Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4

Малюю вересень. А фарби – наче небо,

Що пломеніє у стожарах кольорів…

І де шляхи оті, що туляться до тебе?

І де світи оті, що ти колись зігрів?

 

Вже літо бабине заглянуло в зіниці,

І перше золото кружля, як ранній сніг…

Та серце висвячене правди не боїться,

Бо од лукавого не пустить на поріг.

 

Малюю вересень, нестримний, як зітхання,

З медовим присмаком, як тільки – восени…

Ще прийде літепло, і осінь – щедра пані! –

Тебе, коханого, мені пришле у сни.

 

Збираю яблука, як пізні поцілунки.

І осінь зречено ляга мені до ніг.

Хай вітер рве чи то коралі, чи стосунки

І пада, збуджений, тугим вузлом доріг.

 

Малюю вересень і тішусь пізнім раєм.

І все сама собі доказую казки.

Я ще внадіюся, і ночі дозбираю,

І зорі видивлюсь крізь заспані шибки.

 

І розділю світанки з дикими птахами.

І сонце вистежу, як кинеться на схід…

Бо все, що любимо – завжди й навіки з нами,

А все, що терпимо – щеза, як зайвий слід.

 

Малюю вересень, хмеліючи від трунку,

Цнотливо-пристрасний, як першородний гріх.

Я залишу в саду усі свої малюнки.

Бо тільки він мене не зрадив, хоч і міг…

 

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-qformat:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-fareast-font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-theme-font:minor-fareast; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi;}