хочу сюди!
 

Марина

45 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-50 років

Чия мова вторинна і пародійна

  • 20.02.11, 12:13

   Пізнайте правду, і правда визволить вас

hammer Однак ось як оцінюють свою мову її носії — ультрапатріоти, представники здавна одержавленої московської церкви: «Соврємєнний жаргонно-опошлєнний русскій язик, которий дажє язиком-то нє назовьош, для целєй богослуженія іспользовать нєвозможно, потому что в ньом много зла...» «Аргументи і факти», №11, 1999.   

 hammer Так тож “язик” сучасний, колись він красивим, милозвучним був! “Я помню чудное мгновенье”, — пригадуєте? Як не пригадати відповідне до нашої “миті” – “мгно-вє-ні-є” (ох ці “ні”, “є” – немає від них сховку). Наше односкладове з 4-х літер слово, на вимову якого справді мить тратиться, та їхнє 4-складове аж із 9-ти літер! Тут і в 3 миті не вкладешся, а яке “солодкоголосе, високопоетичне, легковимовне” словосполучення з 3-х приголосних “мгн”... У нас ще “миг” є! – хтось відтіля вискочить. І в нас той синонім є, від нас до вас забрів.

 hammer Власне, дивуватися недолугості сусідського “язика” особливо не доводиться. Спільнота, що відмовилася від сакрального наймення, притаманного лише людині засобу спілкування “мови”, назвавши натомість той засіб “язиком” (а язики мають і представники тваринного світу: ссавці, птахи, плазуни, навіть комахи деякі), свідомо чи несвідомо принизила, десакралізувала свою мову. Від інтуїтивного, а мо’, й осмисленого розуміння того приниження, і незатухаючі заклинання про “ве-лич-і-є та могуще-ст-во”... hammer Хоча навіть посередніх здібностей автори тамтешніх бандитських телесеріалів починають розуміти реальний стан свого “язика” і намагаються вивільнити його від доважок, доліпок, дотулень. Внаслідок чого отримують першоджерельні українські терміни. “А она “заяву” (“заяв-лє-ніє”, сиріч) написала”? – питає один міліціонер у іншого.  hammer  А велика література, створена сусідською мовою (про що ми вже згадували тут), хіба не “до-каз” (наш чіткий лаконічний із 5-ти літер термін) “величі та могуті”? Перепрошую, “доказ-а-тель-с-тво” (14-літерне неоковирне одоробало, злампічене механічним дотуленням до нашого “доказу” абсолютно зайвого, непотрібного апендикса-доліпка — 9-літерного “атєльства”). hammer Ні, вельмишановні! То лише потверджа талантів, величі, а то й геніальності творців тієї літератури. Здебільшого перекинчиків, відступників, представників інших етносів, що “прімкнулі” до “язика масковскава” під пресом денаціоналізації, в силу слабкості власного національного стрижня, заради “лакомства неситого”... Микола Гоголь, Анна Ахматова, Володимир Короленко, Володимир Маяковський, Іван Тургєнєв, Сергій Аксаков, Олександр Блок, Осип Мандельштам, Борис Пастернак, Михайло Зощенко, Ісаак Бабель, Белла Ахмадуліна, Чингіз Айтматов, Булат Окуджава, Едуард Лімонов, Євген Євтушенко і так далі є...   hammerТочніше, так було. Бо той же Ч. Айтматов демонстративно відійшов від імперської літератури, чого не скажеш про Є.Євтушенка, Е.Лімонова (Савенка). Ці перекотипільці із ще більшим завзяттям закусили вудила, впряглися у московську шлею. Далися взнаки кількасотлітня імперська “розкрутка” “язика”, паралельно з тотальним нищенням, потоптом, забороною мов народів “возз’єднаних”, підбитих, загарбаних...            

  hammer Власне, хіба тільки мов? Планомірно, системно нищилися і самі народи, носії тих мов. Найбільше, найретельніше найнебезпечніший для існування імперії народ український. Але то окрема на багато томів і не для одного автора тема.

hammer   Карб (жартівливий) Чому ти вважаєш, що досконалість мови короткістю термінів можна обчисляти? Чому наш “доказ” досконаліший від москвинського “доказ- (а-тє—ль-с-т-ва) ”? – начебто щиро допитувалася начебто недурна знайома з начебто вищою гуманітарною освітою.

Хіба мав доводити кобіті, що коротке, стисліше, вужче – краще від довгого, одоробистого, коли вона знає, що довше, товстіше в окремих випадках таки ліпше…  hammer За матеріалами брошури мав я доповідь на науково-практичній конференції “Буття українців” 21.05.05 (Київ, Український дім). Доповідь, окрім матеріалів конференції, увійшла до другого доповненого видання “Синів РА з берегів ДніпРА” (Львів: Панорама) та була передрукована кількома столичними, обласними часописами. Публікація в “Літературній Україні” викликала “нє-годо-вані-є” деяких удаваних москвинів, українців. Україногенні читачі звикле відмовчалися. Щоправда, до честі головного редактора Петра Перебийноса, мені були надані шпальти для відповіді опонентам.  hammer    На сьогодні назріла потреба у перевиданні “Чиєї мови...”. Що автор і робить, долучивши до вже відомого читачеві тексту короткий порівняльно-етимологічний україно-москвинський словничок деяких засадничих слів і термінів. Звісно, не обійдеться без побіжних коментарів, іноді навіть розлогих і, безумовно, чогось на кшталт вступної частини (посеред книги?), з котрої і зачнемо. hammer    За час, поки розійшлося третє видання “мови”, накопичилося чимало свіжої інформації, роздумів. Я навіть назву розвідки трохи поміняв, завершувальний епітет “зіпсована” на “пародійна”. Гадаю, він більше підходить для словоконструкцій-одоробал (“доказ-атєльство”, “надув-ательство”, “розбір-атєльство”, “вимога-атєльство”, “наступ-лє-ні-є”, “удар-є-ні-є”, “напад-є-ні-є”, “назва-ні-є”, “зна-ні-є”)... hammer  Щодо свіжої інформації, то, зокрема, моск-винський письменник (юдейських коренів, до речі, як і більшість тамтешніх/тутешніх “москофілів”) Василь Аксьонов волає про примітивізацію, деградацію, змертвіння заліщуцької мови, суголосно з рідіґерівськими попами, про що тут уже згадувалося (див. стр 20). Побіжно зауважимо: ні у попів, ні в Аксьонова не вистачає мужности? мудрости? публічно визнати, що від часів з’яви своєї “язик” був спримітивізованою калькою. Хоча, схоже, що автор популярних колись в Есересерії “Колег”, “Апельсинів із Мароко” має розуміння витоків “язика”, і тому налаштований радикально. Вважає умовою збереження Московії від розповзання, розпаду – поглинання її Україною, в мовному плані насамперед. hammer   Операція не потребуватиме якихось надзусиль, хіба що психологічних. Затруєним брехнями про своє “первородство” заліщукам буде попервах гіркувато. А так відкидай лише доліпки/доклейки – отримуй першоджерельну українську. І “Війна та мир”, “Цусіма”, “Мої університети” стануть на чверть чи й на третину коротшими, а відтак читабельнішими у сьогоднішній круговерті. hammer  Одноплемінники Аксьонова, політики штибу Жиріновського, Лужкова... мають протилежну думку, умову виживання Ерефії вбачають у поглинанні нею нашої держави. Два “наші” попередні президенти для реалізації задумів Жириновських/ Лужкових доклали чимало зусиль. Не загальмував суттєво процесу і вже начебто не “нацменшинський” Президент, оточений тими ж самими радниками/дорадниками. Деукраїніза-ція українців ув Україні, калічення, суржикізація нашої прамови тривають. Відбуваються і зворотні, очищувальні процеси, але надто вже повільно, ненаступально. hammer  Вироджуючись, мертвіючи само, потугами своїх бездумних (чи, може, й навіть дуже думних) апологетів, москвинське “язичіє” поширює свої гангренозні метастази у мови сусідські. Прислухайтесь тільки, як розмовляють пересічні молодики: через слово “мать-пєрємать, б...”. hammer Принагідно зазначимо, що більшості зі згаданих і не згаданих тут апологетів доля тамтешнього, нашого народу, їхньої, нашої мови, вибачайте на слові, до одного місця. Не всі здатні чи хочуть мислити по-аксьоновськи. Викачати з територій якомога більше ресурсів (із Московії – природних, з України – найперше людських) у якомога стисліші терміни – їхнє завдання. hammer  Абись режисери дійства електорату-охлосу не дуже у вічі кидалися, незлецько москвинів, українців частіше лобами зістукувати, щоби гризлися, гарикалися межи собою. На нещодавньому потайному збіговиську у Штатах один вихідець з України заявив: “Нам нужно всємегно поддєгжівать гускіх на Укгаінє, ібо ані – дубінка в нашіх гуках пготів укгаінцев”... Антиукраїнські нацменшинські партії, партійки – “гонів”, “налів”, “ністів”, “лістів” (прогресивних, регресивних, агресивних) -слухняні виконавці згаданих вказівок. Тому, окрім мовної конфронтації, розпалюється й боротьба з народними звичаями, піснями, гумором, прадідівськими строями. І то не лише у нас, у Московії – також. Чого вартий накинутий вер-тухаями з “українських” телебачення, друкованих ЗМІ похід проти “шароварщини”. Вже й у журналі, редагованому сином правдешнього Героя України, “шароварами, хрущами над вишнями” цюпає нам у вічі колишній дисидент із Франції. Нехай ліпше колорадські жуки гудуть над нашими вишнями? Так вони ж безгучно літають, пане Плюще (той, котрий Леонід). hammer Уявляєте в Японії інтелігентський похід проти “кімоновщини”? Не заважають японцям кімоно, традиційна народна культура бути однією з наймодерніших націй. Та візьмемося нарешті до заявлених мовних вправ. hammer  Розглянуті на попередніх сторінках дослідження пари: “тиждень” – “нєдєля”, “сірники” – “спічкі”, “порічки” – “красная смородіна”, “тут” – “здесь”, “мова” – “язик”, тим більше словоконструкції, неприховано отримані з наших слів дотуленням ”-атєльство”, ”-лє-ні-є”, ”-є-ні-є”, ”-ні-є”, ”-є”, ”-я” і “так далі-є”, ще раз наводити, міркую, не варто. Обмежимося дещицею знакових, на гадку автора, слів, термінів материнської та похідної від неї мов. hammer З процесів творення сім’ї розпочнемо. Аби вона брунькуватися узялася, з чоловічого стану має з’явитися у нас – “за-лиця-льник”, в Московії – “уха-жор”. Що би там не казали про ґаздинські риси (мудрість, роботящість, навіть багатство) потенційної дружини, а парубок найперше на красиве личко звертає увагу, “за лиця” до неї вчащає. Аналог сусідський дуже вже далеко відбіг від “ходити”. Мо’, “ухі-жор”, ходить, щоби “ухі нажрать-ся” на дармівщину? Та як би там не було, а той, що шукає собі пару під бік (“парубок” – у нас), “парень” (пари не має – у сусідів) знайшли собі дівчат. hammerЗасилаються “свати”, особи, уповноважені “звати” дівчину до парубкового дому. За сприятливого сватання отримують у нас дівчина та хлопець статус “наречених” (оголошених родові, громаді). У сусідів відповідно – “жє-ні-х”, “нє-ве-с-та”. Не знають він – ні куди та як, вона – з та ще не мала діла. hammer  Згодом відбувається “весілля” (веселощі для молодих, роду, громади), а потім “шлюб” (злюб) -у нас, у сусідів – “свадьба” (гуляння для сватів), а затим “брак”. Ось тобі маєш, тільки побралися – і вже браковані? Чого бракує – харчів? Схоже на те. “Же-брак” (у нас) – бракує сердезі харчів, одягу, даху над головою. “Ні-щі-й” (у них) – навіть “щі” не їв, бідака. hammerВід пари під боком молодиця стає “вагітна” (набуває ваги в тілі та громаді). У сусідів така жінка “бере-менна” (бере мене). Авжеж, для того й одружувалися. hammer Згодом відбувається “народ-же-ння” (поповнення народу) “немовляти” (не мовить ще), тільки зіп’явшись на ноги, трохи навчившись розмовляти, вже “малюк”. В москвинок – “рожден-і-є”. “Малютка”, “ма-лиш” (має лиш потреби). Наше “лиш” – ще незіпсоване, первозданне. hammer Новому членові сім’ї найперше потрібне “годування” (від “годити”), на берегах Мокви – “корм-лє-ні-є” (традиційно спародійований “лє-ні-є-”м наш термін, тільки у нас він вживається стосовно братів менших). Проте, як не крути, а дитя (дорослих теж) треба “годувати”, “корміть”. “Не годовані є” вони капризні. Себто, обурюються сусіди, коли їх не годують. hammerІ “виховання” (на українських родючих землях дитину треба було пильнувати, “ховати”, аби якийсь зайда не вкрав), на сусідських болотах перетворилося у проблему харчування – “пітанія” (вос-пітанія), котре розкладається на первинні (питання є). Хоч і побутує там поговірка “Даст Бог день, даст Бог піщу”, однак питання “пітані-я” залишається завжди актуальним. hammer Тож розглянемо ще кілька дотичних термінів, хоча б назв ранкового та вечірнього прийняття страв. Наші відповідники “сні-данок” (сну дання, данець), “вечеря” (від “вечора”) – вельми прозорі. Що ж за дивні, незрозумілі аналоги у сусідів? Як то можна сьогодні вранці їсти на “завтра”? З “уж-іном” – взагалі тупик, начебто, безпросвітний. Але докопатися до істини не так уже й складно. Терміни, гадаю, виникли в середовищі племені кривичів, на базі чийого спародійованого діалекту і формувався при переселенні майбутній “язик”. Кривицькі чоловіки-мисливці, вечеряти приходили в селища, споживали їжу “у жін” (у жінок, себто). Вдосвіта господині випроваджували їх на промисел, давши із собою заготовлений вчора “на завтра” сніданок. Відсіля й “завтрак” – вчорашні харчі на сьогоднішній ранок. hammer “Не все ж навколо харчів, їжі крутиться. Мають і самостійні терміни. Ваша “лікарня” там “больніца”, “лікар” – “врач”, – хтось за “язик” заступиться. Справді, “боль-ні-ця”, де кажуть “болю ні” “лікарі”, а не “врачі” – ті котрі “врут”. Брехнею болю не “вилікуєш”. Ет, розписався... Для висвітлення заявленої теми багаторічна праця, вважай, цілого інституту знадобиться. Тож закруглятися буду потроху. hammer  Зупинюся ще на кількох позиціях. Зокрема, на схильності москвинів до гіперболізації у бік величі (“вєлічі-я”), аж до святості, розбивання лобів чи, навпаки, приниження, десакралізації позичених термінів, понять. hammer  Найбільше вони полюбляють наш епітет “вєліка-я”. І самозвана “Русь” їхня “вєліка-я”, і війна, і революція (переворот більшовицький). Про вождів, государів (від слова нашого “господар”) годі й говорити – мало не всі – “вєлікі-є”. Навіть безпорадного, нікчемного самодержця Миколу II, котрого із сім’єю разом брутально знищили, десятиліттями ганьбили, опльовували, ниньки святим проголосили. Що не заважає у центрі столиці своєї тримати в шані та догляді мумію його вбивці.

Наші “кущі” стали “кустамі”, але залишилися “кущамі” в раю, лише наголос на “у” перескочив.

Згадана вже “вечеря” в “ужін” перетворилася, однак у апостолів зі Спасителем наймення зберегла. Знову-таки згадувані “жебраки”-”старці” стали у тамтешніх літераторів поважними чоловіками похилого віку “старцамі”. Наш “лихий” (злий, напасний індивід) перетворився у такого собі зуха, шибайголову. “Казак ліхой”... І “лихо” наше теж поміняло полюс на протилежний. Щодо прикладів зниження вартості термінів, то наведу їх лише два. hammer “ОРА-ти” (дбаєш оРА ти) – священне дійство для основоположника рільництва на планеті РА-сина-укРАЇнця. “Радісно плуг землю оре!” – розшифрував московський україно-грецьких коренів шумеролог Анатолій Кифішин багатотисячоліт-ньої давності напис у святилищі “Кам’яна Могила” під Мелітополем. hammer  Москвинські дячки доклалися до десакралізації терміна. Тепер там “орать” – кричати, репетувати. Відповідник нашому “орати” – “па-хать”, звично витягнене з нашої мови поняття (“па” – діставати для “хать”, хати). hammer І ще одне слово-помста своїм колишнім повелителям. Найперше Золотій Орді, за чийого сприяння оружного та фінансового (століттями розкраданої, призначеної для татар данини) загумін-кове Московське князівство в палки вбилося, сусідські князівства підім’яло. Столицю свою на Волозі, що колись РА на честь Бога сонця іменувалася, золотоординці назвали Са-РАй (запозиченням із нашої прамови). Кожен народ хоче бачити столицю свою раєм. У подяку благодійникам довголітнім москвини на “хлів” стали казати “сарай”. hammer Хтось закине: ти теж ідеш на повідку, допомагаєш своїми студіями сусідів лобами зіштовхувати. Та ні, вельмишановні. Допомагаю народу своєму давати “від-Січ”, “од-Коша” знахабнілим ідеологам, чий “хитрий писок” уже й не з-за спини (згадаймо знамениту Франкову формулу), а часто-густо на передньому плані вмощується. До слова, обидва прадавні знакові козацькі терміни наші (відганяти ворога від Січі, Коша) сусідською перекладаються тривіально “от-пор” (оружно відганяти напасників чи відбріхуватись, “отпіраться”). Бо не мали ніколи ні Січі, ні Коша своїх. Власне якби мені запропонували одним-двома словами окреслити історію нашого народу, я зупинився б на щойно наведених “від-Січ”, “од-Коша”, так планую назвати наступне видання спарених брошур. hammer Приховуванням правди, ретушуванням її напівправдою, брехнею, чи як ниньки модно казати, макіяжем, задавненої хвороби не вилікуєш, лишень загостренню процесу сприятимеш. Тож і у відношеннях межи народами-сусідами мусить бути чітка ясність. Хто, коли, що, кому, як… Хто кому майбутню столицю заснував... Хто кого читати, рахувати навчив... Хто кого у верхів’я Вологи, Оки, а хто кого до Магаданів, Соловків відселяв... Хто кому писок під Оршею, Конотопом, Чудновим натовк, а хто кому – під Полтавою, Крутами...
Ну і, звісно, хто кому свою мову, спародіювавши, позичив. Авжеж. “Пізнаймо правду і правда визволить нас!” – повторимо вступну цитацію розвідки. *** «Коли українські молоді письменники змужніють, то вони доведуть, що московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до мови української. Коли вони повитягають з московської мови все українське, то найзапекліший московський шовініст буде змушений визнати жалюгідне убозтво і нижчість московської говірки супроти української мови». (Григорій Квітка-Основ ‘яненко, Лист до А.Красовського 28.ХІІ.1841) «Займаючись довгий час порівнянням арійських мов, я прийшов до висновку, що українська мова не тільки старша всіх слов’янських, не виключаючи т. зв. старослов’янської, але й санскриту, грецької, латини та інших арійських». (Михайло Красуцький, польський та російський лінгвіст; «Древність української мови», Одеса, 1880) Коваль С.В. "Чия мова вторинна і пародійна"
11

Коментарі

Гість: Star_Wanderer

120.02.11, 12:18

ого два читать буду лучше кину в избранное потом дочитаю

    220.02.11, 12:28Відповідь на 1 від Гість: Star_Wanderer

    ого два читать буду лучше кину в избранное потом дочитаю))
    Тут читати 20 хв

      Гість: Shynshyla

      320.02.11, 12:30

        Гість: Shynshyla

        420.02.11, 12:32Відповідь на 2 від [email protected]_

        Значно менше...

          520.02.11, 12:33Відповідь на 3 від Гість: Shynshyla

          Дякую

            620.02.11, 12:45Відповідь на 4 від Гість: Shynshyla

            Значно менше...Я прочитав за 20 хв з них 10

              Гість: Star_Wanderer

              720.02.11, 12:47Відповідь на 2 від [email protected]_

              я занятой человек)) кстати читаю быстро и без эээ ууу и ааааааа)))))))))))))

                Гість: Shynshyla

                820.02.11, 12:50Відповідь на 6 від [email protected]_

                Сміх продовжує життя. На це часу не шкода...

                  Гість: Алчі

                  920.02.11, 12:57

                  Дуже цікаво

                    анонім

                    1020.02.11, 13:11

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна