***©

Ти знову нагадав, що ти існуєш…

Наче крізь простір біль мою чатуєш,

Що все життя була на глибині…

На радість ти існуєш лиш у сні

І я на щастя можу прокидатись…

Насправді мені нічого боятись

Бо то все справа, що давно було.

Дивуюся, аж те життя могло

Ще більше зруйнувати існування.

Запитую, чи то було кохання?

Чи просто забавка у молодих руках?

Лише тепер опанувала, що в словах

Тоді не існувало розуміння.

Тоді насправді лиш було хотіння

Бо тіло прагнуло до нових почуттів.

В такі хвилини не потрібно слів –

Життя навчало нас чомусь новому.

А потім наче Неба Вартовому

Наказано було нас розвести.

Тепер приходиш ти лише у сни

І я від болю знову прокидаюсь.

Чого ж і далі я тебе жахаюсь?

Чому радію, що все те лиш сон –

Минулого розмитий сірий фон?

Так й далі між світами балансуєш

Бо знову нагадав, що ще існуєш…