Василь Кузан

Набридло, набрякло, намерзло, 
Намокло від рогу до рогу. 
Вже пізно шукати початок 
І страшно міняти дорогу. 
За душами сутінки, смутки, 
Тумани, просякнуті ніччю... 
Не так відбуваються кроки, 
І знаки не ті по узбіччю. 
Ламаються пальці, мов п’яльця, 
І рушаться мрії, мов храми, 
І хрестиком вишита доля, 
І хочеться знову до мами. 
Упасти обличчям в долоні 
І плакати, плакати вільно, 
Аж поки не зробиться легко, 
Аж поки не стане спокійно. 
Аж поки навчишся сприймати 
Жорстокість, буденність, тривогу, 
Аж поки не звикнеш до думки, 
Що пізно міняти дорогу.