Ти - вогонь. Яскравий. Гарячий. Пекучий. Ти не грієш. Спалюєш. Не всіх. Обраних. І я серед них. Своїм полум'ям хочеш дістатися мого серця. Щоб перетворити на жарину, яка б стала ще однією частиною тебе. Щоб ти горів яскравіше. Залишаєш опіки, які не заживають. Це твоє клеймо. Торжествуєш. Твої сліди на серці блокують розум. Примушують шаленіти тіло. Тоді відходиш. Лишаєш. Покидаєш. Викидаєш. Не цікаво горіти з вуглиною. Ти у пошуках нового матеріалу. Жадібно полюєш, щоб не згаснути. Але...

Читати далі...

Я больше не звоню ему. Не стоит… Он дал мне столько холода однажды, Что можно было Арктику надстроить, Что можно было заморозить всю планету... Я больше не пишу ему. Не надо… Он научил меня как стать циничней. Он показал на дверь чужого ада, И я брожу там... Мега-безразлична. Я больше не ищу его. Зачем мне?... Так и не понял слов - ни шепота, ни крика… Я даже не ищу ему замену. Я стоптана… Исчерпана… Безлика... Мир умер... Я брожу по парапету, В попытках рвать саму себя на...

Читати далі...

В Україні багато як державних, так і приватних навчальних закладів. Приватні освітні заклади набули особливої популярності в останні десять років, навчання в них вважається серйозним та престижним. Кожен обирає місце навчання відповідно до матеріальних, етичних та інших причин. Здобувати освіту в комерційній установі задоволення далеко не з дешевих. Чи можна про неї сказати, що «цель оправдывают средства»? Чи приносить сьогодні державна освіта справжні користь та знання? Однак є одна незмінна...

Читати далі...