Богдан Скробут. На Київській землі (поема)

6
Шістьох знесилених і хворих
При всіх зусиллях лікарів,
При всіх медичних допомога
Не стало ... за п'ятнадцять днів.
Їх нагороджено посмертно
„За мужність в боротьбі з вогнем"
Помер Ващук, помер Тищура,
Володя Правик теж помер.
З тих наслідків прожив недовго
Ігнатенко і Титенок,
Зійшов з життєвої дороги
Не ставши батьком - Кибенок.
До них пошана вічно буде
Тепер і нових поколінь ...
І пам'ятаймо завжди, люди,
Чорнобилку - гірку полинь.
7
Хоч і велике лихо сталось,
Але ще майже дві доби
Таємно вченими вивчалась
Забрудненість землі, води.
І людям правди не казали,
Що вибух небезпечний всім,
Що в цих полях, містах і селах
Скрізь окупантом атом сів.
Щоб паніки не піднімати
Сказали: „Тільки на три дні
Покиньте, люди, свої хати,
Бо ще четвертий блок в вогні"...
В тривожний час спішили люди
Вивозили дітей батьки,
Що з ненародженими буде? –
Вагітні плакали жінки.
А діти, мов дорослі стали,
Їх личка теж були сумні,
Батьки в їх поглядах читали:
„Я жити хочу, вір мені..."
А той масштаб евакуацій
Тривожні породив думки.
Адже загроза радіацій
Це не на дні, а на роки.