Напрямки реформування житлово-комунального господарства України
- 17.02.11, 11:21
Головне завдання системи житлово-комунального господарства (ЖКГ) – забезпечення реалізації державної політики у сфері надання населенню та підприємствам послуг з постачання води, газу, електроенергії, тепло забезпечення, якісного обслуговування житлового фонду та інших комунальних послуг.
Стабільна та ефективна робота системи ЖКГ – це запорука добробуту місцевих громад та процвітання населених пунктів. Проте переважна частина ЖКГ України була створена і активно експлуатується ще з радянських часів. З того часу жодних змін не зазнавало не лише технічне забезпечення водопостачальних, тепло розподільних чи каналізаційних мереж, але й підхід до надання комунальних послуг монополією на які продовжує володіти держава.
На сьогоднішній день говорити про системний та послідовний підхід до реформування сектору ЖКГ, нажаль, неможна, оскільки реальна робота органами державної влади практично не проводиться. Досвід проведення подібної реформи в інших європейських державах свідчить, що важливою передумовою проведення реформування є активна інформаційно-роз’яснювальна робота з населенням. Адже для в сучасних умовах, реформувати житлово-комунальне господарство означає не лише замінити труби, теплотраси, провести ремонт будинків чи озеленення прибудинкових територій. Основні завдання реформування – це підвищення якості надання послуг споживачам через ринкову конкуренцію підприємств, залучення інвестицій для технічного переоснащення ЖКГ, використання енергозберігаючих технологій, стимулювання населення до створення різноманітних об’єднань для захисту своїх прав: об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), органів самоорганізації населення (ОСН), житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), тощо.
Кінець державних субсидій
Проблематика ЖКГ України має системний та взаємопов’язаний характер за якого одна проблема виходить з іншої. Наразі багато підприємств сектору ЖКГ є збитковими, а їхні витрати значно перевищують доходи. Це технічні, житлово-експлуатаційні, електроенергетичні, транспортні та комунальні організації, що фінансуються за кошти державного та місцевого бюджетів, потребують технічного оновлення, виплати заробітних плат працівникам. Головною причиною такого стану в житлово-комунальному господарстві є відсутність стратегічного бачення подальшого розвитку галузі та використання старих радянських підходів в процесах управління, коли населення сплачувало лише незначну частину комунальних витрат, а решта – дотувалася з державного бюджету.
До початку 90-х років гроші на будівництво нових об’єктів, проведення капітальних ремонтів, закупівлю комунальної техніки, тощо, надавала держава. З суттєвим скороченням державного фінансування, почали зростати борги комунальних підприємств, процес ціноутворення тарифів не був економічно обґрунтованим, що призвело до системного накопичення боргів та перетворенню галузі ЖКГ на збитковий пережиток радянської епохи. Окрім того, мали місце і нецільове використання та розкрадання бюджетних коштів очільниками комунальних підприємств. Отже, слабке державне забезпечення, зростання заборгованості споживачів комунальних послуг автоматично призвело до збільшення боргів самих підприємств: неможливість вчасно сплачувати прийнятний рівень заробітної плати працівникам, проводити технічну модернізацію обладнання, вчасно та у повному обсязі виконувати поставлені завдання. Ситуацію ускладнює той акт, що майже всі кроки з поліпшення ситуації мають характер косметичного ремонту, а не кардинального реформування галузі, що супроводжується відсутністю розуміння сутності процесу реформування.
Труби, що пережили епоху…
Загальний стан житлового фонду та комунікаційних мереж по Україні можна впевнено оцінити як незадовільний. Але в результаті того, що планові ремонти та модернізації проводяться дуже повільно, можна припустити, за кілька років більшість матеріально-технічного обладнання по всій території України, особливо у великих містах будуть знаходитися у аварійному стані. Наведемо показовий приклад Києва, хоча ми переконані у тому, що подібна ситуація характерна для більшості українських міст. З кожним роком у столиці збільшується кількість будинків, які перебувають у аварійному стані, потребують капітального ремонту, а ще краще – зведення на їхньому місці нового житла. Близько 33% ліфтового господарства вже працює понад 25 років, 26% водопровідних мереж – відпрацювали свій експлуатаційний термін, 34% каналізаційних мереж 49% магістральних і 43% теплових мереж – знаходяться в аварійному стані. У критичному стані знаходиться Бортницька станція аерації, єдина станція, яка забезпечує очищення стічних вод у місті. Значно ускладнює ситуацію і той факт, що до цього часу не була затверджена жодна урядова програма щодо покращення якості питної води, а також утилізації твердих побутових відходів. До того ж відсутні необхідні програми з будівництва нових каналізаційних колекторів, електростанцій та тепло розподільних мереж які дуже необхідні для будівництва та життєдіяльності нових житлових мікрорайонів.Внаслідок матеріально-технічного зношення основного постачального та розподільного обладнання суттєво знижується якість послуг, що надаються кінцевим споживачам, тобто нам. Проблеми з водопостачанням, опаленням, прибиранням вулиць, своєчасним вивозом сміття є наслідком недостатнього фінансування для закупівлі нової техніки, заміни теплотрас та водорозподільних мереж. Наприклад, через аварійний стан більшості тепломереж, тепловтрати під час транспортування можуть досягати 40%. Тобто, у зимовий період майже половина тепла опалює підземні труби та повітря на вулиці, а не будинки та квартири. Проте незважаючи на низьку якість житлово-комунальних послуг тарифи на них продовжують постійно зростати. Це викликає справедливе незадоволення мешканців багатьох міст, що змушені пересуватися засніженими вулицями взимку, користуватися аварійним громадським транспортом та спостерігати суцільні сміттєзвалища біля своїх будинків.На питання людей: куди йдуть гроші від підвищення оплати послуг, влада не надає жодних економічних розрахунків чи обґрунтувань, а в якості аргументів продовжує приводити загальновідомі факти про підвищення цін на енергоресурси, збитковість комунальних підприємств і т.д. Більше того, про яку якість послуг може йти мова, якщо й досі немає загальноприйнятих та визначених стандартів утримання прибудинкових територій та надання послуг.Більшість вищеописаних проблем виникли внаслідок того, що держава суцільно монополізувала ринок комунальних послуг, при цьому не надто дбаючи про якість та рентабельність. У випадку відсутності вибору чи альтернативи, населення все рівно змушене буде сплачувати за послуги навіть в декілька разів завищену ціну, яка зовсім не відповідає якості. Проте відсутність системних дій щодо підвищення якості комунальних послуг з боку держави стимулювала суспільство до пошуку можливостей вирішення проблем власними зусиллями. Мешканці деяких столичних будинків почали самостійно впроваджувати енергозберігаючі технології, встановлювати лічильники на воду, укладати договори на прибирання прибудинкової території та вивіз сміття з приватними компаніями, за власний рахунок проводити ремонти та утеплення під’їздів, благоустрій та озеленення подвір’їв, створюють об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
Досвід Європи
Досвід держав, що здійснювали реформування галузі ЖКГ доводить, що успішне проведення реформ можливе лише після проведення активної роз’яснювальної роботи серед населення. Проведення такої роботи дозволить доступно пояснити людям, куди йдуть кошти від підвищення житлово-комунальних тарифів, а прозорий контроль громадськості забезпечить цільове використання грошей. Тобто, спочатку споживачі мають побачити та відчути поступове підвищення якості комунальних послуг, зрозуміти основні процеси ціноутворення комунальних тарифів. Лише коли кожна людина зрозуміє: куди і на що витрачаються її гроші, держава зможе підвищувати оплату житлово-комунальних послуг, щоб отримати кошти необхідні для програмно-цільової бюджетної програми з реформування галузі ЖКГ. Заміна старих труб на нові дасть можливість значної енергоекономії, водопроводів – забезпечить мешканців постійним водопостачанням, закупівля необхідної техніки – гарантуватиме чисті подвір’я та вулиці. Так, за словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Олександра Мазурчака, для реформування столичної системи ЖКГ потрібно 5 років і 20 млрд. гривень. Це як бюджетні гроші, так і приватні інвестиції та кредити. Зрозімуло, що всі витрати на проведення необхідних реформ не можливо покрити лише за рахунок бюджету та через постійне збільшення комунальних тарифів для населення. В цьому аспекті Україні може стати у пригоді досвід інших європейських держав.Наприклад, уряд Франції, який розпочав реформування ЖКГ ще наприкінці 60-х років не став одразу ж підвищувати ціни на комунальні послуги для населення, як це пропонує зробити українська влада. Спочатку громадянам показали, яку користь зможе отримати кожен платник у разі незначного зростання тарифів. Тому спочатку французький уряд ухвалив 3-річну програму утеплення житлового фонду, а вже після цього здійснив цінову реформу і почав перехід на локальне тепло забезпечення. За словами фахівців, подібну програму можна реалізувати і в містах України. Як ми вже зазначали, більше ніж 40% тепла втрачається через аварійні розподільні тепломережі під час транспортування. Тому для підвищення теплопровідності мереж необхідно замінити старі трубопроводи на нові з поліуретановою ізоляцією, що зберігає тепло всередині труби не випускаючи його назовні. Іншим перспективним кроком може бути перехід на автономне опалення будинків шляхом встановлення водо нагрівних або опалювальних міні котелень у підвалах, що здійснюватимуть автоматизовану подачу тепла у квартири та нежитлові приміщення будинку.Інший вдалий приклад стосується Східної Німеччини. Перш ніж розпочати реформування галузі на рівні великих міст, були розроблені та впроваджені освітні програми та пілотні проекти, що демонстрували переваги від реформування галузі житлово-комунального господарства. Підприємства на позичені у банків гроші почали проводити ремонти квартир, які винаймали люди. Фасади будівель утеплювалися, замінювалися двері, вікна, сантехніка, системи опалення, що призвело до значного зменшення орендної плати.
Співвідношення ціни та якості
Питання яке хвилює споживачів комунальних послуг – це підвищення їхньої якості. Сучасний стан житлово-комунального сектору через проблеми фінансового, структурного та управлінського характеру не може надавати населенню якісні комунальні послуги з утримання прибудинкових територій, благоустрою подвір’їв. З цією метою можливо прийняти закон «Про стандарти утримання прибудинкових територій», який визначатиме стандарти утримання будинків, подвір’їв, прибудинкових територій, надання комунальних послуг населенню. Наприклад, будуть чітко визначені: температури гарячої води та опалення, якість питної води, вимоги до фасадів будинків, чистоти та освітлення подвір’їв, вимоги до обов’язкового освітлення, кількості зелених насаджень, місць для паркування автотранспорту, безпеки та мінімальної кількості дитячих і спортивних майданчиків, контейнерів для сортування сміття, прибирання подвір’їв взимку та багато іншого. Окрім того, компанії-оператори, що отримають право надавати подібні послуги повинні працювати максимально прозоро і зрозуміло: оприлюднювати фінансову звітність діяльності, перевіряти стандарти якості послуг, проводити систематичні зустрічі з мешканцями, цікавитися громадською думкою, вести електронну звітність.З метою оптимізації структури управління ЖКГ, підвищення якості житлово-комунальних послуг і встановлення економічно обґрунтованих та прозорих тарифів, ринок житлово-комунальних послуг має стати відкритим для приватних компаній. Мова йде не про реорганізацію старих ЖЕКів зі зміною назви і збереженням старих методів управління, а про залучення приватних операторів, що спеціалізуються на окремому або комплексному комунальному менеджменті: прибирання та вивіз сміття, благоустрій, опалення, освітлення, озеленення, обладнання і експлуатація дитячих майданчиків та ін. з якими населення матиме право заключати договори на надання певних послуг. Подібний підхід є необхідним, оскільки він стимулюватиме конкуренцію між приватними та державними фірмами, змушуючи їх підвищувати якість послуг та відповідальніше ставитися до своїх обов’язків, інвестувати кошти у розвиток прилеглої інфраструктури, впроваджувати сучасні технології енергозберігання, проводити необхідні природоохоронні заходи на певній території. Збиткові об’єкти ЖКГ необхідно приватизувати та залучити вивільнені кошти для подальшого реформування галузі. Державні дотації при наявному рівні корупції та системі управління все рівно не допоможуть.
ОСББ: не панацея, але реальний вихід?
Найважливішим результатом проведення реформи має стати стимулювання громадської активності населення будинків, об’єднання мешканців в об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) житлово-будівельні кооперативи (ЖБК). Що дасть таке об’єднання на практиці? Можливість людей самостійно визначати операторів надання комунальних послуг на умовах чесної конкуренції, отримувати якісні комунальні послуги, самостійно визначати потреби будинків та при домових територій і встановлювати обсяги фінансування. Радянська підхід до управління ЖКГ призвів до того, що люди давно ставши власниками квартир і далі продовжують вважати прибудинкову територію, дитячі майданчики, підвали, під’їзди будинків, ліфти – комунальною власністю, яку повинні обслуговувати ЖЕКи. Звідси, і відповідне варварське ставлення наших громад до всього майна, що формально їм не належить. Переважна більшість населення не усвідомлює, що прибудинкова територія чи дитячий майданчик – це також частина житла, яка потребує відповідального ставлення і догляду.Процес створення ОСББ в Україні вже розпочався, але нажаль, проходить досить повільно. Основними причинами цього є нерозуміння більшістю населення основних переваг від створення ОСББ:Це сучасна демократична структура будинкового самоврядування з виборністю голови та прозорістю використання зібраних коштів, за якої кожен мешканець будинку знає куди і на що будуть витрачені його гроші, оскільки має право особисто приймати участь у процесі розподілення коштів.Члени ОСББ самостійно визначають пріоритетні напрямки фінансування. Після сплати основних комунальних послуг: водо та газопостачання, кошти, що залишилися на розсуд мешканців можуть бути спрямовані на встановлення дитячого майданчика, озеленення території чи ремонтні роботи.ОСББ самостійно підбирає операторів для надання комунальних послуг: вивезення сміття і прибирання території, роботи ліфтів, проведення ремонтних робіт, освітлення подвір’я.ОСББ закріплює юридичне входження прибудинкової території до складу будинку. Таким чином, мешканці будинку можуть контролювати розміщення інших закладів у своєму будинку, а також не дозволити без їхньої згоди проводити будь-які роботи на прибудинковій території; При створенні ОСББ власники квартир стають співвласниками всього багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що кардинально змінює психологію людей: відчуваючи себе співвласником певного майна, людина завжди відповідально ставитиметься до нього і цього ж вимагатиме від інших. Це стосується як своєчасної оплати комунальних послуг так і належного ставлення до будинку та прибудинкової території.З метою прискорення розвитку ОСББ, планується, що з 2014 року буде законодавчо закріплено обов’язок створення ОСББ, особливо у нових будинках. Ми активно підтримуємо це нововведення, оскільки в плані розвитку ОСББ ми значно відстаємо навіть від інших пострадянських держав. Для порівняння, Естонія розпочала процес створення перших квартирних об’єднань з 1996 року. Спочатку об’єднання мешканців заключали договори на водо і теплопостачання, послуги з прибирання території та ремонту будинків. Будинки, в яких були створені подібні товариства відразу ж облаштовувалися лічильниками води, газу, тепла, а тому мешканці платили кошти лише за реальне споживання, а не за «повітря», а решту – спрямовували у модернізацію будинку та прибудинкової території. Конкуренція приватних операторів сприяла підвищенню якості надання послуг, а співвласники житла отримали право самостійно розпоряджатися коштами та керувати процесами управління домоволодінням.
Богдан Удовиченко
ГО "Кияни об'єднуємось"
Стабільна та ефективна робота системи ЖКГ – це запорука добробуту місцевих громад та процвітання населених пунктів. Проте переважна частина ЖКГ України була створена і активно експлуатується ще з радянських часів. З того часу жодних змін не зазнавало не лише технічне забезпечення водопостачальних, тепло розподільних чи каналізаційних мереж, але й підхід до надання комунальних послуг монополією на які продовжує володіти держава.
На сьогоднішній день говорити про системний та послідовний підхід до реформування сектору ЖКГ, нажаль, неможна, оскільки реальна робота органами державної влади практично не проводиться. Досвід проведення подібної реформи в інших європейських державах свідчить, що важливою передумовою проведення реформування є активна інформаційно-роз’яснювальна робота з населенням. Адже для в сучасних умовах, реформувати житлово-комунальне господарство означає не лише замінити труби, теплотраси, провести ремонт будинків чи озеленення прибудинкових територій. Основні завдання реформування – це підвищення якості надання послуг споживачам через ринкову конкуренцію підприємств, залучення інвестицій для технічного переоснащення ЖКГ, використання енергозберігаючих технологій, стимулювання населення до створення різноманітних об’єднань для захисту своїх прав: об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), органів самоорганізації населення (ОСН), житлово-будівельних кооперативів (ЖБК), тощо.
Кінець державних субсидій
Проблематика ЖКГ України має системний та взаємопов’язаний характер за якого одна проблема виходить з іншої. Наразі багато підприємств сектору ЖКГ є збитковими, а їхні витрати значно перевищують доходи. Це технічні, житлово-експлуатаційні, електроенергетичні, транспортні та комунальні організації, що фінансуються за кошти державного та місцевого бюджетів, потребують технічного оновлення, виплати заробітних плат працівникам. Головною причиною такого стану в житлово-комунальному господарстві є відсутність стратегічного бачення подальшого розвитку галузі та використання старих радянських підходів в процесах управління, коли населення сплачувало лише незначну частину комунальних витрат, а решта – дотувалася з державного бюджету.
До початку 90-х років гроші на будівництво нових об’єктів, проведення капітальних ремонтів, закупівлю комунальної техніки, тощо, надавала держава. З суттєвим скороченням державного фінансування, почали зростати борги комунальних підприємств, процес ціноутворення тарифів не був економічно обґрунтованим, що призвело до системного накопичення боргів та перетворенню галузі ЖКГ на збитковий пережиток радянської епохи. Окрім того, мали місце і нецільове використання та розкрадання бюджетних коштів очільниками комунальних підприємств. Отже, слабке державне забезпечення, зростання заборгованості споживачів комунальних послуг автоматично призвело до збільшення боргів самих підприємств: неможливість вчасно сплачувати прийнятний рівень заробітної плати працівникам, проводити технічну модернізацію обладнання, вчасно та у повному обсязі виконувати поставлені завдання. Ситуацію ускладнює той акт, що майже всі кроки з поліпшення ситуації мають характер косметичного ремонту, а не кардинального реформування галузі, що супроводжується відсутністю розуміння сутності процесу реформування.
Труби, що пережили епоху…
Загальний стан житлового фонду та комунікаційних мереж по Україні можна впевнено оцінити як незадовільний. Але в результаті того, що планові ремонти та модернізації проводяться дуже повільно, можна припустити, за кілька років більшість матеріально-технічного обладнання по всій території України, особливо у великих містах будуть знаходитися у аварійному стані. Наведемо показовий приклад Києва, хоча ми переконані у тому, що подібна ситуація характерна для більшості українських міст. З кожним роком у столиці збільшується кількість будинків, які перебувають у аварійному стані, потребують капітального ремонту, а ще краще – зведення на їхньому місці нового житла. Близько 33% ліфтового господарства вже працює понад 25 років, 26% водопровідних мереж – відпрацювали свій експлуатаційний термін, 34% каналізаційних мереж 49% магістральних і 43% теплових мереж – знаходяться в аварійному стані. У критичному стані знаходиться Бортницька станція аерації, єдина станція, яка забезпечує очищення стічних вод у місті. Значно ускладнює ситуацію і той факт, що до цього часу не була затверджена жодна урядова програма щодо покращення якості питної води, а також утилізації твердих побутових відходів. До того ж відсутні необхідні програми з будівництва нових каналізаційних колекторів, електростанцій та тепло розподільних мереж які дуже необхідні для будівництва та життєдіяльності нових житлових мікрорайонів.Внаслідок матеріально-технічного зношення основного постачального та розподільного обладнання суттєво знижується якість послуг, що надаються кінцевим споживачам, тобто нам. Проблеми з водопостачанням, опаленням, прибиранням вулиць, своєчасним вивозом сміття є наслідком недостатнього фінансування для закупівлі нової техніки, заміни теплотрас та водорозподільних мереж. Наприклад, через аварійний стан більшості тепломереж, тепловтрати під час транспортування можуть досягати 40%. Тобто, у зимовий період майже половина тепла опалює підземні труби та повітря на вулиці, а не будинки та квартири. Проте незважаючи на низьку якість житлово-комунальних послуг тарифи на них продовжують постійно зростати. Це викликає справедливе незадоволення мешканців багатьох міст, що змушені пересуватися засніженими вулицями взимку, користуватися аварійним громадським транспортом та спостерігати суцільні сміттєзвалища біля своїх будинків.На питання людей: куди йдуть гроші від підвищення оплати послуг, влада не надає жодних економічних розрахунків чи обґрунтувань, а в якості аргументів продовжує приводити загальновідомі факти про підвищення цін на енергоресурси, збитковість комунальних підприємств і т.д. Більше того, про яку якість послуг може йти мова, якщо й досі немає загальноприйнятих та визначених стандартів утримання прибудинкових територій та надання послуг.Більшість вищеописаних проблем виникли внаслідок того, що держава суцільно монополізувала ринок комунальних послуг, при цьому не надто дбаючи про якість та рентабельність. У випадку відсутності вибору чи альтернативи, населення все рівно змушене буде сплачувати за послуги навіть в декілька разів завищену ціну, яка зовсім не відповідає якості. Проте відсутність системних дій щодо підвищення якості комунальних послуг з боку держави стимулювала суспільство до пошуку можливостей вирішення проблем власними зусиллями. Мешканці деяких столичних будинків почали самостійно впроваджувати енергозберігаючі технології, встановлювати лічильники на воду, укладати договори на прибирання прибудинкової території та вивіз сміття з приватними компаніями, за власний рахунок проводити ремонти та утеплення під’їздів, благоустрій та озеленення подвір’їв, створюють об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
Досвід Європи
Досвід держав, що здійснювали реформування галузі ЖКГ доводить, що успішне проведення реформ можливе лише після проведення активної роз’яснювальної роботи серед населення. Проведення такої роботи дозволить доступно пояснити людям, куди йдуть кошти від підвищення житлово-комунальних тарифів, а прозорий контроль громадськості забезпечить цільове використання грошей. Тобто, спочатку споживачі мають побачити та відчути поступове підвищення якості комунальних послуг, зрозуміти основні процеси ціноутворення комунальних тарифів. Лише коли кожна людина зрозуміє: куди і на що витрачаються її гроші, держава зможе підвищувати оплату житлово-комунальних послуг, щоб отримати кошти необхідні для програмно-цільової бюджетної програми з реформування галузі ЖКГ. Заміна старих труб на нові дасть можливість значної енергоекономії, водопроводів – забезпечить мешканців постійним водопостачанням, закупівля необхідної техніки – гарантуватиме чисті подвір’я та вулиці. Так, за словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Олександра Мазурчака, для реформування столичної системи ЖКГ потрібно 5 років і 20 млрд. гривень. Це як бюджетні гроші, так і приватні інвестиції та кредити. Зрозімуло, що всі витрати на проведення необхідних реформ не можливо покрити лише за рахунок бюджету та через постійне збільшення комунальних тарифів для населення. В цьому аспекті Україні може стати у пригоді досвід інших європейських держав.Наприклад, уряд Франції, який розпочав реформування ЖКГ ще наприкінці 60-х років не став одразу ж підвищувати ціни на комунальні послуги для населення, як це пропонує зробити українська влада. Спочатку громадянам показали, яку користь зможе отримати кожен платник у разі незначного зростання тарифів. Тому спочатку французький уряд ухвалив 3-річну програму утеплення житлового фонду, а вже після цього здійснив цінову реформу і почав перехід на локальне тепло забезпечення. За словами фахівців, подібну програму можна реалізувати і в містах України. Як ми вже зазначали, більше ніж 40% тепла втрачається через аварійні розподільні тепломережі під час транспортування. Тому для підвищення теплопровідності мереж необхідно замінити старі трубопроводи на нові з поліуретановою ізоляцією, що зберігає тепло всередині труби не випускаючи його назовні. Іншим перспективним кроком може бути перехід на автономне опалення будинків шляхом встановлення водо нагрівних або опалювальних міні котелень у підвалах, що здійснюватимуть автоматизовану подачу тепла у квартири та нежитлові приміщення будинку.Інший вдалий приклад стосується Східної Німеччини. Перш ніж розпочати реформування галузі на рівні великих міст, були розроблені та впроваджені освітні програми та пілотні проекти, що демонстрували переваги від реформування галузі житлово-комунального господарства. Підприємства на позичені у банків гроші почали проводити ремонти квартир, які винаймали люди. Фасади будівель утеплювалися, замінювалися двері, вікна, сантехніка, системи опалення, що призвело до значного зменшення орендної плати.
Співвідношення ціни та якості
Питання яке хвилює споживачів комунальних послуг – це підвищення їхньої якості. Сучасний стан житлово-комунального сектору через проблеми фінансового, структурного та управлінського характеру не може надавати населенню якісні комунальні послуги з утримання прибудинкових територій, благоустрою подвір’їв. З цією метою можливо прийняти закон «Про стандарти утримання прибудинкових територій», який визначатиме стандарти утримання будинків, подвір’їв, прибудинкових територій, надання комунальних послуг населенню. Наприклад, будуть чітко визначені: температури гарячої води та опалення, якість питної води, вимоги до фасадів будинків, чистоти та освітлення подвір’їв, вимоги до обов’язкового освітлення, кількості зелених насаджень, місць для паркування автотранспорту, безпеки та мінімальної кількості дитячих і спортивних майданчиків, контейнерів для сортування сміття, прибирання подвір’їв взимку та багато іншого. Окрім того, компанії-оператори, що отримають право надавати подібні послуги повинні працювати максимально прозоро і зрозуміло: оприлюднювати фінансову звітність діяльності, перевіряти стандарти якості послуг, проводити систематичні зустрічі з мешканцями, цікавитися громадською думкою, вести електронну звітність.З метою оптимізації структури управління ЖКГ, підвищення якості житлово-комунальних послуг і встановлення економічно обґрунтованих та прозорих тарифів, ринок житлово-комунальних послуг має стати відкритим для приватних компаній. Мова йде не про реорганізацію старих ЖЕКів зі зміною назви і збереженням старих методів управління, а про залучення приватних операторів, що спеціалізуються на окремому або комплексному комунальному менеджменті: прибирання та вивіз сміття, благоустрій, опалення, освітлення, озеленення, обладнання і експлуатація дитячих майданчиків та ін. з якими населення матиме право заключати договори на надання певних послуг. Подібний підхід є необхідним, оскільки він стимулюватиме конкуренцію між приватними та державними фірмами, змушуючи їх підвищувати якість послуг та відповідальніше ставитися до своїх обов’язків, інвестувати кошти у розвиток прилеглої інфраструктури, впроваджувати сучасні технології енергозберігання, проводити необхідні природоохоронні заходи на певній території. Збиткові об’єкти ЖКГ необхідно приватизувати та залучити вивільнені кошти для подальшого реформування галузі. Державні дотації при наявному рівні корупції та системі управління все рівно не допоможуть.
ОСББ: не панацея, але реальний вихід?
Найважливішим результатом проведення реформи має стати стимулювання громадської активності населення будинків, об’єднання мешканців в об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) житлово-будівельні кооперативи (ЖБК). Що дасть таке об’єднання на практиці? Можливість людей самостійно визначати операторів надання комунальних послуг на умовах чесної конкуренції, отримувати якісні комунальні послуги, самостійно визначати потреби будинків та при домових територій і встановлювати обсяги фінансування. Радянська підхід до управління ЖКГ призвів до того, що люди давно ставши власниками квартир і далі продовжують вважати прибудинкову територію, дитячі майданчики, підвали, під’їзди будинків, ліфти – комунальною власністю, яку повинні обслуговувати ЖЕКи. Звідси, і відповідне варварське ставлення наших громад до всього майна, що формально їм не належить. Переважна більшість населення не усвідомлює, що прибудинкова територія чи дитячий майданчик – це також частина житла, яка потребує відповідального ставлення і догляду.Процес створення ОСББ в Україні вже розпочався, але нажаль, проходить досить повільно. Основними причинами цього є нерозуміння більшістю населення основних переваг від створення ОСББ:Це сучасна демократична структура будинкового самоврядування з виборністю голови та прозорістю використання зібраних коштів, за якої кожен мешканець будинку знає куди і на що будуть витрачені його гроші, оскільки має право особисто приймати участь у процесі розподілення коштів.Члени ОСББ самостійно визначають пріоритетні напрямки фінансування. Після сплати основних комунальних послуг: водо та газопостачання, кошти, що залишилися на розсуд мешканців можуть бути спрямовані на встановлення дитячого майданчика, озеленення території чи ремонтні роботи.ОСББ самостійно підбирає операторів для надання комунальних послуг: вивезення сміття і прибирання території, роботи ліфтів, проведення ремонтних робіт, освітлення подвір’я.ОСББ закріплює юридичне входження прибудинкової території до складу будинку. Таким чином, мешканці будинку можуть контролювати розміщення інших закладів у своєму будинку, а також не дозволити без їхньої згоди проводити будь-які роботи на прибудинковій території; При створенні ОСББ власники квартир стають співвласниками всього багатоквартирного будинку і прибудинкової території, що кардинально змінює психологію людей: відчуваючи себе співвласником певного майна, людина завжди відповідально ставитиметься до нього і цього ж вимагатиме від інших. Це стосується як своєчасної оплати комунальних послуг так і належного ставлення до будинку та прибудинкової території.З метою прискорення розвитку ОСББ, планується, що з 2014 року буде законодавчо закріплено обов’язок створення ОСББ, особливо у нових будинках. Ми активно підтримуємо це нововведення, оскільки в плані розвитку ОСББ ми значно відстаємо навіть від інших пострадянських держав. Для порівняння, Естонія розпочала процес створення перших квартирних об’єднань з 1996 року. Спочатку об’єднання мешканців заключали договори на водо і теплопостачання, послуги з прибирання території та ремонту будинків. Будинки, в яких були створені подібні товариства відразу ж облаштовувалися лічильниками води, газу, тепла, а тому мешканці платили кошти лише за реальне споживання, а не за «повітря», а решту – спрямовували у модернізацію будинку та прибудинкової території. Конкуренція приватних операторів сприяла підвищенню якості надання послуг, а співвласники житла отримали право самостійно розпоряджатися коштами та керувати процесами управління домоволодінням.
Богдан Удовиченко
ГО "Кияни об'єднуємось"
5
Коментарі