чуть веселенького в невесёлый день...фейсбучное)

Дорога з дому до садочку.

Коротше, в освітній системі, чи де там ще, новий місячник приурочений безпеці дітей на дорозі. Ну те що мала знає знаки давно то не вопрос, з такою неврівноваженою мамашкою як я, вивчити знаки можна бистро і безболєзнєнно і так, шо іноді вже мала підказує, "Мама, а дядя на червоне поїхав бо він дятлик?" і слава богу шо дятлик, а не коє-шо другоє з маминого автомобільного лексикону)))) 

Вобщим малюнок. Треба намалювати як цей отприск, свєт моїх ночей і очей іде в садочок.

- Спочатку я виходжу з квартири. Малюй тут ліфт, і тут я кажу, "мама, хник, хник, я не хочу в садочок, я хочу шоколадку". А мама каже "Надєжда, прекращай". Тоді ми виходим у двір. Тут тьотя Аліна робить красоту і всяку чистоту, малюй тьотю Аліну, тут голубочки, тут дзвіночки, тут котик, а тут ще один котик, а тут ми сідаєм в машину і їдем в садочок.

- Ні, ми йдем пішки.

Сумно:

- Це дуже тяжко дітям ходити пішки. Малюй собачку, і іще одну собачку, тоді ми йдем через дорогу, берем міцно маму за руку і за ногу, виглядаєм на дорогу праворуч-ліворуч і йдем. А тут біжить дівчинка не по смужечках, перед автобусом і ти така кажеш, "от коза мала, куди вона побігла?!" А тут бабуся йде по дорозі і ти така кажеш "Отак  людям треба жить покороче". А тут стоїть машина на тротуарі, ми виходим на дорогу, а ти кажеш "паркується як баран". А тут ми йдем по смужечках раз, а ось іще раз, а ти кажеш "Тіки попробуй не скинуть швидкість, я тебе урою". Ну а потім іще три котика, пять голубів, вісім пессиків, какашки і ми вже в садочку. Всьо. Хвате. Давай тепер намалюєм зайчика каратіста.

Якась нєрвенна мама досталася цій дитині.

Якшо я це все однесу в садочок, то там подумають шо я родичка Босха как мінімум.