Чи варто відзначати 7 листопада?

7 листопада деякі політичні сили нашої держави відзначають чергову річницю так званої Жовтневої революції. Проте для більшості українців цей день не є святом. Адже жовтневий переворот 1917 року привів до влади силу, діяльність якої була спрямована аж ніяк не на благо нашого народу. Саме її «заслугами» є штучні голодомори 1921-22, 1932-33, 1947 років, насильницька колективізація селян, масове знищення інтелігенції у 30-х роках.

Частина старшого покоління згадує радянські часи з ностальгією. Проте лише тому, що це був час їхньої юності, коли вони були сповнені сили та надій.

Насправді це був час ізоляції від цивілізованого світу, придушення свободи слова, пригнічення будь-якого інакомислення. Час, коли передові уми опинялися в кращому випадку – в еміграції, а в гіршому – в таборах, психлікарнях або навіть позбувалися життя. Час, коли усім народам багатонаціонального Радянського Союзу нав’язувалися чужі мова й культура, штучні цінності й пріоритети.

З проголошенням Україною незалежності в серпні 1991 року Комуністичну партію було заборонено. Щоправда, згодом вона знову з’явилася на політичних теренах України і навіть регулярно проходить до парламенту.

Упродовж 19 років адепти комуністичної ідеології не хочуть визнавати її поразки. Натомість вони закликають проголосити 7 листопада державним святом.

Це не може не обурювати свідомих українців. Ми наголошуємо, що Україна знала лише одну революцію – Помаранчеву, шосту річницю якої відзначатимемо 22 листопада. На відміну від жовтневого перевороту, це було вираження мирного протесту народу України проти порушення його конституційних прав. Декілька місяців кінця 2004 – початку 2005 років дали нам змогу відчути себе сильним народом, з думкою якого рахуються. Ми були згуртованими й одностайними як ніколи. Ми показали світові, що Україна – не якась колонія Росії, а прогресивна, перспективна держава.

Зараз рядки про Помаранчеву революцію викреслюють зі шкільних підручників. Нас змушують забути цю яскраву сторінку української історії. Натомість відчувається відверте потурання політичним колам, які намагаються реанімувати атрибути комуністичного режиму.

Звичайно, Майдан не виправдав усіх наших сподівань. Він привів до влади далеко не найдостойніших. Проте не варто забувати про його здобутки.

Я не засуджую сивочолих дідусів та бабусь, які святкують 7 листопада, наївно вірячи в праведність комуністичних ідеалів, що нав’язувалися їм змалечку. Я виступаю проти тих, хто намагається їх нав’язати нам, громадянам незалежної Української держави.

Саме цьому присвячена акція 7 листопада, яку проводить ВГО "Коаліція Учасників Помаранчевої революції". Ми прагнемо показати, що є інший погляд на події 7 листопада 1917 року та їх значення для України. В нашій державі цей день мав би стати Днем національного трауру, але аж ніяк не святом.