На відстані подиху й погляду

Ти біля мене на відстані подиху й погляду,  Грію повіки вустами від трепету й холоду,  Тане на грудях моїх тіло місячно-зоряне,  Чую на грудях чоло твоє… Виіскрить, сколихне  Думка мовчання замріяне мріями, гільзами,  Серця шматочок забрала, солодко урізала  Мою частинку для себе і дала мені свою.  Дякую, сонце, за те, що тебе люблю.  Ти біля мене, у мені, сплелися в тиші вуста,  Ми не живемо, ми вирвались, плоть вже для нас пуста,  Ми надреальні – співають нам днесь архангели,  Губи твої розімкнули огиджені кандали.  Чуєш? Це пісня – для нас серенада дотиків,  Суміш кохання і крові під музику готики.  Ми всеєдині на відстані подиху й погляду,  Серце до серця… вуста… трепет холоду