Були в минулому Софокли...

Були в минулому Софокли,

Казки буяли не в книжках,

І Діогени мовчки мокли

Під куцим дощиком в діжках.

Мінялись у театрах лиця,

Роїлись тисячі ідей,

І гартувалась віком криця,

Та не з металу – із людей!

І не було у світу краю.

І не було у мрії меж.

А тебе потім хто згадає?

Чи щось величне спалиш теж?