Нічому не навчив нас шлях, що ми пройшли тернистий: Нас катували, нас стріляли біля стін, А ми все віримо колишнім комсомольцям й комуністам, Що ті країну нам піднімуть із колін!
"Запомни: никогда не пиши мужчине первая. Никогда, слышишь!.. Только если что-то срочное. Например, давно не трахалась или нечто подобное. Тогда можно."
Коли осіннє листя палає, мов вогонь, Сидять сини вітчизни, одягнені у бронь. Вони боронять землю, бо то є їх земля І знищують, потрохи, тих найманців кремля!
Їх "гради" посипають, вирує "ураган". Вони голодні й босі хитаються від ран! Але ніхто нізащо не кине блок-постів За Україну-неньку і за своїх синів!
Коли осіннє листя палає, мов вогонь, Сидять сини вітчизни, одягнені у бронь. Вони стреляти мають у відповідь лише... Так гинуть України сини за Пороше........
Дерева вже сумують за теплом, Колись зелене листя багряніє І ліс впада мов у чарівний сон, Та тихо про майбутнє мріє.
Вже вітерець блукає по лісах, Пожовклим листям грає, мов дитина. ................................... Спадає листя на осінній шлях І сумно нам стає у цю годину.