лапки задоволених жінок.

Але, мабуть, добре, що є і ті ,і інші...Адже серед сміття справжній діамант побачити набагато легше.