Сьогодні мене якимсь чудом зацікавило одне складне запитання, яке вже довгий час не дає мені спокою.

Тому можливо хтось із присутніх тут панночок зможе залишити мені свої коментарі. Скажіть, скільки кожна з вас зможе пригадати щирих подруг у своєму житті, і скільки таких, що без нецензурної лексики говорити про них важко??

Згадуючи усіх своїх подруг на думку приходить одна фраза – “Язык мой – враг мой”. Варто бовкнути якусь дурницю і все, ти тонеш в тонах пліток глобальних масштабів. Напевне жінки – це якась особлива раса людей, які живуть, щоб насолити іншим (тобто, відбити хлопця, зіпсувати репутацію, розсварити з друзями, і далі кожен охочий може продовжувати перелік власними варіантами з життя).

Минулої осені раптово і без особливих пояснень та бурних сварок з мого життя зникли всі подруги. А вже потім все почало спливати на поверхню – хто що насправді думає, хто що говорив і хто що зробив. Було неприємно і жахливо боляче, проте не від розчарувань у найближчих людях, а від власної наївності.

Вже зараз я розумію,який важливий урок мені підготувала доля. Можливо краще один раз обпектися, ніж все життя жити у печі J