Все ,що на душі

Люба ненько Україно

Дивлюсь я на тебе,

Всюди зелен гай , природа,

Голубіє небо.

Ріки з чистою водою,

Гори та долини,

Дзвінкий щебет соловейка,

Із куща калини.

Ти умієш розквітати,

Як ніхто не вміє,

Маки, мальви та волошки,

Вітер тобі сіє.

І жита, як коси русі,

Дівча розпустило,

І в озерець, сині очі,

Все то серцю мило!

Коли в сад  зайдеш вишневий,

Де любисток й м»ята,

Через марево суцвіття,

Проглядає хата.

Там матуся в вишиванці,

всілася на ганку,

Зморена, та все клопоче,

 з вечора до ранку.

Посивіли й тата коси,

Є на те причина,

У важкій колгоспній праці,

Не одна година.

Діточок зростили трійко,

Дочку, та два сина,

Та не часто збирається,

В хаті вся родина.

Розлетілися з гніздечка,

Діти, як пташата,

Та у спогадах навіки:

Тато, мама й хата.

Пам»ятають діти з малку,

як батьки навчали,

Щоб любили Україну,

Щоб про неї дбали!

Щоб сади садили рясні,

Жито доглядали,

Щоб стареньких,

 хоч раз в місяць, внуки навіщали,,,,,