Осінній вечір

Перша зірка вже на небі сяє,
Покриває місто ночі тон,
З панського маєтку вирушаєм
Ми в час пізній на Мікрорайон.

Вогні міста веселково сяють
І розмова тиха і легка,
Зорі з неба спокій посилають,
З Вами ми йдемо в руці рука.

А вогні – казкові оксамити
Душу їх мозаїка торка,
Ми стомились – щоб перепочити
Ми посидимо біля БК.

Все навкруг так тихо, урочисто,
В небі – зорі,
На землі – вогні,
Засинає наше рідне місто
І, мабуть, десяті бачить сни.

Муза легко до душі злітає
І шепоче рими чарівні,
А Пегас над Кам’янцем літає,
Покататись б нам на тім коні!

Ми ходу продовжуємо далі
А вогні освітлюють нам путь:
На душі ні суму ні печалі,
Бо вона позбулась денних пут.

Все здається у цей час незвичним:
Зорі і реклам рясні вогні
Й світлом незвичайно - фантастичним
Ваші очі світяться мені.

Може це такий казковий вечір
Навіває дивні почуття,
Та собі сказала я, до речі:
«Так би з Вами йшла усе життя»

Ось будинок мій, під`їзд і поверх
Тут прощатись нам із Вами час,
Та в душі назавжди буде спогад
Про осінній вечір і про Вас.

Я б хотіла ще раз повторити
Вечір цей, що мов вино п`янить,
І душі так хочеться творити,
Й думка в небо пташкою летить.