Екстрасенсы...Верить или не верить...вот в чем вопрос...

Десятки тисяч українців уже більше року щотижня чекають недільного вечора. Адже саме в цей день по телебаченню транслюється захоплююча передача «Битва екстрасенсів». Я теж постійно дивувалася тому, як уміло знаходять щось приховане чи детально «бачать» чиєсь минуле конкурсанти цього шоу. І якось у мене з’явилася мрія зустрітися хоча б з одним «телевізійним» екстрасенсом. Але не просто поспілкуватися з ним, а розповісти про особисті проблеми (з надією, що телемаг мені в усьому допоможе). Адже чим більше ми дивимося подібних передач, тим більше болячок у собі знаходимо і тим дужче починаємо вірити у те, що саме «оті» екстрасенси можуть одним помахом руки все владнати.
Номер телефону одного з переможців «Битви екстрасенсів» мені дістався, як говорять, через десяті руки. Перед тим, як зателефонувати до нього, кілька днів ходила хвилюючись та обмірковуючи свої проблеми.
Слухавку на тому кінці дроту взяла жінка. Вона зі співчуттям вислухала мою коротку промову і пообіцяла місяців через 3-4 повідомити про дату зустрічі з паном Юрієм.
І ось день довгоочікуваної зустрічі. Коридор, у якому люди чекають черги, переповнений. Декому доводиться тинятися подвір’ями, бо всі місця для сидіння зайняті. Атмосфера, проте, дуже доброзичлива.
Для того, аби нічого не забути сказати «чарівнику», я всі свої проблеми записала у блокнот. З ним же і переступила поріг кімнати, у якій приймав своїх пацієнтів телемаг. Іноді говорять, що люди в житті та на екрані – зовсім різні. Це було не так. Адже той самий невисокий вусатий чоловічок, якого я бачила по телевізору, стомлено посміхнувся мені. Я аж заїкатися почала від хвилювання, читаючи із блокнота свою писанину.
Сеанс тривав хвилин 15. Екстрасенс лише слухав мене, ставлячи деякі питання. Поїхала я того дня від нього не отримавши ніякого морального задоволення. Але через день потрібно було приїхати знову, адже «механізм запущено». Не приховуючи своєї зацікавленості, вже на другому сеансі я запитала у пана Юрія про те, що це він зі мною робить, коли так вимахує руками. «Оскільки я Вам цього не говорю – значить, Ви не повинні про це знати», — була відповідь. А через хвилину розповів казку: «Жила-була господиня, і був у неї гарний будинок. І от одного разу вона дуже захворіла. На кухні зібрався немитий посуд, павуки всі кімнати заснували павутинням. А господиня лежить, бо немає в неї сили встати з ліжка та все прибрати. Довідалися про це тимурівці. Вони негайно прийшли до хворої, помили посуд, повиганяли усіх павуків – навели порядок і пішли. А господиня все хворіє, не встає. Через деякий час знову у будинку безлад, і знову тимурівці допомагають. Так через кілька років і сам будинок почав руйнуватися, бо лише час від часу хтось у ньому господарював. А якби тимурівці вилікували господиню, то й до цього часу будинок стояв би. Це стосується кожної людини. Адже всі звертаються до лікарів-тимурівців, коли вже зовсім скрутно зі здоров’ям. І дуже мало тих, хто лікує першопричину своїх захворювань. Тому я намагаюся відновити людський організм у цілому, а не якусь його складову.» Я замислилася над словами мага і почала якнайдужче «прислухатися» до свого організму. Всі 10 разів, які я була в екстрасенса (хоча призначалося набагато більше), намагалася все-таки відчути той приплив сил та життєвої снаги... Дарма...
Люди ж, які чекали у коридорі, постійно спілкувалися між собою. Здавалося, що вони прибули сюди не проблеми вирішувати, а цікавими історіями зі свого життя поділитися. Але всі, як один, боготворили пана Юрія. Жінка з Дніпропетровська, яка приїхала до Києва, навіть фіксувала на відео розмови та зустрічі з екстрасенсом. Адже лише за два тижні вона позбулася нестерпного болю, через який ледь могла пересуватися. Тому на останньому сеансі аж світилася від щастя. Молода жіночка з Василькова не була такою радісною, бо не відчувала ніяких зрушень, незважаючи на те, що вже приходила сюди по четвертому колу (а одне коло – це 9 сеансів). Але всі, хто приїжджав сюди, вірили в те, що негаразди обов’язково залишаться в минулому. Щоправда, одна з киянок після першого ж сеансу вирішила більше не викидати гроші на вітер та не марнувати свій дорогоцінний час. Поспілкувавшись з екстрасенсом, вона зробила для себе висновок, що ніяких надприродних здібностей у нього немає і що він просто гарний психолог. А люди зцілюються, бо свято у це вірять.
Думки були різними. Проте кожного із присутніх у світлому коридорі привела сюди якась безвихідь. Ми всі дуже заклопотані у цьому житті і дуже ліниві у ставленні до себе. Нас частіше відвідують тривожні, аніж радісні думки. І всі ми прагнемо якихось неймовірних чудес. А що для цього робимо? Нічогісінько! А спробуйте щоранку хоча б посміхнутися до себе у дзеркало: цілий день буде вдалим. І робіть лише позитивні вчинки. Тоді невдовзі самі для себе станете цілителем, магом та екстрасенсом...

Галина Литовченко

А как вы относитесь к екстрасенсам?Верите ли вы им?