я хочу в гості до Богдана 4

 Я ХОЧУ В ГОСТІ ДО БОГДАНА

В святкову чи у будню днину,

Зайду до нього в домовину і скажу: " Вже пора вставати,

Бо стогне й плаче твоя мати. Закута знов в кайдани злості,

Пече в душі і ломить кості,

Нам зради не порахувати. Проснись Гетьмане , плаче мати". Уже не в силі їй терпіти,

 Голодні й босі її діти, Наругу терплять і знущання, А ти надія їх остання,

Проснись Богдане, вже пора..... Тебе я хочу розбудити,

Бо вже не можна так нам жити, На коней сядемо і айда, Туди поїдемо де орда,

Засіла правити в палати,

Знай Україна їм не мати. Не ненька, навіть не сестра. Вони Країни не сини,

А пасинки і лиходії,

Живуть в добрі і при надії. Що будуть жити так завжди. Вони на шматки поділили 

Її ліси, поля сади,

Джерела чистої води, Як ті пани звели палати

І животіють супостати,

А весь

народ живе в ярмі, Візьмемо пістолі і шаблюку

І підіймемо весь народ, Ми проведемо їм науку

- Україна на оборот.

Поїдемо де Верховна Рада,

 Веде засідання свої, Побач Богдане , там бої,  Там гам і крики й барикади, Там клятви вірності і зради, Всі розділились на гурти. Одні кричать, другі регочуть,  У рукопашні йдуть бої, А щоб всяк бачив, де свої, Мають нашивки кольорові. Спитаєш ти , за що воюють, Та я й не знаю як сказати, За той народ, який не чують, За тих , хто научивсь мовчати. Лише вони оруть та сіють,  Збирають збіжжя  і зерно, Вони народ, їм все одно, Кому наб’ють сьогодні пику, На кому гудзики порвуть. Збирайсь Гетьмане знову в путь.

 

Заглянемо в сесійну залу, Дивись тут депутатів рать сідай Гетьмане по зручніше Про що вони тут гомонять. Дивись затихли, дай їм Боже, Порозсідались на місця, Один дістав з них папірця, Розкрив і щось собі лопоче, А той он слухає й регоче, І каже що все це брехня, Його ж підтримують "браття", Які сидять з промовцем разом, Один дістав гранату з газом, Щоб це засідання перервати, Щоб той не смів більше брехати. ******** Знов обговорення іде, Ідеї інші видвигають, Поправки інші вже читають, Скоро почнуть голосувати, А що то в них за диригент? Стоїть он у сесійній залі, Є на костюмі всі регалі, Здається він теж депутат, Чуб до гори в руці мандат, Руками в верх і низ махає,  Аж дивно , бо ніхто ж не грає,  Хоч і концерту досить всім. Що робить цей народ у залі? Ніяк не можу зрозуміти, Неначе п'ятирічні діти,  хутко по між стільців біжать, щоб кнопку на пульту нажати. А он дивися дві панянки, Одягнені не в вишиванки, А в сукні від Луі Вітона, У кожної є охорона, У модних туфлях і пальто, Бугатті - назва їх авто, Є Лексуси і Мерседеси, Вони мов нафтові принцеси, А іначе, як пояснити, Де ще так можна заробити? Сидять тут в Верховній Раді, Бесіди світськії ведуть, Потім здіймуться, як гадюки, Підіймуться мов на диби, здіймуть у гору свої руки, Тікай подалі мужики.

Гетьмане, кажуть, що вони. Обранцями є від народу, Й повинні мати ту природу, Щоб весь народ свій захищати, Народну думку продвигати, Доносить правду до людей,  Як свій вогонь ніс Прометей, І намагатись все робити, Щоб людям щастя освітити,  Щоб з нас ніхто не заблукав, А жив здоровий й при достатку, Щоб було все і всіх в порядку, Бач місія в них не легка. Послухаємо козака, Що вийшов і за трибуну став,  Свій мадригал з папки дістав, І так почав його читати, Ой мати Божа, Боска мати, Лірично , голосно читав, Та слів кажись не добирав, Послухайте, що він сказав? Що наче б тут, посеред них, Є хлопець, але не жених, Точніше, як би то сказати, Його козаком не назвати,, Що хоч і ходить він в штанах, На вид не дяк і не монах, І має наче гарну вроду, Але розгнівав чимсь природу,  І до дівчат йому не діло, Другі терзають його тіло, Та спати він не сам лягає, А інших  хлопів запрошає, Чи то в дитинстві налякався, Чи як монах на хрест заклявся, Та поряд  сплять чоловіки, Он він піднявсь кричить:- "БАйки!", Та в залі декілька їх встало, Лише цього нам бракувало! Виходить  він тут не один? Сумні думки мене терзають, Кого до Ради обирають, Невже вони в важку годину, Думатимуть про Батьківщину, Невже піднімуться у бій, Я їм не вірю, Боже мій! Хоч і воюють тут у залі, Чіпляють ордени й медалі, І підіймають прапори, Це все до певної пори, А потім сядуть у літак,  І все, капець, пропав козак, За рік говорить на їівріті, І вже євреї його діти. Ходити будуть в синагогу,  І поклонятимуться Богу, А в в інших вілла на Маямі, Ці теж поїдуть к такій мамі! Бо в Україні як й казали, Вони вже все давно забрали, І вивезли на літаках, В мішках, контейнерах, й тюках. Купили яхти, вілли, дачі, Хоч від природи всі й ледачі, Ще й мають персональних слуг! .*********

 

Ой мати Божа, Боска мати, Лірично , голосно читав, Та слів кажись не добирав, Послухайте, що він сказав? Що начет б тут,посеред них, Є хлопець, але не жених, Точніше, як би то сказати, Його козаком не назвати,, Що хоч і ходить він в штанах, На вид не дяк і не монах, І має наче гарну вроду, Але розгнівав чимсь природу,  І до дівчат йому не діло, Другі терзають його тіло, Та спати він не сам лягає, А інших  хлопів запрошає, Чи то в дитинстві налякався, Чи як монах на хрест заклявся, Та поряд  сплять чоловіки, Он він піднявсь кричить:- "БАйки!", Та в залі декілька їх встало, Лише цього нам бракувало! Виходить  він тут не один? Сумні думки мене терзають, Кого до Ради обирають, Невже вони в важку годину, Думатимуть про Батьківщину, Невже піднімуться у бій, я їм не вірю, Боже мій! Хоч і воюють тут у залі, Чіпляють ордени й медалі, І підіймають прапори, Це все до певної пори, А потім сядуть у літак,  І все, капець, Пропав козак, За рік говорить на івріті, І вже евреї його діти. ходити будуть в синогогу, Виберуть одні таку дорогу,  А в вінших віла на маямі, Ці теж поїдуть к такій мамі! Бо в Ураїні як й казали, Вони вже все давно забрали, І вивезли на літаках, В мішках, кантейнерах, й тюках. Купили яти, віли, дачі, Хоч від природи всі й ледачі, то й мають персональних слуг! далі буде***** .