понимание... возрастное)))

...не помню откуда (с)тырено)) Лучше учиться понимать, чем копить знания. Знать надо необходимый минимум, понимать же надо максимально много. Знание пассивно. Понимание активно. Знание — то, что добыто другими. Понимание — то, что ты добываешь сам.






hello..юашники)

  • 01.02.18, 10:30
 і нехай лютий буде до нас добрим))...хеллоу, юашники)))  хорошего всем дня!cvetok


когда деЦтво было зимним))

Детсво было зимним. Помню очищенный двор, и сугробы выше меня ростом. Меня одевали тАк, что двигаться и дышать было трудно))) здесь я с мамой, такой себе шарообразный робот)))



К садику была равнодушна, не помню себя ни в какой роли, помню только, что было очень обидно, когда выбирали деток для танцевального номера, которые не умели и не хотели танцевать , а меня - нет, хотя я подвижная была и ритмичная, но ...толстая... помню двух мальчишек - моих обидчиков, которые меня всегда обзывали толстухой и очкариком...вот откуда зарождались комплексы, в садике, а не в семье))
..и помню санки, сделанные папиными руками, хоть и тяжёлые, но крепкие...мы с братом на них в парке с горки с трамплинами катались...синяков было, мама не горюй)))) помню, как нас ставили к батарее сушиться)))
В детстве очень не хватало родителей, они всегда были заняты, папа на двух работах, а мама после работы занималась бытом - стирка, готовка, уборка...хотя папа ей очень помогал, приходя с работы, брал нас с братом и мы шли на улицу, чтобы маме не мешали...
Но все равно там было весело)) и там были мама с папой...

снежное...Маршмэллоу...мммммм)))

Наконец то я нашла тебя, рецепт вкуснейшего белкового низкокаллорийного десерта))) Маршмэллоу !!!! не поленилась подсчитала его калорийность в 100г - 82.59 ккал, белков - 8.37, жиров - 0.29, углев. -12.04 Ну, где вы еще найдёте такой десерт?))))) По вкусу напоминает зефир, только не такой сладкий и оооочень нежный и воздушный, с приятной яблочной кислинкой. ...ммммммммм)))) Это просто именины сердца!!! Состав: 4 яичных белка ( комнатной температуры), 30 г желатина, вот такого, как на фото 

 300мл сока яблочного


2пакетика ванильного сахара (по 10г)
около 1ч.л. лимонногосока, 
Желатин залить 100мл яблочного сока, дать набухнуть мин 10.
Белки взбить до устойчивой пены с ванильным сахаром, стевией и лимонным соком.

200мл яблочного сока с набухшим желатином нагреть до его растворения, но не кипятить!

 Горячим вливать в белки, одновременно взбивая на самой маленькой скорости

Разлить в формочки, поставить в холодильник.
Десерт готовый!

вот такой он в разрезе)))


а на самом дне формы - яблочный мармелад)))


PS   меня очень беспокоил вопрос сырых яичных белков...в этом рецепте он решен. Есть еще вариант, можно взбивать белки на паровой бане, где они будут подвергаться тепловой обработке.
Всем смачного!!!!

лещ...тоисть лЯщ под сыром))))

Мої вітаннячко, юашники!!! З Рождеством! вас!! Бувайте здорові і хай щастить!!!
цьомкою і апнімаю!!!

Быстрое тесто для рогаликов с разной начинкой

Запишу рецептик в блокнотик, чтобы не потерять)
Готовила еще до НГ, лежало в черновие,  подумала, может кому то пригодится)

немножко изменила рецепт, захотелось чуть полезности добавить, заменила часть муки в/с на муку цельнозерновую пшеничную.
 У меня было две начинки:
1. Яйца вареные, фета, лук зелёный и зелень петрушки (замороженные).
2. Клюква размороженая, сахар


Рогалики с клюквой очень понравились, но сфотать не получилось.
Надо будет еще со шпротами и сыром попробовать)) 

 PS  видео и полный текст рецепта, чтобы по ссылкам не ходить))



С) Простые и очень вкусные, знакомые с раннего детства, с разными начинками, маленькие рогалики в сахарной пудре. Этот рецепт отличается от многих тем, что в нем используется невероятно вкусное тесто, тающее во рту и по структуре напоминающее слоёное. Из него можно готовить рогалики со сладкими и несладкими начинками.

Тесто готовится без разрыхлителя.
Обязательно его охладить минимум час или дольше.

Начинку можно приготовить из вишен, яблок, мака, сухофруктов, орехов, ревеня и т.д.
В качестве закуски можно приготовить рогалики с несладкими начинками: обжаренным мясом, беконом, шпротами, сыром и т.д., в таком случае их не надо посыпать сахарной пудрой.
Важное условие, начинка не должна быть слишком влажной.

Такие рогалики можно приготовить в качестве сладкого подарка.

Ингредиенты:
В 100 гр - 270 ккал
Выход - 48 штук
Тесто:
Мука - 200 гр
Масло сливочное - 100 гр
Сметана 20-30 % - 100 гр
Соль щепотка

Начинка:
Вишни без косточек и сока - 300 гр

Для обсыпки:
Сахарная пудра - 50 гр
Ванилин - щепотка
Или корица - чайная ложка

Выпекать в разогретой духовке при 190 С на среднем уровне до золотистого цвета 15 -20 минут без конвекции.

PPS  у меня получилось меньшее количество штук ....и тесто действительно очень вкусное)
 смачного утра, дня и вечера, юашники))kiss

привет паштет #2...ммммм)))))

Начало здесь
Пасибааааа!!)))

а туточки продолжение..


разница только в том, что у меня без сливок, а с оливковым и сливочным маслом....очень вкусно!
всем смачного!

знов ридаю...Вона...від ТатусіБо

стирено
ТатусяБо

Вона
... Вона каже, що їй сумно, а я не знаю що мені зробити, щоб їй стало весело. Може мені треба в такому випадку співати, а може навіть дати гопака, щоб їй стало веселіше. Я ніколи не знаю, що мені робити з нею. Тому цілую її в тім’я, бурмочу, щось непритомне, обіймаю, а вона вкладається калачиком у мене на колінах і тихо плаче. А в мене ж серце може луснути від оцих її тихих сліз. Ну навіщо ви плачете? Га? І не можете пояснити, звідки у вас ті сльози, і де народилося ваше «сумно», не кажете що зробити. Вам раптово стає сумно, навіть якщо ви тільки-но сміялися з якогось фільму, а тоді отак «хоп» і сумно. А мені ж треба щось робити, щось вирішувати кудись бігти.
Або от каже мені, «Так сіро, що хочеться хурми, і щоб пахло апельсинами, а навколо абрикоси, ті що мурелі, такі як у бабусі, давай переклеємо шпалери в коридорі». І я думаю, що це ж тільки зачепи ті шпалери, там двері нові потрібні, шафу нову, світильник, треба переносити розетки, а це шукай електрика, і оці всі грунтовки, штукатурки, переклеювання, кілотонни пилюки і бруду – хіба ж це весело? І де тут мурелі? Йду купую хурму, а вона не пахне апельсинами, хоч ти лусни, хурма пахне хурмою. І як це сіро? Як це у вас буває «сіро». Ну сіро, то й сіро. Колір такий та й усе. А вам сіііііро? І від того сіро, я не знаю спокою.
Іноді вона вночі перестає дихати. Ну як… дихає як квітка, так що навіть не чути сопіння. Я тоді схоплююся, кладу їй пальці на шию, щоб знати, що там ще тріпочецця жилка… чи ця… як її… сонна артерія. А вона прокидається і каже, що я ворочаюсь як ведмідь. Ведмідь, чуєш? Я десять років з цією жінкою, вона цілу цистерну наревіла на моїх колінях, і я скаженію від самої думки, що вона дихає як квітка, нечутно. Хай би краще хропіла як бугай, чи там кричала вночі. А то ледь-ледь шелестить у своїх снах. А мені боляче не чути її дихання. Розумієш? Боляче.
Якось вона сказала, що їй боляче. Скрутилася калачиком і дивилася якусь смішнючу комедію, а сама навіть вустами не повела, не посміхнулася і не заплакала. Я запитав її про що це кіно, а вона сказала «не знаю. Тут якісь люди бігають і все». Отак укуклилась в своє «боляче» і лежить. Сказала б уже неси мені аналгін чи нурофен, клич мені лікаря, вези мене в лікарню. Я б її на руках відніс. Але ж ні, їй боляче, і вона лежить в смішних своїх котячих шкарпетках. Я питаю, що їй зробити, чим допомогти. А вона зводить на мене свої величезні очі і каже «Нічим. Все добре. Просто трошки боляче. Я полежу тут, а ти погладь мене по голові». Хіба так лікують біль? Я глажу її волосся і намагаюся взагалі зрозуміти, що цій жінці треба. А вона тільки тихо ойкає і все, аж поки засне. Я бачив як вона переносить біль, від якого я б мабуть подерся на стіни, а вона зціпила зуби і посміхалася. Всі лікарі бігають кричать, а вона посміхається і тільки тоненька зморшка на лобі вказувала на те як їй важко.
Як же мені з нею важко. З вами усіма так важко? Ви всі такі? Я зустрічався до неї з кількома, але зустрівши її я забувся, як це бути з ними, як їм коли боляче, чи сумно, чи сіро. Таке враження, що мені пам’ять стерли і все. І що нікого не було тільки вона, і її жилка під моїми пальцями і її сіро, сумно, боляче, весело.
З нею і справді весело. Буває працюю, стоп’ята сторінка документу, я весь похований уже під тими літерами. А вона раптом стане перед монітором і каже, що терміново хоче, щоб я її поцілував, і це треба негайно, і якщо я зараз її не поцілую, то трапиться щось страшне. І я встаю і цілую її, так ніби до цього і не цілував. Ніби не цілував її вранці, і з вечора, і ніколи. А вона завжди каже що мало. Хіба може бути мало людині поцілунків? Це ж не хліб, якого мало і в тебе голод, і не вода без якої мучить спрага – це ж поцілунки. Але я їй вірю, що якщо не поцілую то станеться щось страшне.
Мені з нею страшно. Вона надто гостро усе переживає. От до прикладу, скис борщ, ну скис то і скис, біс із ним. Скільки в людей скисає борщів?! Тонни. Викинь його і забудь. А вона сердиться на себе, або може розплакатися. Або сміється голосно аж до гикавки, і каже «уявляєш, взяв і скис, падлєц». І мені смішно з нею, і сумно буває за той борщ і страшно. Колись подзвонила з такими риданнями, каже потрапила в аварію, «що мені робити, я все зіпсувала». Я поки долетів до неї, думав, що вона тим своїм жучком півміста рознесла. Приїхав, а там маленька подряпина на сусідній машині, і водій того авта бігає навколо, намагається її заспокоїти, каже, що таке у всіх буває, що він все одно планував її перефарбувати і здати в металобрухт, а вона плаче і вже збирається в тюрму і питає, чи я навідуватиму її в буцигарні. Яка буцигарня? Це ж тільки подряпина на бампері, на чортовому бампері, чортового старого ланоса…
Знаєш оту вічну байку, про чоловіків, які розкидають шкарпетки. Так от у нас її шкарпетки скрізь. І мені це здається кумедним. При тому вона завжди знає де який лежить. Так і каже «подай мені ті з ведмедиками – одна під диваном, а друга в коридорі». От як так можна?! Як у неї так виходить? А ще світло, ніколи і ніде не вимикає світло. Живемо, як в церкві. І я їй кажу, що треба вимикати, а їй завжди мало сонця.
Якось я поїхав у відрядження, на три доби. Вона складала мої речі, і казала, що це класно, ми відпочинемо один від одного. Пекла мій улюблений пиріг , примовляючи, щоб я харчувався там по-людськи, бо однієї язви в хаті досить. Язвою це вона себе називає. Я поїхав, та ще по дорозі до Харкова зрозумів, що не протримаюся там три дні, вирішив усі питання за півдня і вночі уже був під нашим підїздом. Дивлюсь, у вікні світиться, і вона балансує на купі стільців. За той день, за один день, вона зробила три перестановки, розламала комод, і перефарбовувала кухню. Каже що без мене раптом почався армагедон. І я їй вірю… без неї теж армагедон.
Я ніколи не знаю чи вона щаслива зі мною. Адже їй буває сіро, боляче, сумно, страшно… Ви всі такі? Слухай, може їй купити апельсинів? Та хрін із ним, я переклею коридор шпалерами в абрикосах, біс з тією шафою – заміню, і розетки, усе зроблю. Хай вона бурмоче, що я товчусь як ведмідь, я хочу чути, що її життя б’ється під моїми пальцями з усіма її сіро і сумно, і хай не болить…
Добраніч)
Чудесної ночі!

имбирное печенье #2...

начало и рецепт здесь
Наверное, впервые приготовила точно по рецепту , кроме миндаля)...
ой вру, добавила щепотку кардамона, люблю его аромат)
в итоге, получилось очень ароматное и очень хрустящее печенье, но не крохкое ))


Ароматного вам  вечера)

официант, примите заказ...вот Это фсьо в один бокал))))

...и будем мы здоровы крууууглый год....ик!
Лююююдииии, не занимайтесь самолечением, это вредно для здоровья!!!!...иик!)))

тут есси вам не видно...ик!
Хороших выходных, юашники! ..ик!..цццьоом!)))kiss