У пожовклій душі

У пожовклій душі

Листопадне свавілля,

То є хмарна пора,

То судьби веремія,

Я співаю дощі

Та їх сіре весілля,

І чаклую пером –

Це усе, що я вмію.

Це усе, що мені

В серце вклали хороше

Перед тим, як сюди

На спокути погнали,

Я співаю дощі

Й нікого не тривожу,

Навіть погляд чужий

Із холодної сталі.

Буде нова доба,

Буде сяюче світло,

І мільйони людей

І живих, і байдужих,

Я співаю дощі,

Аби інші розквітлі,

Я б того не хотів,

Бо не хочу. Та мушу.

25.04.2016