Тобі

В шкільні роки я покохала,
Мені здавалось назавжди,
Душа, мов та свіча палала,
Як був зі мною поруч ти.

На тебе глянути не сміла,
Зронити й слова не могла,
Твій кожен погляд, жест ловила
І лиш коханням цим жила.

Ти був не янголом небесним –
Його я бачила в тобі:
Обличчя, ніби лик чудесний,
Очей озерця голубі.

А ти холодним був, неначе
Той лід, що танути не міг,
Даремно поглядом гарячим
Хотіла я стопити сніг.

А час нестримним птахом линув,
Роки шкільні у даль пішли
І ти мене чомусь відкинув,
Ми разом бути не змогли.

У своїм серці зберігала
Вогонь кохання, як могла,
Та свічка ніжно догорала
Лишився лише віск й зола.

Любов ця перша – не остання
Стекла водою із долонь,
Бо не підтримав ти кохання –
В багатті тім жаркий вогонь.

Кохання квітка швидко в’яне,
Не довго ще живе, горить,
Якщо в багаття полум`яне
Не підкидати хмиз щомить.

Я думаю: ще зможу в світі
Своє кохання віднайти,
Ще буде полум`я горіти
А серце – квітами цвісти.

А зараз жаль мені лиш того,
Що покохала я тебе
Лиш за красу обличчя твого
Й за очі – небо голубе.