Александр Ревен Томсон

Ґордон Беквел Після Освальда Мослі, провідним мислителем Британського Союзу та Союзного руху був Александр Ревен Томсон. В своїй найвідомішій книзі «Корпоративна держава прийдешнього» (1938), він описав зрозумілими і точними термінами економічну інфраструктуру, яка б постала після здобуття влади британським народом. На відміну від національно-соціалістичної Німеччини, яка лишилась по суті капіталістичною, британський соціалізм Британського Союзу перетворив би власність на всі промислові та комерційні організації, більші певного розміру, на одну з вісімнадцяти корпорацій, яка б покривала кожен вид бізнесової діяльності. Цей перелік включав би вуглевидобувну, кораблебудівну, торгівельну корпорації, а також корпорації охорони здоров’я та сільського господарства. Вони мали б керуватись представниками від управлінців, трудівників та споживачів на рівних правах, а всі прибутки розподілялись би між трудівниками, що працюють в корпорації. Це розглядалось як практична та реалістична інтерпретація трудівничої власності, відому також як синдикалізм чи цеховий соціалізм. Члени парламенту обиралися б за професійною квотою, а не на географічній основі. Таким чином транспортники голосували б за кандидатів від транспортної галузі, інженери – інженерної, а вчителі за кандидатів з середовища вчителів. Відповідно, фахівцями була б обрано уряд, що складався б фахівців. Александра Ревена Томсона описували як мислителя, що полишив комфорт науки і вийшов на вулиці Британії, щоб самому сміливо змагатись за свої ідеї перед лицем агресивних противників. Відтак він отримав від Мослі високе звання «поета-воїна»: людини, що не тільки думає, але й діє. Ревен, як відомо, був шотландцем. Він вивчав філософію та економіку в шотландських, американських та німецьких університетах. Вражений ідеями Освальда Шпенглера, він однак відкинув його висновки. В своїй праці «Цивілізація як божественна надлюдина» (1932), він твердив, що занепаду цивілізацій можна уникнути звернувшись до колективізму, і відкинувши при цьому властивий капіталізму індивідуалізм. Це спершу привело Ревена до лав Комуністичної партії, але його невіра в матеріалістичне бачення історії і його захоплення ідеями корпоративізму, зробили цей альянс короткотривалим. Його колективістські цілі могли бути досягненні виключно завдяки харизматичному провіднику, якого Ревен скоро знайде в особі Освальда Мослі. Він долучивсь до Британського союзу в 1933 році у віці 34 років, і незабаром став відповідальним за політичну діяльність руху та головним теоретиком корпоративної держави. Всі хто чув його, погоджувались з думкою, що Ревен був дуже талановитим промовцем, а він весь свій час присвячував виступам з програмних питань перед людьми по всій Великобританії. В той самий час, він виготовив велику кількість брошур привчену всім напрямам урядування – включаючи, наприклад, нарис про майбутнє облаштування мережі автошляхів, які б з’єднали всі закутки країни. В березні 1937 року, радикальні промови Ревена і його популярність поміж трудівниками східного Лондона забезпечили йому майже 25% голосів на місцевих виборах. Коли у вересні 1939 року розпочалася Друга світова війна, Ревен підтримав заклик Мослі: «Мир з честю, безпека для британського народу і цілісність імперії». Це була політика, яка б дала можливість зберегти життя 60 з половиною тисячам мирних мешканців і 264 тисячам британських військових ( і на додачу 41 тисячі тих, кого вважали зниклими безвісти) протягом Братовбивчої війни. Після свого арешту в травні 1940 року, без суду та слідства, згідно дії так званого режиму Regulation 18B, Ревена було ув’язнено в горезвісній темниці Латчмер. На той час це був центр для інтенсивних допитів МІ5, де до нього та інших британських чорносорочечників застосовували позбавлення сну та їжі; засліплення світлом під час допитів; постійні погрози неминучою розправою. Попри те, що самого Мослі теж утримували під вартою в той час, він все ще мав змогу здійснювати тиск на владоможців з метою домогтися переведення своїх товаришів до відносно зручнішої в’язниці Брікстон. Ревен детально описав гестапівський режим в’язниці Латчмер в своїй статті в часописі «Юніон» вже після війни. Як «керівника Британського союзу», Ревена тримали за ґратами до 1944 року. Цей період часу він провів за сірими та похмурими стінами Брікстонської в’язниці, а в «більш приємному» таборі для інтернованих на острові Мен, де люди могли принаймні працювати на землі, дивитись як кожної пори року листя на деревах змінює колір і чути спів птахів. Згодом після того як закінчилась війна, Ревен береться до створення мережі «Книжкового клубу Мослі» по всій Британії і стає членом-засновником Союзного руху в лютому 1948 року. Він швидко захоплюється ідеєю Мослі про «Націю Європу», стає редактором післявоєнної мосліанської газети «Юніон», займає посаду Генерального секретаря Союзного руху. Александр Ревен Томсон продовжував служити новій європейській ідеї допоки його не скосила тяжка недуга – рак, в 1955 році. Він навіть писав редакторські матеріали для «Юніона» попри нестерпний біль за кілька днів до смерті. Британський уряд відкрив тільки дві збірки документів для перегляду у своєму архіві, проте і ті сильно цензуровані. Нажаль, вони підібрані навмисне так, щоб вбити в голову читачеві тільки дві речі про цього видатного мислителя. Перша, це його проблеми в шлюбі. А друга це те, що протягом періоду ув’язнення у в’язниці Брікстон він страждав від нервового виснаження. Все за що він боровся було знищено війною, яку він був безсилий відвернути. Звісно ж ретрогради бояться його настільки, що навіть через півстоліття після смерті вони вважають за необхідне представляти його в негативного світлі наскільки це можливо. То ж нехай останнє свого про Ревена скаже Вождь якому він вірно служив протягом 22 років: «Він помер молодим, і ми, його друзі, будемо завжди відчувати, що роки ув’язнення і занепад нашої країни об’єднались, щоб урвати життя, яке б могло звершити блискуче служіння нації» – Освальд Мослі, «Моє життя», 1966 рік. Переклад з англійської – тов. Деснянський Джерело: http://www.oswaldmosley.com/members.htm