про тих хто надихає ,,,
- 18.04.16, 11:52
гарненька дівчинка Наталочка закінчила аграрну академію та познайомилась з участковим з Білої Церкви, в неї були гарні перспективи працювати в Києві, але жоніх настояв переїхати до нього.
згодом батьки їм купили квартиру та щось сумісне життя не складувалось, він поводився неправильно з нею та постійно ображав, також не любив приїзджати до її батьків в село, а в них 5 городів та велике господарство. Роботу за професією Наталочка в місті не нашла та влаштувалася санітаркою в місціевій лікарні. Батьки цього соромились та розповідали тільки самим ближчим своїм друзям.
- що тебе тримає поруч з ним?
питали вони коли вона приїзджала до них на вихідних
- син його так обожнює!
відповідала вона
прошли роки, синок вже виріс та напевно зрозумів, що мамі буде краще без тата, а тато також даром час не марнував та завів собі на стороні подружку в якої вже немовлятко від нього народилося. А Наталочка на роботі познайомилася з хворим чоловіком який лежав в її лікарні, він трохи старший та вього двоє дітей, але ж хіба є препони для справжнього кохання?!
і ось Наталочка знову приїзджає до батьків їде по вулиці та посміхається як посміхалась кожного разу проходячи повз знайомих людей, вона щаслива, вона кохана!
кожного разу коли на душі погано я згадую її посмішку та це допомагає отримати впевненість в своїх силах та не зважати на негаразди!
