Джерельце і Жаба

В лісі під вербою
Маленьке джерельце.
Вода у нім чиста,
Наче юне серце.
Весело хлюпоче,
Іскрами сріблиться,
Кожен, хто захоче
Може тут напиться.
І вода чарівна
Сили додавала,
Творчої наснаги
Й для душі запалу.
Ті, хто вмів прекрасне 
Й добре щось створити,
Мав за щастя власне
Водиці відпити.
Та якось в джерельці
Вода помутилась,
Бо у його серці 
Жаба поселилась.
Зацвіла водиця,
Зупинилось серце,
Це зелена Жаба
Бруднила джерельце.
А сама казала:
«Не хвилюйтесь, люди,
Лісове джерельце
Ще чистішим буде.
Зможете ви пити
Із джерельця знову
Воду найчистішу
Солодку й чудову»
Та були це марні
Жаб`ячі слова,
Для вух може й гарні,
Та лише «Ква-ква».
Джерельце ж, зацвівши,
Швидко замулилось,
Із дітьми осівши,
Жаба в нім прижилась.

Про чисте джерельце
Й думати забула,
Бо жаб`яче серце
Черствим і злим було.
Лісове джерельце
Рятувати трАба.
Як?
Потрібно з нього
Витягнути жабу.
Витягнути жабу,
Кинути в болото,
Джерельце розчистить –
Це важка робота.
Я скажу: прекрасно
Було б як, якби
Не жили в джерельцях 
Отакі Жаби.