Ти - вогонь. Яскравий. Гарячий. Пекучий. Ти не грієш. Спалюєш. Не всіх. Обраних. І я серед них. Своїм полум'ям хочеш дістатися мого серця. Щоб перетворити на жарину, яка б стала ще однією частиною тебе. Щоб ти горів яскравіше. Залишаєш опіки, які не заживають. Це твоє клеймо. Торжествуєш. Твої сліди на серці блокують розум. Примушують шаленіти тіло. Тоді відходиш. Лишаєш. Покидаєш. Викидаєш. Не цікаво горіти з вуглиною. Ти у пошуках нового матеріалу. Жадібно полюєш, щоб не згаснути. Але пекельна спека набридає. Навіть вогонь хоче охолонути. Я - лід. Яскравий. Холодний. Пекучий. Я не грію. Відштовхую. Всіх. Навіть обраних. Таких як ти. Я не тримаю. Лиш залишаю свій сніговий шрам. Відмовляюсь від власних почуттів. Щоб стати особливою. Мене не можуть приборкати, тому завжди пам'ятають. Згадують із ненавистю. Бо не впала до ніг. До мене повертаються в надії розтопити. Не піддаюся. Я не шукаю жертв. Вони самі до мене йдуть. Щоб перетворитись у льодові монументи. І я ще більше замерзаю. Лід іноді потребує тепла. Ми - вороги. Ти розтопив би мене сонцем. Я загасила б тебе зливою. Це наша боротьба. Наш бій. Кожен з нас виграв, програвши. Ніхто не поступився. Не зрадив принципам. Не розтоптав гордість. Перемога. Я не здалася б твоїй ніжності. Бо ти не станеш тільки моїм. Перемога. Ти не здався б моїй покірності. Бо я не стану ще однією твоєю. Поразка. Я б могла нагрітися від маленького вогника свічі. Не опалила б крила божевільним вогнем. Поразка. Ти міг би втамувати спрагу краплями . Не замерзнув би від холоду криги. Зіграли. Виграли. Виснажились. Не зійшлись. Розійшлись. Розминулись. Минулось. Минуле. . .

Я больше не звоню ему. Не стоит…
Он дал мне столько холода однажды,
Что можно было Арктику надстроить,
Что можно было заморозить всю планету...
Я больше не пишу ему. Не надо…
Он научил меня как стать циничней.
Он показал на дверь чужого ада,
И я брожу там... Мега-безразлична.
Я больше не ищу его. Зачем мне?...
Так и не понял слов - ни шепота, ни крика…
Я даже не ищу ему замену.
Я стоптана… Исчерпана… Безлика...
Мир умер... Я брожу по парапету,
В попытках рвать саму себя на части…
И сжаться в ком...и заорать в чужое небо:
«Я больше не ищу тебя! Ты счастлив?»

В Україні багато як державних, так і приватних навчальних закладів. Приватні освітні заклади набули особливої популярності в останні десять років, навчання в них вважається серйозним та престижним. Кожен обирає місце навчання відповідно до матеріальних, етичних та інших причин. Здобувати освіту в комерційній установі задоволення далеко не з дешевих. Чи можна про неї сказати, що «цель оправдывают средства»? Чи приносить сьогодні державна освіта справжні користь та знання? Однак є одна незмінна істина: «Навчатиметься той, хто хоче навчатися, знатиме той, хто хоче знати».  
Навколо питання «Державна чи комерційна освіта?» точиться багато дискусій. Більшість стверджує, що державна освіта краща. Але чи стосується це сучасної державної освіти України потрібно уважно та детально розмірковувати. Диплом з державного закладу цінується більше, щодо приватних (побутує думка) диплом куплений, знань і навичок — ніяких. В принципі в Україні це скоріш за все правда. Багато проводить паралель з контрактною формою навчання в державних закладах, і вважають таких людей бездарними.
Великим плюсом державної освіти є: змога вчитися за державний кошт, отримувати стипендію, житло. Зараз для більшості людей державний вуз – це єдиний варіант отримати якісну освіту. В Британії в державних закладах освіта безкоштовна. Школи забезпечують книжками та необхідним обладнанням. Більшість приватних шкіл – це школи, де навчаються діти однієї статі, останнім часом з 6-го класу дозволяється спільне навчання. До незаможних приватних шкіл належать також релігійні школи та школи для етнічних меншин. Деякі батьки вибирають для своїх дітей приватні школи. Вони дуже дорогі, але вважається, що освіта в них дається на більш високому рівні й маються передумови для отримання гарної роботи. Комерційна освіта і справді дуже дорога і не кожен може собі чи своїй дитині таке дозволити. Іншим негативним моментом є те, що приватний заклад може несподівано закритися, а відтак ні диплому, ні грошей немає. І що далі?
Більшість студентів таких закладів – це багаті діти багатих батьків, тому не слід забувати, що це особлива аудиторія, і не факт, що серед них ти станеш своїм, адже дружать вони з людьми свого рівня. З іншого боку в приватних закладах освіти хороші сучасне обладнання та умови навчання, що важко сказати про державні. Вони уславлені браком навчальної літератури, холодними аудиторіями або взагалі їх відсутністю. Деякі комерційні освітні заклади набирають викладачами найкращих спеціалістів. Існують поодинокі випадки, що випускників влаштовують в приватні фірми, організації. В приватних закладах процедура хабарництва, влаштування в закладах через знайомих є, можна сказати, легалізованою. Є яскравим прикладом фрази «деньги делают чудеса», хоча з цього списку не слід виключати і державні. Приватні навчальні заклади відіграють неабияку роль в економіці держави. Сплачують немалі відсотки. Багато комерційних закладів не задумується про якість освіти, яку вона дає, для них це бізнес і не більше. Потрібно сподіватися на свої сили, займатись собою, своєю самоосвітою. За часів Радянського Союзу вся освіта була державною, якість якої була висока і з сьогоднішньою не порівняти. У всіх був стимул вчитися, бо стипендія у ті часи мала велике значення. Більшість науковців отримували освіту в СССР, через політичні негаразди були змушені виїхати за кордон. Так наступне покоління втратило мудрих та розумних наставників і вчителів.
Я більш схильна до державної освіти, адже тут більш – менш рівні умови навчання. Недоліки менш вагомі, ніж в комерційній. Куди б ти не пішов працювати, вимагатимуть знань та навичок. Тому ми повинні та варті того, щоб отримувати якісну освіту. Державна освіта приносить користь, як в принципі і будь – яка освіта. Вважливо виявити для себе цю користь та необхідність. Я вважаю, що людина, яка прагне щось знати не має перешкод. Не мають особливого значення в комерційному чи державному закладі ти здобуваєш знання, головне – як ти це робиш. Якщо людина не бачить сенсу в своїх знаннях, вона не зможе їх втілити в життя, вони не принесуть ніякої користі будь це державний чи з комерційного закладу диплом. Якщо в житті є мета, її можна досягти, навіть, не маючи відповідного документу.
А яку освіту обереш ти????