Блог Volchonok

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Volchonok

“Програла…”

23.01.14, 02:48
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Хаос..

Хаос всердині нас

та навколо.

Не розірвати цього кола нам ніколи..

І чи варто?..

Чи варто метушитися

і починати з старту,

коли вже фініш видно і без карти?..

Змиритися.

Здатися.

Розвести руки.

Зірвати з себе маски

та перуки..

..Не витримала натиску..

Програла.

Я віддаю усе, що у вас брала -

Себе і ролі, що для вас же грала..

Ось я..

Стою тут перед вами…

Чесна й справжня..

Не боляче..

І навіть вже не страшно..

Бути ніким, навколішки тут стоячи.

Бути ніким… назавжди вам програвши..

5.08.2013

Коментарі: 5

Volchonok

Ти десь далеко.
Між нами кілометрів сотні
Субота, третє серпня, в тебе вихідний сьогодні..

Блукаєш містом,
Або на кухні вариш каву,
або ж поринув з головою в термінові справи.

Ти десь далеко.
Але здається, поруч зовсім.
Ти любиш каву, джаз і дощову холодну осінь.

Ти пишеш вІрші
і віриш в те, що зветься справжнім .
Такий близький і одночасно зовсім недосяжний.

Ти десь далеко.
А я на твій дзвінок чекаю.
зі мною кішка і в руках гаряча склянка чаю.

Ще трохи сонця.
В дворі останній місяць літа
дарує віру в те, що пощастить тебе зустріти...)

(3.08.13. Віталію)

Коментарі: 10

Volchonok

"Життя" (25.07.12 / 5:15)

27.07.12, 05:34
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
думки, життя, заика наташа, поезія, стихи волчонок яготин

Застала життя зненацька..оголене..
Воно збентежене враз прикрилося
своєю тремтячою малою долонею..
Я відвернулася та не дивилася.

Воно здалося мені безпомічним,
на диво зляканим та розгубленим..
Кимось забутим та непоміченим,
на півдорозі втраченим, згубленим..

На призволяще хто залишИв тебе?
На кого очі твої ображені?..
Воно схилилося та засмутилося:
"Я не потрібне їм.. Я тут не бажане..."

Сльози з очей його, як ті горОшини,
по блідим щічкам враз покотилися..
Воно здалось мені таким хорошим..
І моє серце шалено забилося..

Життя рученята до мене звело свої!..
Я підхопила його.. приголубила..
Душею дитячою, очима дорослими
воно дивилось на мене розгублено..

Тепер назАвжди ми поруч будемо!..
Я піклуватимуся та кохатиму..
Про один одного ми не забудемо..
На півдорозі не згубим, не втратимо!..

Життя сміялося та веселилося!..
Ступало кроками вперед відважними!..
Тримало руку мою, в очі дивилося:
"Тепер потрібне я... Тепер я бажане..."

Коментарі: 14

Volchonok

"Если бы ты был.." (25.07.12/ 22:50)

25.07.12, 23:05
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
вірші volchonok, вірші яготин, думки, поезія, стихи

Если бы ты БЫЛ,

я бы тебе спела..

Душу бы открыла,

если бы ты был..

Если бы ты ЗДЕСЬ..

К небу бы взлетела!

Выросли бы крыла..

Если бы ты здесь..

Если это ТЫ..

Дай мне знать..намёком..

Мне бы одним оком..

Если это ты..

Если тебя НЕТ..

Я закрою душу..

Ничего не нужно...

Если тебя нет..

Коментарі: 15

Volchonok

Обману тебя.. /2008/ Андрею

01.06.11, 00:29
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Обману тебя молчаньем.

Ты поверишь..

Обниму неловким взглядом..

Не узнаешь..

Не спрошу тебя.

Ты не ответишь..

Провожу тебя -

Ты уезжаешь..

Уедешь близким..

А чужим приедешь..

Прощаясь, плачу..

Ты не понимаешь..

Прощаясь, плачу.

Ты не замечаешь..

И никогда , пожалуй, не заметишь...

Коментарі: 6

Volchonok

Думать ни о чем (15 червня 2010 р)

Думать ни о чем на самом деле просто..
Только не путайте.. "Ни о чем не думать" и "думать ни о чем" - это разные понятия..[ Читать дальше ........ ]
[ Читать дальше ........ ]

Коментарі: 2

Volchonok

Чай с лимоном. Точнее без

Четвертая чашка чая за день.. Или третья. А может, пятая.. И не за день, а за полдня.. Неважно. Совсем неважно. Главное, вот пью и думаю - снова без лимона. А хотела с лимоном. Уже неделю или две, как хочу чая с лимоном. И каждый раз одна и та же история: [ Читать дальше .............................. ]

Коментарі: 14

Volchonok

Не судите поэтов

14.03.10, 23:51
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Не судите поэтов за боли и радости.
Им вопросы не ставьте: "почему так написано?"

И прощайте творцам мимолетные слабости.
что приходят к вам песнями, прозами, письмами..

Коментарі: 8

Volchonok

Мы в дерьме копаемся..

Мы в дерьме копаемся..
Ищем жизнь .
В грязь лицом мы привыкли падать

Вон стервятников стая
над нами кружит,
нас считая за гниль и падаль.

Но мы все улыбаемся.
Видим свет.
Пускай руки в говне по локти.

И собачий лай
примем мы за “Привет”
Им пожмем холодные когти..