Коли пустун з небес мою загасить свічку

Коли пустун з небес мою загасить свічку,

Із штампом «Сплачено» у розділі «Спокути»,

Піду до нього й заберу з собою звичку,

З якою було мене на весь всесвіт чути.

Посидимо разом ми біля річки,

Яка несе життя, що були, є та будуть,

І я навчусь ліпити оті самі свічки,

В яких бринить душа й палає доля люду.

Нечуваної зоряної слави

Не прагну я, навіщо грішним слава?

Та з пустуном побуду, бо цікаво,

У чому сенс божественої справи.

20.12.2015