.....                                              

                                    Бездомні коти ні в чому не винні                  

                           Вони просто діти, яким доля вмерти.
                           Нікому не треба очей їхніх синіх,
                           Вони в цьому світі - приречені жертви 

                           Бездомні коти ніколи не плачуть,
                           Мовчки терплять і чекають кінця,
                           Бездомні коти тут нічого не значать,
                           Сидять під дощем, із очима мерця. 

                           Бездомні коти - найдобріші створіння,
                           Бездомним котам все одно хто ти є,
                           Їхня любов, як їх душі - нетлінна,
                           Їхня любов всі бар'єри проб'є.

                           Бездомним котам приготовано місце,
                           в раю, де ж іще ? Де у всіх свій куток.
                          Де завжди потрібне їх любляче серце,
                          Де в них є сметана і ниток клубок.  

                                ( @ ) ( C )

Шекспир сказал:Я всегда чувствую себя счастливым, Ты знаешь, почему?Потому

 что я ничего ни от кого не жду. Ожидания всегда боль... Жизнь коротка ...Так что

 люби свою Жизнь ... Будь счастлива ... И Улыбайся ... Перед тем, как говорить,

 слушай... Прежде чем писать, думай... Перед тем, как тратить деньги,

 заработай... Перед тем, как молиться, прощаий... Перед тем, как делать больно,

 почувствуий... Перед тем, как ненавидеть, люби...Перед тем, как умереть, живи !

                                      Осінній день, чомусь такий сумний...
                                      Кружляє листя в віденському вальсі.
                                      Перемовляється, шурхоче, гомонить,
                                      Танцює з вітром у останнім танці.
                                      Ще мить, хвилинка, — стихне музикант,
                                      І вітер вклонеться, подякує й забуде.
                                      А той листок, як бідний емігрант,                                         
                                      На землю впаде й пам'ятати буде.
                                      Так сумно йому стане, він завмре,
                                      Востаннє ще подивиться угору,
                                      А потім схилить голову... і все,
                                      Зів'яне, зсохне у осінню пору.
                                     От так проходить цей Осінній
                                                                 бал,
                                     Кружляє листя, всю вкладає душу,
                                     Вже скоро стихне музика, і все.
                                    Промовить Осінь: "Відступити мушу".
                                                                (с)

Он в жизни видел много зла,
С тех пор, как изгнан был.
Машин скрипели тормоза,
И дворник палкой бил.
Из ран, вылизывая кровь,
В подвалах замерзал.
И на помойках грязных вновь
Еду себе искал.
Пёс не хотел ни с кем дружить,
Обида сердце жгла.
Он до сих пор не смог забыть
Квартирного тепла.
И вот стоит продрогший весь,
У входа в магазин.
У всех выпрашивает есть,
Один, совсем один.
А люди сыты и чисты,
И что им дождь и грязь.
Попрятав лица под зонты,
Уходят, торопясь.
И что для них бездомный пес?
Нет жалости к нему.
Ведь под дождем собачьих слез
Не видно никому.

 (C )

                                           Хай з подихом холодної зими,
                                          Приходить щастя, стукає в віконце,
                                          І ти його у душу пропусти
                                          щоб зігрівало наче сонце,
                                          Хай день дарує усмішку тобі,
                                          а вечір затишок й палке кохання,
                                          І щоб завжди в твоєму крузі,
                                          була любов і вірні друзі.