Сірі хмари небо все покрили,
Біль у серце уп’Явся терниною.
ПолинОві сльози землю окропили.
Плачуть Янголи над нашою Вкраїною.
Над ланами нашими квітучими,
Над Дніпром широким і над кручами,
Над народом непоборним –Українцями,
Що в країні власній стали вже чужинцями.
Над продажними зажерливими душами,
І над тими, хто їх плакати примушує.
Плачуть Янголи, народ свій потішаючи,
В душах вірних дух свободи укріпляючи.
Вже та чаша переповнена терпінням,
Що готують для новОго покоління.
З голови до ніг дурманом обливають.
То й нехай! Дивакуваті, тями ж бо не мають
В тому, що в серцях віками воля гартувалась.
І вони туди не влізуть, як би не старались!
Марно сіяти у тих серцях “понятій” насіння,
Бо давно там вкоренилась й квітне Україна.
Годі сну! Пора вже встати й скинути кайдани!
Бо керує нашим краєм інопланетянин!
Як з чужих світів пришельці на Землю сідають,
То й вони навіть закони наші поважають…
Плачуть Янголи над нами рясними дощами…
Омивають край наш рідний щирими сльозами.
Буде доти Вона з нами – найкраща, єдина,
Доки хоч в одному серці б’ється Україна!