Я зачиняю день на два замки...

Я зачиняю день на два замки,

Скрегоче ключ, іржавіють хвилини,

Блукають неприкаяні думки

І місять рим нових жовтаву глину.

Чи то буде скульптура, чи таке,

Що людям показати – соромота,

А може, щось солодке і п’янке,

Із натяком на волю Саваота,

Із присмаком небачених знамень,

Із поглядом наївним і дитячим…

Летить іржа. Я зачиняю день.

Спасибі, що до мене був терплячим.