Коли по Києву..

  Коли гуляю Києвом мушу признатись відчуваю себе чужим. Справа не в тому що я далеко від дому, і не в тому що краєвиди інші чи погода. Вони всі мені любі, я усвідомлюю що це моя столиця, це місце звідки пішла наша державність, наша славна історія, місце яке дало нам перших героїв, той же князь Святослав.  Я дивлюсь на Київські землі, не саме місто а села, заїдьте в них під Києвом, проїдьтесь цими вуличкаи, від них просто пахне красою і теплом, вони мені любі і близькі, так само як і та ж погода, не така як у Львові, тут вона Лондоном більше пахне:)  а тум - Руссю, тими казками про князів, про минуле.  Я відчуваю себе чужим коли йду вулицями Києва і чую всюди російську мову. 

  Та мова не йде зараз про мову, чи те як я себе там відчуваю, а про те що мені дивно. 

  Як я розумію, чи просто думаю - весь Київ практично говорить російською мовою, ті хто приїжджають до нього переходять на російську неважливо підсвідомо чи навмисне, цікавить от що, чому вони досі не вимагають другої державної російської мови???  що їх стримує, адже логічно припустити - що їм це вигідно, чи я чогось не допетрав?