Сергей Леонидович Вы первый раз сделали что-то полезное для страны заявив,  чтоне будете никого  поддерживать во втором туре!

Мы видим, что сейчас со всех сторон на Вас сыпятся предложения и кроме того Юлия Тимошенко запустила кампанию по давлению на Вас с целью склонить на свою сторону.

Сергей Леонидович не поддавайтесь на давление и провокации!!!

Народ не хочет видеть ни Януковича ни Тимошенко при власти!!!

70% населения 100% против одного и второго (те, кто голосовал за одного против второго тоже считаются)!!!

Не поддерживайте ни ЮЛЮ ни ВИТЮ!!! 

Не измените людям!

Комитет "Не поддерживаю ни одного из кандидатов - за Украину!"

systeme.net.ua

Нам не нужно все это, чтобы друг друга понять.Сигареты в руках, чай на столе - так замыкается круг,И вдруг нам становится страшно что-то менять...В нашем смехе и в наших слезах, и в пульсации вен: Перемен!Мы ждём...Віктор Цой

Україна вагітна змінами. Те, що після невдалих пологів 2001-го (акція "Україна без Кучми") та 2004-го ("помаранчеві" події) суспільство охопила апатія, зовсім не означає, що українці знову не вибухнуть.

Пружину соціальних вимог українців стиснуто. І за всіма законами фізики, чим сильніше пружину стискують, тим з більшою енергією вона випростається.

Бажання соціальних змін восени 2004-го року вилилось у масові акції протесту на Майдані Незалежності. Але люди, які тоді стояли на сцені, зведеній над Майданом, каналізували ці бажання українців у русло президентських виборів: "Бажаєте змін - оберіть нового президента". Великий капітал, замінивши лиш одіозні фігури на Банковій і Грушевського, зберіг своє становище. Єдиною системною зміною стали зміни до Конституції, схвалені Радою 8 грудня 2004-го року.

Урізавши президентські повноваження, ці зміни замість монополізації політичної, а відтак і економічної, влади в руках одного фінансово-промислового угруповання, легалізували конкуренцію між олігархічними групами, представленими різними парламентськими фракціями.

Безсумнівно, ця конкуренція - крок уперед порівняно з похмурою одноманітністю часів Кучми. Завдяки цій конкуренції ми можемо чути різні думки на різних каналах ТБ. Навіть можемо сподіватися на розслідування кримінальних справ типу "справи Лозинського", оскільки у цьому зацікавлені конкуренти Юлії Тимошенко - для порівняння: у часи Кучми "справа Гонгадзе" практично не розслідувалась.

Але та "свобода", яку ми сьогодні маємо, є всього лиш свободою капіталістичної конкуренції.

Конкуренція за володіння ринками взагалі є ознакою капіталістичної формації. Сьогодні ведеться боротьба за володіння ринком під назвою Україна. Основні претенденти - ахметови, коломойські, фірташі - кидають у бій своїх кращих генералів - януковичів, тимошенків і яценюків.

Варіантів є два: чергова монополізація політичного та економічного ринку в руках одного клану під проводом нового президента або парламентська республіка з міжклановим суперництвом.

Перший варіант означатиме відновлення авторитаризму кумівського штибу.

Другий залишатиме для соціальних груп, відмінних від олігархії, можливості для хоча б мінімального впливу на політичні й економічні процеси - хоч би тому, що 450-містний парламент має ширшу соціальну й політичну репрезентацію, ніж одномісне президентське крісло. Тенденції соціальних процесів в Україні говорять на користь другого варіанту.

Перехід від пострадянського президентського режиму до європеїзованої парламентської системи взагалі є об'єктивним процесом. Процесом не лише політично, а й соціально обумовленим, характерним навіть для таких диктаторських режимів, як грузинський, російський чи казахстанський.

З точки зору захисту прав і свобод громадян парламентська система краща за президентську. Але ми чудово розуміємо, що і перша, і друга модель відповідають інтересам великого капіталу.

Герберт Маркузе свого часу запровадив поняття "аутсайдерів" - соціальних груп, які у існуючій Системі не можуть реалізувати свої економічні, соціальні й політичні інтереси. На думку Маркузе, саме аутсайдери є авангардом змін Системи.

Думаю, варто говорити й про "фаворитів" - соціальні групи, які використовують Систему для реалізації своїх інтересів, і тому зацікавлені у її збереженні.

Серед фаворитів сучасної української Системи - великий капітал, топ-менеджери і вищі державні чиновники, які являють собою новітній правлячий клас. Серед аутсайдерів - соціальні групи від найманих робітників, безробітних, пенсіонерів, студентів до дрібних і середніх підприємців.

Останні незадоволені монополізацією ринків, залежністю від чиновників та відсутністю прозорих правил гри у бізнесі.

Аутсайдери - більшість українців і величезний ресурс для змін. П'ять років тому саме вони привели до влади Ющенка і Тимошенко. Їхні надії не були реалізовані. І тепер від їх думок, голосу, дій, залежить, куди Україна рушить після 17 січня 2010 року - дати виборів нового президента.

Сподіватись на революційні виступи найближчими місяцями, коли вся увага суспільства зосередиться на виборчій кампанії, марно. Питання в тому, чи знову українці поведуться на гру "Поміняй президента", чи дадуть зрозуміти, що міняти треба не стільки президента, скільки Систему.

Міняти не персону на Банковій, а все своє життя.

Серед головних претендентів на українське президентство, немає жодного, незалежного від великого капіталу (навіть українські комуністи), а відтак жодного, хто б запровадив системні зміни. Зрештою, виборче законодавство й не дозволяє з'явитися антисистемним кандидатам - хоч би через фінансовий ценз.

Єдиний вихід для тих, хто бажає змін - "голосування ногами" або голосування проти всіх.

Звичайно, українське законодавство влаштоване таким чином, що незалежно від явки громадян - "маленьких українців", за висловом Віктора Ющенка - на вибори, хтось займе кабінет на Банковій. Але від цієї явки залежатиме інше - як новий "великий українець" почуватиме себе в цьому кабінеті.

Думаю, наважитись на відновлення авторитаризму, маючи за собою голоси переважної меншості громадян, він (чи вона) не зможе. Зрештою, великий відсоток голосів проти всіх або тих, хто не голосував, буде наочним показником того, що українське суспільство прагне значно глибших змін, ніж просто зміна президента.

Від президентських виборів 2010 року в Україні нічого не зміниться. Ну, хіба що розподілом землі у Київській області займатимуться не Губський (Блок Тимошенко) і Ульянченко ("Наша Україна"), а Ахметов (Партія Регіонів) і Коломойський (має власних депутатів у різних фракціях).

Навряд чи щось зміниться і після дострокових парламентських виборів, які напевне ініціюватиме новий президент - зрозуміло, що Ющенкові навряд чи знову поталанить - задля закріплення своєї влади.

Великий капітал охороняє свої завоювання початку 90-х, і допоки не буде демократизоване виборче законодавство і не з'являться серйозні політичні сили, які відбиватимуть соціальні інтереси "аутсайдерів", сподівання на президентські чи парламентські перетворення будуть марними.

Ми будемо обирати з 18-ти, а то й з 30-ти кандидатів, але всі вони представлятимуть одну й ту ж соціальну групу.

Для того, щоб сподіватися на вибори, необхідно спочатку змінити Систему - зламати владу капіталу.

Безвихідь? Ні.

Пружина соціальних вимог українського суспільства стиснута. Її неможливо довго утримувати у такому стані. Вона випростається.

Володимир Чемерис, член правління Інституту "Республіка"

Ми теж так думаємо!

приєднуйся systeme.net.ua

Иду утром на работу и вижу товарищи автолюбители сами взялись за лопаты и гребут...... СНЕГ! и так слажено, так хорошо!

Никто никому на дорожку не сыпет (в отличии от жителей ПОЛИТИКО)!

Все друг-другу помогают!

Выхожу днем многое уже почищено, не то, что в прошлый снегопад!

Правда возле моего "любимого" офисно- торгового центра на м. республиканский стабион все так же х..во, как в прошлый раз! 

Вот, что значит наш бизнес! 

Возле мегамаркета тоже не чищено ... хотя народ валит постоянно и много!

На майдане 5 тропок проложено и никого не видно из коммунальщиков.

В общем ЛЮДИ - хорошо! Власть и бизнес -ПЛОХО!!!

Бабло как обычно побеждает все((((

http://politiko.com.ua/blogpost16132

У відповідності до закону «Про вибори Президента» повторні вибори проводяться у випадках, визначених статтею 15: 

    Стаття 15. Види виборів Президента України 

    1. Вибори Президента України можуть  бути черговими, позачерговими  та повторними.

    2. Чергові вибори Президента України  проводяться у зв'язку із закінченням  конституційного строку повноважень  Президента України. 

    3. Позачергові вибори Президента  України проводяться у зв'язку  із достроковим припиненням повноважень  Президента України у випадках, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ).

    4. Повторні вибори Президента України  проводяться у випадках: 1) якщо  до виборчого бюлетеня для  голосування було включено не  більше двох кандидатів на  пост Президента України і  жодного з них не було обрано; 2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури. 

    Отже, за умови, що у другому турі всі виборці оберуть у бюлетенях рядок «Проти всіх», то відповідно не буде обрано Президента. Проте норма про «необрання жодного кандидата» чомусь діє тільки у першому турі в ситуації, коли у нас два кандидати у списках. У другому турі ж діє зовсім інша норма... Якщо у другому турі або однакова кількість голосів, або 1 кандидатура не отримала більше 50% голосів, то вибори визнаються такими, що не відбулись. 

    Стаття 84. Встановлення результатів  виборів Президента України 

    4. Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний відповідно до вимог частини третьої цієї статті, Центральна виборча комісія на підставі пункту 1 частини четвертої статті 15 цього Закону приймає рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів Президента України, про що зазначається у протоколі про підсумки голосування в день виборів Президента України.  

    Стаття 85. Повторне голосування

    16. Якщо до бюлетеня для повторного голосування було внесено дві кандидатури, обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

    17. Якщо до виборчого бюлетеня для повторного голосування було включено лише одну кандидатуру, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

    18. Якщо в результаті повторного голосування обидва кандидати, що балотувалися, набрали однакову кількість голосів або якщо голосування проводилося по одній кандидатурі і вона не отримала більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, вибори Президента України вважаються такими, що не відбулися. 

    Згідно цих норм, навіть за умови, що 99% людей проголосують проти обох кандидатів, котрі вийшли до другого туру, а кандидати просто приведуть свої родини голосувати, то виграє той кандидат, у якого родина більша. Тобто фактично влада не надає українцям жодного шансу зробити СВІЙ, а не нав’язаний теперішніми «слугами народними», вибір!

    При такому виборчому законодавстві  сама процедура голосування стає безглуздою! Сьогодні явка на вибори взагалі не має сенсу, адже переважна більшість населення не бажає бачити жодного з нинішніх кандидатів на посаді Президента України, а голосує тільки тому, що не має іншої альтернативи.

    При теперішній СИСТЕМІ боротьба з чинною владою приречена на поразку, адже всі ресурси наразі знаходяться в руках тих, хто вже при владі, а дієвого механізму для їх недопущення до балотування немає.

    А що саме потрібно для того, щоб не допустити можливість висувати кандидатами в Президенти тих, кого українці не хочуть бачити на цій посаді? – Всього кілька правок. Необхідно зазначити в законі, що за умови, коли 30 або 40%(у першому турі) голосують проти всіх, вибори визнаються такими, що не відбулись (для другого туру – 51%). Для противників наявності у бюлетені пункту «Проти всіх» альтернатива така - можна ввести «поріг явки» - при явці нижче визначеного законом % виборців, вибори не відбуваються. І головна правка - до Статті 9. Право бути обраним. Її потрібно доповнити пунктом про те, що особа, яка балотувалась на виборах, визнаних такими, що не відбулись, не може висувати свою кандидатуру на призначених після цього повторних виборах. 

    Я вважаю, доки МИ не змусимо Верховну нашу зРаду прийняти адекватні зміни до виборчого законодавства, на виборчих дільницях нам робити нічого! 

    Олександр Кухарчук

    Народний  Рух «Третя Республіка»

http://politics.in.ua/index.php?go=News&in=view&id=12217

Не верьте ни старым ни новым политсилам, которые говорят: "мы прийдем к власти и все для Вас сделаем!".

Не сделают!

Так-как стране нужна - ИНВЕНТАРИЗАЦИЯ!

Инвентаризация всего, от гаечек и киллометров труб водоснабжения и заканчивая общественными отношениями и гражданскими правами.

Как бывший госслужащий управления ЖКХ могу сказать о трубах...

Данные о км труб не знает никто! Подконтрольные управлению предприятия не давали в срок и верные данные, при сборе информации для разных программ выставлялись разные цифры, при смене руководства документация могла исчезать и т.п.

И, как Вы думаете, что можно сделать в сфере ЖКХ если ты не знаешь с чем имеешь дело?

Такая же ситуация в других сферах!

Далее по правам и взаимоотношениям.

Начисление денег родителям на содержание детей.

Вы знаете, что такое фонды социального страхования???

Это грубо говоря кассы взаимопомощи, которые на паритетных основания формируются работниками и работодателями и государство по идее к ним не имеет отношения никакого, кроме как участник ассоциации работодателей через свои предприятия.

Во многих странах соцфонды в своем руководстве не имеют представителей власти даже с правом дорадчого голоса, а у нас в стране власть имеет треьтью часть в правлении и пользует эти фонды направо-налево!

Так вот деньги родителям платяться с наших денег в этих фондах плюс субвенции из бюджета... а было такое, что только из фонда. И при этом большинство кандидатов имеют наглость сказать, что они будут и дальше поднимать суммы помощи при рождении ребенка. А как же то, что государство без нас за счет собраных налогов и сборов, а также дохоов с госпредприятий должно выплачивать помощь при рождении ребенка???

А теперь по правам в этой же сфере.

В много лет законом про бюджет депутаты просто издеваются над родителями, которые в отпуске по досмотру за деьтми. По законам о семьям с детьми и многим другим ежемесячно родитель должен получать сумму равную прожиточному минимуму. А законом про бюджет останавливаются эти нормы законов и вводится какая-то формула, при исспользовании которой получается, что если родителю должны были 600 грн/мес (прожиточный мин.), то получает он по этой формуле до 200 грн.

Конституционный Суд в 2007 году постановил, что такое сужени прав граждан противоречит Конституции!

И что же наша власть? Кабмин не мычит не телиться, а местные органы, которые расичтывают суммы посмощи - НЕ ИСПОЛНЯЮТ ЭТО РЕШЕНИЕ И НЕ ИСПОЛНЯЮТ КОНСТИТУЦИИ!!!

С ними уже и судяться, но выиграть у нашего государства очень и очень сложно, так-как никто досконально не знает, как оно работает, кто расчитывает, а кто выплачивает, а кто руководит этим процессом, а кто деньги выделяет. Вот такая вот ситуевина( !

А! И при этом большинство родителей не знают об этом решении КСУ.

Вот скажите есть у нас людб или политсила, которая знает все, чтобы можно было говорить я/мы прийдем и все сделаем???

Да "все изменим" может быть и есть, но имзенения будут только после процесса познания, что к чему в нашем бедламе.

Поэтому: 

СТРАНЕ НУЖНА ИНВЕНТАРИЗАЦИЯ!!!

И выбирать нужно тех, кто готов провести ее и не обязательно после прихода во ласть, начинать ее можно уже сегодня!

Александр Кухарчук

Народное движение 

"Третья Республика"

http://politiko.com.ua/blogpost14379