Моя чергова обраниця, яка припала мені до душі , після кількох обачень сказала, що таокго як я, ніколи не стрічала, що мій погляд неможливо описати, що я їй сподобався, як тільки прочинив двері бару. А ще вона сказала мені, що ми більше не можемо бачитися, бо вже давно зустрічається з одним хлопцем.Тоді я поцілував її востаннє, і ми розійшлись.
Усе це нагадало мені фієсту, де любов - матадор, а я бик. Не той, що з барсеткою, а той, що з рогами. І щоразу я біжу на червоне, ламаючи все підряд. А матадор тільки те й робить, що діймає мене піками. І в слушну для себе мить він таки втсромить мені в серце гостру шпагу...Але я встану з колін і до останньої краплі крові буду боротися за таке простте й таке бажане щастя

Одного дня я зрозумів, що мені ніхто не потрібен, крім Марії, і нічого не потрібне, крім життя з нею, але...Так-так, завжи є це "але". Словом, мої механізми в голові заклинило, і я вирішив назбирати капітал для подальшого спільного щасливого життя.Цю логіку з нас двох розумів лиш я, за що одразу ж і поплатився. Надавши своїй новій меті великого значення, я став на шлях "заробляння собі на майбутнє", а тим самим автоматично перестав бути "загадковим" у всіх можливих значеннях цього слова. Але ж усі знають, що загадковість у коханні-фундамент.